Справа №22-ц-31616/2010р. Головуючий в 1 інстанції Кайро І.А.
Доповідач Берзіньш В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеля-
ційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Шестакової Н.В.
Суддів: Берзіньш В.С.
Павловської І.Г.
при секретарі Моногошевій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Гурзуфської селищної ради, Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи: Ялтинське міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року ,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 Гурзуфської селищної ради, Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи: Ялтинське міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення огорожі. Вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0412га., розташованої в смт.Краснокам’янка м.Ялта по вул.Алуштинська в районі Ялтинського ДЕУ. Відповідач самовільно зайняв частину його земельної ділянки шляхом зведення металевої огорожі, чим чинить перешкоди в користуванні нею.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 – задоволено. Зобов’язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0412 га, яка розташована за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Краснокам’янка, вул. Алуштинська, в районі ДЕУ, шляхом знесення самовільно встановленої металевої огорожі. У разі невиконання ОСОБА_3 протягом строку, наданого на добровільне виконання рішення суду, примусово знести металеву огорожу, яка розташована на земельній ділянці площею 0,0412 га за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Краснокам’янка, вул. Алуштинська, в районі ДЕУ, з подальшим стягненням витрат на знесення з ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові, посилаючись на його незаконність та необгрунтованність.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 і ОСОБА_4 заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд виходив із обгрунтованності позовних вимог та того, що відповідач самовільно побудував на земельній ділянці, яка належить позивачу, металеву огорожу, чим порушив права позивача.
Такі висновки суду не в повній мірі узгоджуються з матеріалами справи, положеннями законодавства.
Так, статтею 116 ЗК України та ст.125 ЗК України в редакції, яка була чинна до березня 2009р., передбачалось, що виділення земельних ділянок в користування і у власність відноситься до компетенції місцевих рад; право власності чи право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними органі-
2
заціями меж земельної ділянки і одержання документа, засвідчуючого це право, яким є держаний акт; приступати до користування земельною ділянкою до оформлення землекористування забороняється.
Відповідно до ст.ст.125,126 ЗК України, в редакції Закону України від 05.03.2009 р. N 1066-VI, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.
По справі встановлено, що позивачу ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.01.2005р. на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0412га., розташована в смт.Краснокам’янка м.Ялта по вул.Алуштинська в районі Ялтинського ДЕУ. Відповідач по справі ОСОБА_3 за договором купівлі-продажі від 14.08.2008р., зареєстрованому в установленому порядку, придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1155га., яка розташована в смт.Краснокам’янка м.Ялта по вул.Алуштинська. 12.05.2009р. ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку (а.с.25-27,63)
Судом встановлено, що земельні ділянки сторін по справі є суміжними та є накладення меж земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 Межі та площа земельної ділянки ОСОБА_3 відповідають межам і площі земельної ділянки, яка раніше знаходилась у власності ОСОБА_5 Межі та площа земельної ділянки ОСОБА_2 відповідають межам і площі земельної ділянки, яка раніше знаходилась у постійному його користуванні. Межові знаки земельних ділянок в натурі на місцевості відсутні. Зазначене стверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2010р.(а.с.125-130).
Відповідно до ст.ст.78,90 ЗК України право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою належить її власнику.
В силу положень ст.ст.21,24,41 Конституції України, ст.ст.319,386 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права власності; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.
Виходячи з наведеного, того, що сторони по справі мають рівні права власності щодо спірної земельної ділянки, висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи та їх зроблено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.ст.303,309ч.1п.4 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду АРК від 11 серпня 2010 року – скасувати.
ОСОБА_2 у задоволення позову до ОСОБА_3, Гурзуфської селищної ради, Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», треті особи: Ялтинське міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.