Справа 20387 Головуючий у 1 інстанції Мірошкін О.І.
Категорія 73 Доповідач Зубова Л.М.
Рішення
Іменем України
9 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючий суддя Зубова Л.М.
судді Єлгазіна Л.П., Азевич В.Б.
секретар Лєдовськая О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за
позовом публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль» до відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції
про виключення майна з акту опису та арешту
за апеляційною скаргою особи , в інтересах якої накладений арешт на майно - ОСОБА_4
на рішення Єнакіївського міського суду від 25 серпня 2010 року.
Заслухавши доповідь, пояснення ОСОБА_3, поснення представника « Райфайзен Банк Аваль» Ваніна Є.В., перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги , апеляційний суд , -
в с т а н о в и в :
Рішенням Єнакіївського міського суду від 25 серпня 2010 року спір розрішений , суд виключив з-під арешту автомобіль , арешт на який був накладений в інтересах ОСОБА_5 з чим вона не погодилась і у апеляційній скарзі просила про скасування рішення , посилаючись на порушення її прав , невідповідність висновків суду вимогам норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 59 Закону України « Про виконавче провадження» особа , яка вважає , що майно , на яке накладено арешт , належить їй , а не боржникові , може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з – під арешту.
За матеріалами справи рішенням Єнакіївського міського суду від 24 грудня 2008 року( а..с69) було здійснено розподіл спільного майна подружжя - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в натурі, за рішенням суду з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнути 27864, 26 грн . грошової компенсації . В порядку виконання цього рішення 21.06.2010 року державний виконавець здійснив опис автомобіля ВАЗ , який належить на праві власності боржнику ОСОБА_3 ( а.с.15 та передав його на зберігання стягувачеві ОСОБА_2 У засіданні апеляційного сууд ОСОБА_3 підтвердив , що не виконує означене рішення суду.
Задовольняючи позов публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль» ( далі- - Банк) про виключення автомобіля з- під арешту та скасовуючи постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 1.04.2009 року ( а.с.31), суд 1 інстанції виходив з того , що ОСОБА_3 уклав з Банком кредитний договір ( а..с7) від 22.08.2008 року строком до 22.06. 2011 року за яким отримав 7000 доларів США та уклав договір застави автомобіля ВАЗ 211440 -120-20 в порядку забезпечення виконання кредитного договору ( а.с.11), тому вважав вимоги позивача - Банку - обгрнутованими і задовольнив їх, вважаючи , що накладення арешту на заставлене майно погрішить становище заставодержателя , оскільки на заставлене майно не буде неможливо накласти арешт, а державний виконавець не врахував, що на момент накладення арешту автомобіль перебував у заставі.
З висновками суду погодитись неможливо позаяк , скасовуючи постанову державного виконавця від 1.04.2009 року про накладення арешту на автомобіль ВАЗ 211440-120-20, суд 1 інстанції діяв в порушення вимог ст. 11 ЦПК України , оскільки такі вимоги Банком заявлені не були.
Крім того , Банку , який не є не є учасником виконавчого провадження, законом не надано право на оскарження дій державного виконавця., а , задовольняючи позов про виключення автомобіля з акту опису , суд в порушення вимог ст. 213 ЦПК України не визначився , яким законом врегульовані правовідносини , в рішенні не послався на закон , яким керувався та не врахував , що такі вимоги повинні ґрунтуватися на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, а Банк таких даних не надав та зі справи видно , що автомобіль належить на праві власності ОСОБА_5 ., . а при опису був переданий на зберігання стягувачеві ОСОБА_2 , чого боржник - учасник виконавчого провадження ОСОБА_3 не оспорював, тому неможливо погодитись і з висновками суду про задоволення позову Банку про виключення автомобіля з акту опису та про передачу автомобіля ОСОБА_3, , на підставі чого рішення суду слід скасувати , у задоволенні позову відмовити.
В порядку ст. 88 ЦПК України понесені позивачем витрати при відмові у задоволенні позову поверненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303 ч.1 , 309 ч. 1 п)3, п)4 ЦПК України , апеляційний суд, -
вирішив :
Апеляційну скаргу задовольнити .
Рішення Єнакіївського міського суду від 25 серпня 2010 року скасувати.
Відмовити у задоволені позову публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль» до відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції про виключення з-під арешту майна автомобіля ВАЗ 211440-120-20 , державний номер НОМЕР_1 , та відмовити у задоволенні позову про покладення обов’язку на відділ державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції повернути цей автомобіль ОСОБА_3 .
Рішення набирає законної негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду протягом 20 днів з дня проголошення .
Головуючий
Судді