Справа № 22ц- 20561           Головуючий  у 1 інстанції Куція Є.М.

Категорія 26                          Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

У х в а л а

Іменем України

        10 листопада 2010 року               Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                               суддів: Барсукової О.І., Лісового О.О.

      при секретарі Руденко О.В.

                       Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве, Горлівської виконавчої дирекції з ліквідації шахт державного підприємства «Укрвуглеторфреструктурізація»  про перерахунок сум на відшкодування шкоди,

                                                              Встановив:

          Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве, Горлівської виконавчої дирекції з ліквідації шахт державного підприємства «Укрвуглеторфреструктурізація»  про перерахунок сум на відшкодування шкоди відмовлено.

      В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі, не гуртуються на нормах матеріального і процесуального права.

      Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на шахті «Олександрівська» во «Орджонікідзевугілля» з 9 серпня 1971 року по 14 лютого 2000 року гірничим майстром, з 17 грудня 1985 року по 2 січня 1991 року працював учнем прохідника та прохідником. В січні 1995 року позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності в зв»язку із професійним захворюванням, відшкодування шкоди позивачу було нараховане з заробітної плати прохідника. Суд вважав, що оскільки актом розслідування нещасного випадку встановлено, що саме робота прохідника призвела до отримання професійного захворювання, вказане випливає із висновку МСЕК, доводи позивача про те, що його середній заробіток для обчислення відшкодування шкоди слід було взяти з заробітної плати гірничого майстра безпідставні.

        В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідачів просили скаргу відхилити.

        Заслухавши доповідача, доводи позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

    Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

     Встановлено, що позивач під час виконання трудових обов»язків отримав професійне захворювання та каліцтво,  відповідно до висновку МСЕК від 5 січня 1995 року йому вперше з 19 жовтня 1994 року встановлено 45 % втрати працездатності по професійному захворюванню, висновком МСЕК від 12 травня 1994 року вперше встановлено 5 % втрати працездатності по травмі. Позивачу були призначені суми на відшкодування заподіяної шкоди підприємством, в подальшому страхові виплати здійснює відділення виконавчої дирекції.

      Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи позивача про неправильне визначення заробітку для розрахунку відшкодування шкоди є безпідставними. Звернувшись до суду з позовом, позивач наполягав на тому, що його заробіток при обчисленні сум для відшкодування шкоди, заподіяної втратою працездатності в зв»язку із професійним захворюванням,  слід було брати не з заробітку прохідника, як було зроблено відповідачем, а слід було брати заробіток гірничого майстра.

       З матеріалів справи вбачається, що позивач з 17 грудня 1985 року по 2 січня 1991 року працював прохідником 5 розряду, в акті розслідування хронічного професійного захворювання зазначено, що профзахворювання отримане позивачем під час виконання робіт прохідника. Після 2 січня 1991 року позивач працював гірничим майстром.

       Відповідно до ч. 2 п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров»я, пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 з наступними змінами, якщо працівнику встановлено професійне захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов»язане це ушкодження здоров»я, то середній заробіток береться за 12 або за бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи.

      Відповідно до зазначеного порядку позивачу  був обчислений середній заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди, виходячи з заробітної плати прохідника, оскільки з цією роботою пов»язане ушкодження здоров»я в зв»язку із професійним захворюванням.

     Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, вони були предметом дослідження суду першої інстанції, апеляційний суд підстав для задоволення скарги не вбачає.

                      Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

                                                                  ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 8 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти дів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: