С права № 22ц-20124/2010р. Головуючий в 1 інстанції Літовка В.В.
Категорія 6 Доповідач Хейло Я.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В., Маширо О.П.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 9 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Краматорської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,-
в с т а н о в и в :
Позивач 18 червня 2010 року звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1950 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У 1970 році вони з чоловіком побудували житловий будинок за адресоюАДРЕСА_1, на земельній ділянці, наданої в безстрокове користування Краматорської міською радою. На підставі відповідних дозволів на земельній ділянці було збудовано житловий будинок, два сараї та гараж та будь-які порушення технічних норм при будівництві відсутні. Проте, вона не може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутній витяг з реєстру нерухомого майна, який бюро технічної інвентаризації відмовляється видати.
Просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок та надвірні споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1
Рішенням Краматорського міського суду від 9 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача оспорює обґрунтованість судового рішення та ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення заявлених вимог, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону. Відповідно до вимог Постанови КМУ № 1035 від 09.09.2009 року підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, споруджені до 5 серпня 1992 року є висновок про технічний стан будинку, складений БТІ за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва, і документ, що засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою , на якій розташовані зазначені об’єкти будівництва. Проте, БТІ відмовило позивачці у складанні відповідного висновку, оскільки Міністерством з питань житлово-комунального господарства не встановлена форма висновку. Враховуючи, що позивачем було надано всі докази про факт здійснення будівництва до 1992 року, просив суд визнати за позивачем право власності на спірне домоволодіння.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача – Краматорської міської ради проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, представника відповідача, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі ” № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, що виникли між сторонами та обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних,будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У зв’язку з цим норми ч.3 ст.376 ЦПК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт нерухомості лише тоді, коли при відсутності права на забудову земельної ділянки на момент подання позову позивачем було здійснено самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил.
Суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги в тієї частині, що за позивачем слід визнати право власності на домоволодіння відповідно до вимог Постанови КМУ від 09.09.2009 року № 1035 з тих підстав, що КП БТІ необгрунтовано відмовило позивачу у складанні висновку про технічний стан будинку, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
У х в а л и в :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Краматорського міського суду від 9 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: