С права № 22ц-20056/2010р. Головуючий в 1 інстанції Іванов В.М.
Категорія 3 Доповідач Хейло Я.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В., Осипчук О.В.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ККП Донецької міської ради «Бюро приватизації та обміну житлового фонду» про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення та за позовом КП «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька » до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право спільної часткової власності на квартиру недійсною ,-
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом мотивуючи свої вимоги тим, що значиться зареєстрованою у квартирі за адресою м. АДРЕСА_1 33,8% якої були виділені її батькові. У квартирі була також зареєстрована її мати, як переоформила після смерті батька на себе особовий рахунок. 66,2% спірної квартири було виділено відповідачам, т.т. квартира була комунальною та особові рахунку між сторонами були розділені. Оскільки її мати дуже хворіла, за станом здоров’я потребувала стороннього догляду та була визнана судом недієздатною вона була вимушена доглядати мати за своїм місцем мешкання, проте несла всі витрати по утриманню спірної квартири.19 листопада 2009 року мати померла та вона звернулася до житлової організації з метою переоформили на себе особовий рахунок по квартирі та дізналася, що відповідачі отримали свідоцтво про право власності на всю квартиру та чинять їй перешкоди у користуванні її часткою.
Просила суд визнати недійсним свідоцтвоНОМЕР_1від 26.12.2007 року на право власності на кватиру АДРЕСА_1 видане на ім’я відповідачів, зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити її у квартиру.
КП «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» також звернулося до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, посилаючись на те, що під час приватизації відповідачі приховали той факт, що квартира є комунальною та 33,8% цієї квартири виділено іншим особам, тому працівниками БТІ було виготовлено технічний паспорт на всю квартиру.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 та КП «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька» задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1,ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Зобов’язано ОСОБА_1,ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користування квартирою, вселено ОСОБА_3 у спірну квартиру.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість рішення суду і ставить питання про його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд безпідставно прийшов до висновку,що відповідачі приховали від органу приватизації той факт, що квартира є комунальною, оскільки для приватизації ними було надано довідку комунального підприємства, де зазначено ці обставини, також на думку апелянта рішення суду зачіпає права малолітнього ОСОБА_5 та суд у такому випадку повинен був притягнути до участі у справі орган опіки та піклування. Суд невірно застосував положення ст.71 ЖК України до спірних правовідносин та висновки суду про те, що ОСОБА_3 мешкала у спірній квартирі також не відповідають фактичним обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 –адвокат ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвали нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду доводи скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином та суд вважає можливим розглянути справи у їй відсутність.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, сторони, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги,вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі ” № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КП «Керуюча компанія Петровського району м. Донецька » про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація квартир у власність здійснюється уповноваженими на це органами у загальну сумісну або дольову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів родини, постійно проживаючих в даній квартирі, в тому числі і тимчасово відсутніх за якими зберігається право на житло.
Стаття 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду » також передбачає,що не підлягають приватизації квартири, в який мешкають два чи більше наймачів , за відсутності згоди всіх на приватизацію квартири.
Судом встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_1 є комунальної,в ній мешкають два наймача, на кожного з який відкрито особовий рахунок. На житловій площі 15,8 кв.м. значилися зареєстрованими з 15.07.1992 року ОСОБА_6 та з 29.10.2008 року її донька ОСОБА_3 Наймачем квартири була ОСОБА_6 та на неї було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2(а.с.13).
На житловій площі 30,9 кв.м. значаться зареєстрованими наймач ОСОБА_1, іі донька ОСОБА_4 та онук – ОСОБА_5 Особовий рахунок НОМЕР_3 було відкрито на ім’я ОСОБА_1 (а.с.14).
26 грудня 2007 року відповідачі без згоди ОСОБА_6 здійснили приватизацію цієї квартири, про що Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 від 26.12.2007 року (а.с.35).
Судом першої інстанції, на підставі наявних у справі доказів, встановлено, що відповідачі , в порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснили приватизацію всієї квартири та обґрунтовано задовольнив позов житлової організації про визнання її недійсною.
Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в цієї частині апеляційній суд не може погодитися виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право у порядку встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію, позивач зазначала, що внаслідок приватизації квартири відповідачами були порушені її права.
Апеляційний суд вважає, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру відсутні, оскільки на час його видачі позивач ОСОБА_3 у спірній квартирі зареєстрована не була, права на приватизацію, відповідно до вимог закону не мала. Право оспорити приватизацію з наведених вище підстав мала її мати – ОСОБА_6, яка померла 19.11.2009 року та за життя цим правом не скористалася. Позивач в судовому засіданні пояснила, що вже здійснила своє право на приватизацію та має частку у іншій приватизованій квартирі.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що права позивача в цієї частині порушені не були та у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію квартири слід відмовити з зазначених підстав.
Проте, з врахування тим обставин, що позивач з 29.10.2008 року зареєстрована у спірній квартири, в зв’язку з доглядом за недієздатною матір’ю не проживала в ній, хоча за законом має таке право, а зараз позбавлена права користування квартирою через перешкоди з боку відповідачів, суд обґрунтовано вселив її у квартиру та зобов’язав відповідачів не чинити перешкоди у користуванні нею.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача в тієї частині , що судом невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст.71 ЖК України та в тієї частині, що визнання недійсною приватизації порушує житлові право неповнолітнього ОСОБА_7 не грунтуються на законі.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції у разі невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 315,316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на кватиру скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ККП Донецької міської ради «Бюро приватизації та обміну житлового фонду» про визнання недійсним свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26.12.2007 року на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді: