Справа № 22ц- 20605                  Головуючий  у 1 інстанції Куція Є.М.

Категорія 26                                 Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

У х в а л а

Іменем України

       3 листопада 2010 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                               суддів: Барсукової О.І., Постолової В.Г.

      при секретарі Руденко О.В.

         Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве  на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве, державного підприємства «Орджонікідзевугілля»  про відшкодування моральної шкоди,

                                                          Встановив:

      Рішенням  Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 червня 2010 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на користь ОСОБА_1  на відшкодування моральної шкоди стягнуто 12000 гривень, позивачу поновлений строк на звернення до суду з позовом до ДП «Орджонікідзевугілля», з ДП «Орджонікідзевугілля» на користь позивача на відшкодування моральної шкоди стягнуто 2500 гривень.

    В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають доказам по справі.

    Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості, під час виконання трудових обов"язків отримав професійне захворювання, висновком МСЕК від 1.07.2005 року йому вперше була встановлена стійка втрата працездатності 40%, позивач був визнаний інвалідом 3 групи. Суд стягнув на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 12000 гривень, при цьому вважав, що саме відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну моральну шкоду в зв»язку із отриманням ним професійного захворювання і встановленням стійкої втрати працездатності. Висновком МСЕК від 15 березня 2007 року позивачу вперше було встановлено 10% стійкої втрата працездатності в зв»язку із каліцтвом отриманим під час виконання трудових обов»язків на ДП «Орджонікідзевугілля» 22 серпня 1996 року. Суд вважав, що підприємство повинно відшкодувати позивачу моральну шкоду, яка заподіяна внаслідок нещасного випадку та встановленням стійкої втрати працездатності 15.03.2007 року, визначив таке відшкодування в розмірі 2500 гривень.

    В судовому засіданні представник відділення виконавчої дирекції підтримала доводи апеляційної скарги, позивач просив скаргу відхилити.

    Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

    Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

      Судом першої інстанції встановлено, що 1 липня 2005 року позивачу вперше була встановлена стійка втрата працездатності в зв"язку із професійним захворюванням в розмірі 40% відповідно до висновку МСЕК.

       Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що право позивача на зазначену страхову виплату виникло з часу встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, діючим на час виникнення правовідносин законодавством був передбачений обов"язок Фонду сплатити моральну шкоду потерпілому.

      Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права неспроможні. Положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Закону України "Про Державний бюджет  України на 2007 рік" та змін до Закону, передбачали обов"язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

     За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

       Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності 1.07.2005 року в зв"язку із профзахворюванням, що випливає з довідки МСЕК, таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік", так і Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та внесення змін до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

       Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

       Норми Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди  застрахованим особам  як страхову виплату,  тому покладення на відділення Фонду обов"язку по сплаті  такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

     За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір моральної шкоди визначений судом на підставі здобутих по справі доказів, доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду не спростовують.

     Рішення суду в частині  стягнення суми на відшкодування моральної шкоди з ДП «Орджонікідзевугілля» сторонами не оскаржене, в порядку ст. 303 ЦПК України підлягає залишенню без змін.    

                   Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

                                                                        Ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 червня  2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: