Справа №2-1573/2009

№2-53/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої  судді Ротар М.М., при секретарі Попенко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення  боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

20.07.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 05.06.2006 року між ним та відповідачем був укладений письмовий договір, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 350000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти частинами: 150000 грн. до 25.07.2006 року, 200000 грн. до 01.10.2006 року. Відповідач свої зобов’язання не виконав належним чином, тому на підставі цього позивач просив стягнути з відповідача суму боргу 350000 грн. з урахуванням індексу інфляції, що складає від першого платежу (150000 грн.) за період з 01.08.2006 року по 01.07.2009 року 2496,45 грн., від другого платежу (200000 грн.) за період з 01.10.2006 року по 01.07.2009 року – 3263,40 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, що становлять від першого платежу 13125 грн., від другого платежу 16500 грн., а всього стягнути 385384,85 грн.

Під час судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги, мотивуючи тим, що відповідач до теперішнього часу так і не виконав зобов’язання, просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних від простроченої суми. По першому платежу просив стягнути суму боргу 15000 грн., збільшення за індексом інфляції за період з 01.08.2006 року до 01.11.2010 року, що складає 128654,33 грн., три відсотки річних за цей же період в сумі 19125 грн. По другому платежу просив стягнути суму боргу 200000 грн., збільшення за індексом інфляції за період з 01.10.2006 року по 01.11.2010 року, що складає 164254,03 грн., три відсотки річних за цей же період в сумі 24500 грн. Остаточно просив стягнути 686 533,36 грн.

В судовому засіданні позивач збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач  в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пояснюючи це тим, що вказані гроші він не отримував, а розписка була ним написана під психологічним тиском з боку позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те,  що розписка не підтверджує факт передачі грошових коштів відповідачу, а лише містить обов’язок відповідача віддати обумовлену суму, в зв’язку з цим є безгрошовою.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи № 2-557/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, судом встановлені  наступні факти  і відповідні їм правовідносини.

05 червня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 виникли відносини, відповідно до умов яких останній  зобов’язався віддати  частинами грошові кошти, а саме 150 000 гривень до 25 липня 2006 року, 200000 гривень до 01 жовтня 2006  року. На підтвердження цих умов особисто відповідачем ОСОБА_3  була написана розписка.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5369 від 09.12.2009 року вказана розписка була написана та підписана особисто відповідачем ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.  

Таким чином, хоча текст розписки і не містить вказівки про передачу позивачем грошей відповідачеві, але зобов’язання останнього повернути грошові кошти до обумовленого терміну та інші  зібрані у справі докази з усією повнотою свідчать про те, що між сторонами все ж таки було укладено договір позики на суму 350 000 гривень.

Згідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.   На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, а знаходження розписки у позикодавця  свідчить, згідно ст. 1047 ЦК України, про невиконання зобов’язання боржником у повному обсязі.

Статтею 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

 Керуючись ст. 1051 ЦК, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Проте якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на показаннях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або через тяжкі обставини.

Доводи відповідача  про безгрошовість розписки та її видачу під впливом погроз,  не можуть бути прийняті до уваги,  оскільки він не довів цей факт допустимими та достовірними доказами, хоча за ст..60 ЦПК України то є його обов’язком.

Не були встановлені ці обставини і під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним з підстав передбачених ст. ст. 231, 233 ЦК України, по якій було прийнято рішення про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 так як в судовому засіданні не доведено, що договір був вчинений під впливом насильства.

Згідно статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так сума боргу ( 150000 грн.)  з врахуванням індексу інфляції за період з 01 серпня 2006 року до 01 листопада 2010 року становить : 150 000 + 128654,33 грн. (сума збільшення за індексом інфляції) = 278 654,33 гривень. При цьому суд виходить з наданого позивачем розрахунком заборгованості, що містить офіційні індекси інфляції за період з 01.08.2006 до 01.11.2010 роки, які судом перевірені.

Крім цього 3% річних за період з 01 серпня 2006 року по 01 листопада 2010 року (4 року 3 місяці) складають (150 000 х 3% х 4 роки) + (150000 х 3 % : 12 місяців х 3 місяця) = 19 125 гривень.

Сума боргу ( 200000 грн.) з врахуванням індексу інфляції за період з 01 жовтня 2006 року по 01 листопада 2010 року становить:  200 000 грн. + 164254,03 грн. (сума збільшення за індексом інфляції) = 364254,03 гривень.    При цьому суд також виходить з наданого позивачем розрахунком заборгованості, що містить офіційні індекси інфляції за період з 01.10.2006 року по 01.11.2010 року, які судом перевірені.

3% річних за період з 01 жовтня 2006 року по 01 листопада 2010 року (4 роки 1 місяць) становить:  (200 000 грн. х 3% х 4 роки) + (200 000 грн.  х 3% : 12 місяців х 1 місяць) = 24500 гривень.

Таким чином загальна сума боргу відповідача ОСОБА_3, яка підлягає стягненню становить 686 533,36 гривень.   Іншого розрахунку суми боргу, який би свідчив про невірність розрахунку наданого позивачем,  суду не надано.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені ним судовий збір  витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення  боргу за договором позики задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 686533,36 гривень (шістсот вісімдесят шість тисяч п’ятсот тридцять три  гривні 36 копійок) та судові витрати в сумі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять ) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:                                     М.М. Ротар