справа  № 2-а-348/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  05 жовтня 2010 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

                   головуючого судді             -    Цвітайла П.В.,

                      при секретарі                      -     Дрижирук Л.М., Богдан В.О.,                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  інспектора ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В.,  про  скасування рішення суб’єкта владних повноважень;-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1   звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора   ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В., про визнання дій неправомірними та скасування рішення суб’єкта владних повноважень, а саме  скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 175721, винесену 04 червня 2010 року інспектором ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В., про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, обґрунтовуючи позов тим, що на його думку він правил дорожнього руху не порушував.  

  У відкритому судовому засіданні позивач – ОСОБА_1, просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві,  пояснивши суду, що він не порушував правила дорожнього руху України, оскільки на його думку він дуже добре їх знає. Крім цього, зазначив суду, що на його думку велосипедисти були від його автомобіля на великій відстані, і переваг в русі він їм не повинен надавати, оскільки не порушував правила проїзду перехрестя.  

Відповідач – інспектор   ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В., у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Інспектор   ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В., надіслав до суду листа в якому просить справу розглядати без його участі, а також надав заперечення на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав викладених у запереченні (а.с. 24, 25-26).  

Виходячи із змісту ч. 4 ст. 128 КАС України   неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

 Суд, системно дослідивши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення позивача, свідка, ознайомившись з запереченнями відповідача та переглянувши відеозапис фіксації порушення правил дорожнього руху, приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити  повністю з таких підстав.  

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що інспектор ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В., 04 червня 2010 року, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВІ № 135361 від 04.06.2010 року (а.с. 8), виніс постанову серії ВІ № 175721 по справі про адміністративне правопорушення (а.с.7), якою притягнув ОСОБА_1, до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень у зв’язку з тим, що останній керуючи автомобілем «Фольксваген Гольф» державний номерний знак НОМЕР_1 не надав переваги в русі велосипедистам, які рухалися по головній дорозі, чим порушив правила проїзду перехрестя вулиць Жовтнева-Пушкіна.  

  Відповідно до вимог п. 6.11 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1360 зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 876 від 01 жовтня 2008 року передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.  

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 122  Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає тоді коли, водій транспортного засобу порушує правила проїзду перехресть.

Виходячи із змісту ст. 1 вимог Указу Президента України № 1121 від 20 листопада 2007 року  «Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху» передбачено, що  з метою збереження життя  і здоров'я громадян,   необхідне: посилення адміністративної відповідальності учасників дорожнього руху; створення правового механізму  невідворотності  стягнення за порушення правил дорожнього руху.  

            Виходячи із змісту вимог  п.п. 13.9, 16.1. 16.1.1 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України затвердженої наказом МВС України за № 1111 від 27.03.2009 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592 , при контролі за дорожнім рухом працівник підрозділу ДПС активно  реагує  на порушення ПДР і в першу чергу на ті, що можуть стати причиною ДТП. При  порушенні    учасником   дорожнього   руху   ПДР працівник підрозділу ДПС складає  протокол про адміністративне правопорушення.

              При перегляді у відкритому судовому засіданні відеозапису факту порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1, чітко видно, що водій автомобіля «Фольксваген Гольф» ОСОБА_1, рухаючись по другорядній дорозі не надав переваг в русі велосипедистам, які рухалися по головній дорозі та наближалися до перехрещення проїзних частин вулиць Жовтнева-Пушкіна сел. Котельва.  

    Пояснення позивача, а саме: що  велосипедисти по дорозі  рухалися на великій відстані, а він  виїхав з другорядної дороги на головну на значній відстані від перехрестя,  не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вказані пояснення взагалі об’єктивно нічим не підтверджуються.  

Такі не конкретні пояснення позивача, на думку суду надані ним з метою уникнути адміністративної відповідальності.

 До пояснень свідка ОСОБА_3, що є рідним батьком позивача, суд також відноситься критично, оскільки свідок в більшості висловлював припущення та свої суб’єктивні міркування щодо притягнення до адміністративної відповідальності його сина.  

   Системний аналізі матеріалів адміністративної спрви та вище зазначених нормативно-правових актів, дає суду підставу вважати, що  інспектор ДАІ  ВДАІ по обслуговуванню Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В.  правомірно склав протокол та виніс постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП  щодо громадянина ОСОБА_1, який  не надав переваги в русі велосипедистам, які рухалися по головній дорозі, і порушив   правила проїзду перехрестя.  

  Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду  на наведене вище суд вважає, що   відповідач довів правомірність свого рішення щодо накладення адміністративного стягнення.

Підсумовуючи все вище викладене в сукупності суд, вважає, що постанова серії ВІ № 175721 по справі про адміністративне правопорушення від 04 червня 2010 року законна і обгрунтована, оскільки в діях водія – ОСОБА_1 дійсно вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, і є всі законні підстави для суду, щоб відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача – ОСОБА_1   до   інспектора ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В.,  про визнання дій неправомірними та скасування рішення суб’єкта владних повноважень  повністю, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, розсудливості, верховенства права та законності відповідно до вимог ст.ст. 2,7 КАС України.

Згідно з вимогами п. 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ст. 288 КУпАП судові витрати не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 15, 71, 74, 159, 160, 161, 163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1360, Указом Президента України № 1121 від 20.11.2007 року та Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України затвердженої наказом МВС України за № 1111 від 27.03.2009 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 576/16592,   суд;-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної вимоги позивача за адміністративним позовом – ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ з обслуговування Зінківського району Полтавської області – Шамрай А.В.,  про  скасування рішення суб’єкта владних повноважень, відмовити  повністю.  

Судові витрати сторонам не присуджуються.  

            Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України  рішення  місцевого  загального  суду  як адміністративного суду у справах з приводу рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єктів владних   повноважень   щодо   притягнення   до   адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

      Суддя