Справа № 22ц-17695/10                                                                       Головуючий у 1 інстанції: Марченко Л.М.

Категорія: 52                                                                                        Доповідач: Соломаха Л.І.

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року                                  Апеляційний  суд Донецької області  в складі:

головуючого – судді                               Пономарьової О.М.

суддів                                       Соломахи Л.І., Прокопчук Л.М.

при секретарі                                            Валуйському В.А.

за участю:

                 позивача                                                     ОСОБА_1

                 представників відповідача                       ОСОБА_2., Кравченка Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача – Т оварної біржі «Експерт Універсал» на рішення Краматорського  міського суду Донецької області від 19 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Т оварної біржі «Експерт Універсал» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Краматорського  міського суду Донецької області від 19 липня 2010 року визнано незаконним  звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади генерального директора товарної біржі «Експерт Універсал» за наказом № 17 від 03 травня 2007 року на підставі   п. 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України - прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді директора товарної біржі «Експерт Універсал».  

Не погодившись з рішенням суду, відповідач – товарна біржа «Експерт Універсал» подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача - товарної біржі «Експерт Універсал» Кравченко Р.Ю., який діє на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 86-87), в якому він зазначений в якості особи, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, та ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності юридичної особи, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача Кравченка Р.Ю., ОСОБА_2., позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються  п. 4 частини 1 ст. 40, главою Х «Трудова дисципліна»  КЗпП України та Законом України «Про товарну біржу»  від 10.12.1991 року № 1956-XII, який визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що товарна біржа «Експерт Універсал» була створена в 2000 році, її засновниками виступилиОСОБА_2. та ОСОБА_1, які внесли вступні пайові внески кожний по 50% загального внеску (а.с. 14, а.с. 16, а.с. 20).

Позивач наказом № 37 від  01 квітня 2002 року з 01 квітня 2002 року був прийнятий директором товарної біржі «Експерт Універсал», про що є запис в його трудовій книжці (а.с. 10).

Наказом № 17 від 03 травня 2007 року, виданим засновником товарної біржі «Експерт Універсал» ОСОБА_2., позивача ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора товарної біржі «Експерт Універсал» з 03 травня 2007 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 38).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведено відповідачем незаконно, а тому він підлягає поновленню на роботі.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду про задоволення позовних вимог позивача про поновлення на роботі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

  Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України звільнення є одним з дисциплінарних  стягнень за порушення трудової дисципліни.

При цьому звільнення може бути застосовано не за будь-яке порушення трудової дисципліни, а лише в випадках, передбачених ст. 40 КЗпП України, а саме, за  систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3); за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4); за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (пункт 7).

Відповідно до п. 22 п останови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у  справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 1471, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 1471 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

З матеріалів справи встановлено, що п озивач був призначений директором товарної біржі «Експерт Універсал» з 01 квітня 2002 року на підставі рішення загальних зборів засновників товарної біржі «Експерт Універсал» , що визнають обидві сторони та зазначає відповідач в апеляційній скарзі (а.с. 109).

Проте орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) позивача, рішення відповідно до ст. 1471 КЗпП України про його відсторонення від виконання обов’язків або звільнення з посади директора товарної біржі не приймав.

Відповідач, як на підставу звільнення позивача, посилається на рішення зборів біржового комітету товарної біржі «Експерт Універсал»  від 03 травня 2007 року.

Згідно ст. 11 Закону України «Про товарну біржу» в ищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів.

У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює біржовий комітет (рада біржі).

Біржовий комітет (рада біржі) обирається загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та повноваження комітету визначаються статутом товарної біржі.

Положення ст. 11 Закону України «Про товарну біржу» повністю відображені в       п. 5.1 статуту  товарної біржі «Експерт Універсал». Проте компетенція біржового комітету статутом товарної біржі  «Експерт Універсал» не визначена (а.с. 15-19) і відповідачем не надано суду доказів про те, що рішення про звільнення позивача з посади, на яку він був призначений загальними зборами засновників товарної біржі ( членів біржі), прийнято в межах компетенції біржового комітету.

Як випливає із змісту ст. 11 Закону України «Про товарну біржу» біржовий комітет обирається з числа членів товарної біржі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про товарну біржу» ч ленами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом товарної біржі.

Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості "біржового місця", що визначається виходячи з попиту та пропозиції на "біржове місце". Особа, яка сплатила пайовий або вступний внесок, набуває управнення власника щодо "біржового місця" і може винаймати свої членські права, а також продавати ці права за правилами, встановленими біржовим комітетом (радою біржі).

Положення ст. 8 Закону України «Про товарну біржу» повністю відображені в       п. 6.1 статуту товарної біржі «Експерт Універсал». Проте порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів статутом товарної біржі «Експерт Універсал» не визначено (а.с. 15-19).

Як вбачається з наданого відповідачем протоколу зборів біржового комітету товарної біржі «Експерт Універсал» від 03 травня 2007 року на ньому були присутні засновник товарної біржі ОСОБА_2., виконавчий директор товарної біржі ОСОБА_4 та 3 брокери – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, кожний з яких на зборах мав 1 голос (а.с. 36-37).

Проте відповідачем не надано суду доказів про те, що виконавчий директор товарної біржі ОСОБА_4 та брокери – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є членами товарної біржі. Надані відповідачем протоколи зборів засновників товарної біржі № 7 від 07 травня 2002 року, № 01 від 13 лютого 2006 року, № 02 від 15 лютого 2006 року про призначення ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на посади брокера товарної біржі «Експерт Універсал» не є доказом їх прийняття до членів товарної біржі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про товарну біржу» б рокерами  є фізичні  особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють , щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

Виходячи з вимог ст. 8, ст. 11, ст. 16 Закону України «Про товарну біржу» , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомочність складу біржового комітету, який 03 травня 2007 року, приймав рішення щодо звільнення позивача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача здійснено в порушення вимог ст. 1471 КЗпП України  некомпетентним органом.

Доводи відповідача про те, що висновок суду, що позивач займав посаду директора товарної біржі, в той час як був звільнений з посади генерального директора, не відповідає обставинам справи, є недоведеними.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що в копії трудової книжки, яка надана суду позивачем, мається запис лише про його прийняття на посаду директора товарної біржі (а.с. 10), запис про його призначення на посаду генерального директора товарної біржі в трудовій книжці відсутній, чого не заперечують представники відповідача.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду генерального директора на підставі рішення зборів засновників товарної біржі від 13 грудня 2006 року, яке надано суду, не спростовують висновків суду.

Призначення на посаду рішенням зборів засновників є лише передумовою для видання розпорядчого акту, на підставі якого виникають трудові правовідносини.

Відповідно до частини 3 ст. 24 КЗпП України у кладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Наказ про те, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов’язків генерального директора товарної біржі «Експерт Універсал», відповідачем суду не наданий.

Згідно наданих відповідачем табелів обліку робочого часу за січень 2007 року – травень 2007 року посада ОСОБА_1 зазначена як «директор» (а.с. 74-78).

В актах від 10 квітня 2007 року про відмову ОСОБА_1 дати письмові пояснення з приводу його відсутності на робочому місці, з приводу його повідомлення про проведення зборів біржового комітету, складених за участю представників відповідача, в тому числі засновника товарної біржі ОСОБА_2., посада ОСОБА_1 також зазначена як «директор ТБ «Експерт Універсал» (а.с. 33, 34).

В протоколі зборів біржового комітету товарної біржі «Експерт універсал» від 03 травня 2007 року при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_1 його посада також зазначена як «директор товарної біржі» (а.с. 36-37).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач був звільнений не з тієї посади, яку займав, та поновив його на роботі саме на ту посаду, яку він займав до звільнення.

Відповідно до п. 18 п останови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

З матеріалів справи встановлено, що в наказі № 17 від 03 травня 2007 року про звільнення позивача зазначено, що він звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України, проте підстави звільнення не розшифровано та не зазначено за який конкретно прогул звільнено позивача (а.с. 38).

На підтвердження підстав звільнення позивача відповідачем до суду першої інстанції надано протокол зборів біржового комітету товарної біржі «Експерт Універсал» від 03 травня 2007 року, згідно якого позивач систематично порушує трудову дисципліну, без поважних причин не виконує покладені на нього обов’язки директора біржі, з січня 2007 року не виходить на роботу, в зв’язку з чим було прийнято рішення про його звільнення з посади директора товарної біржі «Експерт Універсал» за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 36-37).

Проте в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивача було звільнено з роботи за його відсутність на своєму робочому місці 10 квітня 2007 року в офісі товарної біржі «Експерт Універсал» більш трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та невиконання в цей час покладених на нього обов’язків генерального директора товарної біржі «Експерт Універсал» (а.с. 111). При цьому відповідач зазначає, що в цей час позивач знаходився в цьому ж приміщенні в офісі приватного підприємства «Жил-Фонд».

Позивач факт прогулів без поважних причин не визнає, пояснює, що в зв’язку із припиненням наприкінці 2006 року фактичних шлюбних відносин з засновником товарної біржі ОСОБА_2., остання фактично відсторонила його від виконання обов’язків директора товарної біржі, проте на роботу він виходив та знаходився в орендованому під офіс товарною біржею «Експерт Універсал» приміщенні.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка виконавчий директор товарної біржі ОСОБА_4 підтвердила, що з січня 2007 року позивач перестав виконувати свої обов’язки директора товарної біржі, проте приходив за адресою розташування біржі – вул. Южна, 21 в м. Краматорськ.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2. визнала той факт, що позивач приходив на роботу в офіс, який фактично без відповідних правових підстав займало належне позивачу приватне підприємство «Жил-Фонд», який був розташований в одному приміщенні з офісом товарної біржі «Експерт Універсал» по вул. Южна, 21 м. Краматорська. Вона ж підтвердила, що обидві кімнати по вул. АДРЕСА_1, які займали товарна біржа «Експерт Універсал» та приватне підприємство «Жил-Фонд», які розташовані в одному коридорі, орендувалися товарною біржею «Експерт Універсал» у фірми «Експерт», про що був укладений відповідний договір оренди. З  приватним підприємством «Жил-Фонд» договір оренди приміщення фірмою «Експерт», власником якої є вона, не укладався.

За таких обставин знаходження ОСОБА_1 в орендованому товарною біржею «Експерт Універсал» приміщенні є знаходженням його на території товарної біржі «Експерт Універсал», що виключає можливість його звільнення за прогул, оскільки  судова практика виходить з того, що не можуть вважатися прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці.

Невиконання позивачем своїх трудових обов’язків, якщо він не залишив місцезнаходження підприємства, може бути підставою для застосування не звільнення за п. 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України, а іншого дисциплінарного стягнення.

Невиконання позивачем своїх трудових обов’язків директора товарної біржі «Експерт Універсал» з січня 2007 року відповідачем помилкового розцінено як прогул без поважних причин, а тому звільнення позивача на підставі п. 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України не відповідає вимогам закону.

Цей висновок суду відповідає роз’ясненням наданим Верховним Судом України в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно яких при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі  як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі не пропущено.

Відповідно до частини 1 ст. 233 КЗпП України п рацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі 25 травня 2010 року (а.с. 1-3).

З матеріалів справи встановлено і цей факт визнається відповідачем, що ні трудова книжка, ні копія наказу про звільнення № 17 від 03 травня 2007 року позивачу на час його звернення до суду вручені не були.

Посилання представників відповідача на те, що трудова книжка з восени 2006 року знаходиться у позивача, що перешкоджає внесенню в трудову книжку позивача запису про звільнення, є недоведеними.

Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідно до п. 7.1. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством соціального захисту України та Міністерством юстиції України від 29.07.1993 року № 58, на підприємстві ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277, у якій  реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову. У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Згідно пояснень представників відповідачів журнал обліку трудових книжок та особові картки на працівників на товарній біржі «Експерт Універсал» не ведуться.

Та обставина, що позивач не зміг відповісти на запитання представника відповідача Фесенка в суді першої інстанції, чому він не звернувся до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_2. до відповідальності  за незаконне утримання трудової книжки та до теперішнього часу не прийняв заходів для вилучення трудової книжки у засновника ОСОБА_2., на що відповідач посилається в апеляційній скарзі, не є доказом того, що відповідач після звільнення позивача виконав свій обов’язок, передбачений ст. 47 КЗпП України про вручення позивачу належно оформленої трудової книжки.

Відповідно до п. 6.1. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки.

Проте відповідач не прийняв заходів до видачі позивачу дублікату трудової книжки з записом про його звільнення з роботи з 03 травня 2007 року.

Доказів, які б з достовірністю підтверджували факт вручення позивачу копії наказу про звільнення № 17 від 03 травня 2007 року, відповідачем суду  також не надано.

Відповідачем суду надано акт від 03 травня 2007 року, згідно якого позивач відмовився отримати копію наказу № 17 від 03 травня 2007 року про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 35).

Зазначеному акту судом відповідно до ст. 212 ЦПК України дана оцінка та він не прийнятий судом, як такий що викликає сумніви, оскільки позивачем зазначені в акті обставини заперечуються, а акт складений зацікавленими особами, а саме, другим засновником товарної біржі - ОСОБА_2. та працівниками біржі ОСОБА_4 та ОСОБА_10, які 03 травня 2007 року у складі біржового комітету без відповідних повноважень прийняли рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Будь-які доводи стосовно неправильної оцінки зазначеного доказу судом першої інстанції в апеляційній скарзі відповідачем не наведені.

Апеляційний суд вважажє, що цей акт дійсно не є достовірним доказом, оскільки суперечить наданому відповідачем до суду табелю обліку робочого часу за травень 2007 року, згідно якого позивач 03 травня 2007 року був відсутній на роботі протягом всього дня (а.с. 78), що виключає можливість його ознайомлення з наказом про звільнення 03 травня 2007 року та його відмову 03 травня 2007 року від отримання копії наказу про звільнення.

Відповідач визнає, що пізніше, а саме, 11 травня 2007 року копія наказу про звільнення ОСОБА_1 направлялася поштою, проте рекомендований лист повернувся відповідачу через закінчення терміну його зберігання, на підтвердження чого відповідачем надано поштовий конверт (а.с. 42-43).

Представники відповідача визнають, що більше копія наказу про звільнення позивачу відповідачем не вручалася та поштою не направлялася.

Позивач зазначає, що про своє звільнення він дізнався лише 20 травня 2010 року  у прокуратурі м. Краматорська, після чого 25 травня 2010 року звернувся з позовом до суду.

Слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати його звільнення з посади директора товарної біржі «Експерт Універсал» з ініціативи власника або уповноваженого ним органу незаконним, при цьому він посилався на те, що йому досі не відомі підстави його звільнення за ініціативою власника. Він не посилався на конкретний наказ про його звільнення та не долучав його до позовної заяви (а.с. 1-3), а в своєму письмовому клопотанні від 25 травня 2007 року просив витребувати у відповідача копію наказу про його звільнення (а.с. 4).

Доводи відповідача про те, що позивач неодноразово особисто повідомлявся та знав про своє звільнення, та посилання відповідача, як на докази зазначених обставин, на:

-  акт прийому-передачі основних засобів від 16 травня 2007 року;

- на позовну заяву ОСОБА_1 до Краматорського міського суду Донецької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в якій він посилався на відсторонення його засновником біржі ОСОБА_2. від керівництва та участі в управлінні біржею;

- на повідомлення товарної біржі на ім’я ОСОБА_1 про передачу ключів від 16 березня 2009 року та від 24 квітня 2009 року,

не ґрунтуються на законі, оскільки на відміну від інших трудових спорів, строк звернення до суду по яких обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про звільнення відповідно до частини 1 ст. 233 КЗпП України обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тобто початком перебігу цього строку слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Обчислення цього строку з інших моментів, з яких працівнику стало відомо про своє звільнення, є недопустимим.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст. 267 ЦК України, яка регулює наслідки спливу позовної давності, є необгрунтованими, оскільки вимоги ст. 267 ЦК України на правовідносини, що виникли між сторонами по цій справі, не розповсюджуються, вони регулюються трудовим законодавством.

Відповідно до частини 1 ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір,  у разі звільнення без законної підстави.

Звільнення позивача проведено з порушенням вимог п. 4 частини 1 ст. 40, ст. 1471 КЗпП України, а тому суд першої інстанції дійшов законного висновку про поновлення позивача на роботі.

Суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дав їм належну оцінку.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду  залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л  И В:

Апеляційну скаргу відповідача – Т оварної біржі «Експерт Універсал» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили .                                                                                    

Головуючий:                         О.М. Пономарьова

Судді:                                                     Л.І. Соломаха

                                                  Л.М. Прокопчук