УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-606 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 186 ч.2 САВРАНСЬКИЙ О.А.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
КЕКУХ В.Ф.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ОХРІМЕНКА І.К.
суддів КЕКУХ В.Ф., ЦИНДИ P.M.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2.
розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корсунь-Шевченківського райсуду від 16 травня 2006 p., яким
ОСОБА_1, раніше судимий, - засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання йому частково приєднано невідбуте покарання за вироком того ж суду від 22.11.2005 р. і визначено остаточне покарання - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, не судимий, засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та визначено іспитовий строк - 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 76 КК України на нього покладені відповідні обов'язки.
Вирішено питання про долю речових доказів по справі.
Згідно вироку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено зате, що вони 21.12.2005 р. близько 21 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в м. Корсунь-Шевченківський біля ВАТ ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1, за попередньою змовою між собою догнали потерпілу ОСОБА_3, яка йшла по тротуару. При цьому ОСОБА_1 збив її з ніг, а ОСОБА 2 вихватив з її рук господарську сумку та наніс 3-4 удари по голові та тулубу, спричинивши потерпілій фізичну біль. Внаслідок відкритого викрадення майна ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 88 грн. 20 коп.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, заперечує факт попередньої змови на відкрите викрадення майна потерпілої, вважає, що фактично злочин вчинено ОСОБА_2. Потерпілої з ніг він не збивав, гроші з гаманця змушений був взяти під погрозою ОСОБА_2. Також вважає себе не співучасником злочину, а свідком.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 просив поблажливості до нього та винесення об'єктивного і справедливого судового рішення щодо нього і ОСОБА_2.
В запереченні на апеляцію державний обвинувач Головченко Г.А., вважаючи вирок законним і обгрунтованим, просить залишити його без зміни. Іншими учасниками судового розгляду справи вирок не оскаржено.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для скасування чи зміни вироку щодо ОСОБА_1, а також засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перевіривши справу та доводи апеляції, колегія суддів приходить до слідуючого.
Висновок суду про винність апелянта у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на достатній кількості зібраних по справі доказів, які ретельно, в повному об'ємі перевірялись в судовому засіданні і отримали правильну юридичну оцінку.
Не заперечуючи своєї участі разом з ОСОБА_2 у вчиненні неправомірних дій щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 в апеляції зазначає, що злочин по суті вчинив АДРЕСА_1 і під його погрозою він змушений був взяти гроші з гаманця потерпілої. Однак, даний факт є голослівним, нічим не підтвердженим.
Потерпіла ОСОБА_3 ствердила, що дві особи перестріли її, один з них просив дати 1 грн., а дещо пізніше вона відчула сильний удар в спину, від якого упала, потім бив вищий і забрав сумку.
Засуджений АДРЕСА_1 послідовно і незмінно заявляв, що потерпілу з ніг збив ОСОБА_1, він же після розпиття спиртного запропонував в когось забрати гроші. Своїх протиправних дій АДРЕСА_1не заперечує.
Сам ОСОБА_1 при допиті в якості підозрюваного дав показання визнавального характеру, які перегукуються з позицією ОСОБА_2(а. с. 19-22). За таких обставин, на думку колегії суддів, суд 1 інстанції правильно сформулював обвинувачення у вироку як доведене засудженому ОСОБА_1.
Намагання його завуалювати істинну картину події, що мала місце 21.12.2005 року у вечірній час, колегією суддів розцінюється як спроба уникнути відповідальності, применшуючи свою роль у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_3.
Інші посилання ОСОБА_1 в апеляції також є надуманими, носять суб'єктивний характер.
Дії ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання цьому засудженому, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, зокрема те, що він вчинив тяжкий злочин в період іспитового строку, його негативну характеристику, обставини, передбачені ст. ст. 66, 67 КК України.
З урахуванням молодого віку, наявності малолітньої дитини судом визначено ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 186 ч. 2 КК України.
Сукупності обставин, які б дали змогу призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 362-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Корсунь-Шевченківського райсуду від 16 травня 2006 р. щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду В.Ф. Кекух