РІШЕННЯ             2-7054 /10

                                                       Іменем   України

    25 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

В складі головуючого               судді Чередніченко Н.П.

З участю секретаря                              Чигир Т.Ф.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю ,-

                                                         Встановив :

    Позивач звернулася в суд з вказаним позовом до відповідача мотивуючи свої вимоги тим , що 30.08.1998 року між сторонами по справі було укладено шлюб. З 2005 року стосунки між сторонами погіршилися , однак шлюб було розірвано лише 21.10.2008 року , оскільки позивачка намагалася всіляко вберегти сім»ю. За час фактичного припинення шлюбних відносин позивачкою було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ,загальною площею 109,9 кв.м. .

    В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просить суд визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною плошею 109,9 кв.м

    Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала та не заперечила проти їх задоволення .

    Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне .

    У відповідності до вимог ст.. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання  його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.

    30 серпня 1998 року між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, який було розірвано 21 жовтня 2008 року .

    Відповідно до ст.. 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства , догляд за дітьми ,хвороба тощо) самостійного заробітку . Вважається , що кожна річ ,набута за час шлюбу , крім речей індивідуального користування , є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя .

    Стаття 61 СК України передбачає , що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно , за винятком виключеного з цивільного обороту .

    Однак ст.. 57 СК України  передбачає , що суд може визнати особистою приватною власністю дружини та чоловіка майно , набуте нею чи ним за час їхнього окремого проживання у зв»язку з фактичним припиненням шлюбних відносин .

    Таким чином , спільною власністю не може бути майно , яке набуте одним із подружжя , але за час коли подружжя фактично припинило шлюбні стосунки та не вело спільного господарства  

    В судовому засіданні достовірно встановлено , що ще до офіційного розірвання шлюбу позивачкою по справі було придбано спірну квартиру АДРЕСА_1 .

    05.09.2006 року Головним управління житлового забезпечення КМДА позивачу було видано Свідоцтво про право власності на вказану квартиру .

    Згідно Звіту про експертну оцінку вартості  спірної квартири , ринкова вартість квартири складає 792125 грн.

    З метою інвестування будівництва квартири  АДРЕСА_1  в період з 2005 року по 2006 рік позивачвкою було отримано кредит в АКБ «Укрсоцбанк» та грошові кошти від матері позивачки , а саме :  

    Кредит в сумі 30754 дол. США , що в еквіваленті становить 162866, 66 грн. та 55000 грн. позика від матері позивачки .

    Крім того , для ремонту та облаштування квартири позивачка отримала кредит в АКБ «Укрсоцбанк» в сумі 50000 дол. США , та для купівлі меблів позивачка отримала грошові кошти на загальну суму 58000 грн. в якості позики від своїх батьків .

    Таким чином , квартира АДРЕСА_1 була придбана та об лаштована , отримані позивачкою у кредит  та позичені  у її батьків . Відповідач по справі не ніс жодних витрат на придбання та облаштування вказаної спірної квартири .Тому вимоги позивача обґрунтовані і такі , що підлягають задоволенню в повному обсязі .

    У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя № зазначено , що вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільного  нажитого майна , наявного на час припинення  спільного ведення господарства , з»ясовувати джерело і час його придбання.

    У відповідності до п. 30 вказаної постанови , якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно  його членами не придбавалося , суд відповідно до ч.6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини , чоловіка майно , набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин ,і провести поді тільки того майна , що було їх спільною власністю до настання таких обставин .

    Керуючись ст..ст. 212-215 ЦПК України ,-

                                                                      Вирішив :

    Позов задовольнити .

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення .

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

    Суддя :