Справа № 2-а-616/10
ПОСТАНОВА
іменем України
26 листопада 2010 року м.Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Борсука П.П., розглянувши у скороченому провадженні в місті Камені-Каширському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання права на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання перерахувати і виплачувати та стягнути недонараховану й невиплачену пенсію як інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи,
встановив :
01 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому зазначила, що згідно ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закону) їй як інваліду, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, повинна виплачуватись у зв`язку з призначеною ІІ групою інвалідності державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Однак всупереч згаданим нормам Управлінням ПФУ в Камінь-Каширському районі (далі – Управління) їй проводиться виплата пенсії у значно меншому розмірі, з чим не погоджується.
Вважає, що виплата належної їй пенсії по інвалідності повинна проводитись у розмірах відповідно до ст.ст.50, 54 Закону, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Просить визнати за нею право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі перерахувати та виплачувати пенсію у вказаних розмірах, стягнути недонараховану та невиплачену пенсію в розмірі 57233,23 грн за період з 01 жовтня 2009 року по день вирішення справи судом.
Ухвалою суду від 03 листопада 2010 року згаданий адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію за період з 01 жовтня 2009 року по 30 квітня 2010 року залишено без розгляду.
22 листопада 2010 року Управлінням подано до суду письмове заперечення, де зазначено, що ОСОБА_1 з 21 січня 2008 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою визначається постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.08 №530 та від 16.07.08 №654, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.
Згідно п.6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності, не може бути нижче 580 грн., а щомісячна додаткова пенсія згідно п.4 цієї Постанови встановлена інвалідам ІІ групи у розмірі 20 % прожиткового мінімуму.
Відповідно до п.п.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01 липня того ж року пенсії в інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою інвалідів ІІ групи, не повинні бути нижчими 655 грн.
Вважає, що відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим нормативно-правовим актом.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення п.28 Розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким передбачалося внесення змін до Закону. Однак рішення про відновлення дії згаданого Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалось.
Зазначає, що Управління не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується виданим їй відповідним посвідченням.
Як вбачається з довідки Волинської обласної МСЕК, позивачу з 17 липня 2001 року довічно встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої визнано захворювання, що пов`язане з проживанням на території, забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до ст.6 Закону України „Про пенсійне забезпечення” особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку.
Встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні та згідно листа відповідача вона за власним вибором з 01 грудня 2007 року отримувала пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року слід відмовити.
Крім основної пенсії за віком, позивач також отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Розмір додаткової пенсії особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи ст.50 Закону визначено у 75 % мінімальної пенсії за віком.
Однак розмір додаткової пенсій по інвалідності зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.12, п.п.15 п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.
Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними і такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, чим спростовується твердження відповідача про неприйняття Верховною Радою України рішення про відновлення дії Закону у редакції, чинній до внесення змін до нього.
Відповідач згідно довідки та поданого заперечення виплачував позивачу щомісячну додаткову пенсію в менших розмірах, керуючись при цьому постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачеві розміру пенсії застосуванню підлягає ст.50 Закону, а не вище названі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року та від 16 липня 2008 року №654, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.
Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації конституційної гарантії на отримання пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.
Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідач, всупереч ст.71 КАС України, заперечуючи проти позову, правомірності своїх дій в частині виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у меншому, ніж встановлений Законом, розмірі, не довів.
Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління перерахувати і виплатити в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку позовної давності додаткову пенсію у передбаченому ст.50 Закону розмірі за період з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року, як про це просить позивач.
Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення на його користь пенсії у розмірі 57233,23 грн, оскільки саме на Управління покладено обов’язок проводити нарахування та виплату пенсій у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача нараховувати і виплачувати йому згадані пенсії в розмірах згідно ст.ст.50, 54 Закону і надалі, оскільки судовому захисту підлягає право особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на даний час невідомо, чи буде порушено таке право позивача в майбутньому.
Безпідставною є вимога позивача про визнання за нею права на отримання пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону, оскільки таке право уже передбачено Законом.
Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.
Керуючись ст.ст.11, 17, 183-2, 186 КАС України, ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання права на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання перерахувати і виплачувати та стягнути недонараховану й невиплачену пенсію як інваліду внаслідок Чорнобильської катастрофи задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, віднесеній до категорії І, інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 (сімдесяти п’яти) відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року згідно ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг.
Головуючий – підпис
З оригіналом згідно
Суддя Камінь-Каширського
районного суду П.П.Борсук