Справа №22-ц-32814/2010р.                                     Головуючий в 1 інстанції Скісов Є.М.

                                                                                        Доповідач Берзіньш В.С.

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеля-

ційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                            Головуючого, судді:  Берзіньш В.С.    

                                                                  Суддів:  Павловської І.Г.  

                                                                             Шестакової Н.В.  

                                                  при  секретарі           Моногошевій  В.О.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі  цивільну справу  за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фонтан» про стягнення суми боргу, за зустрічним позовом ТОВ «Фонтан» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики,

за апеляційною скаргою ТОВ «Фонтан» на рішення Алуштинського міського суду АРК від 20 серпня 2010 року ,      

ВСТАНОВИЛА:

           Рішенням Алуштинського міського суду АРК від 20 серпня 2010 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Фонтан» про стягнення суми боргу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фонтан» на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 112 267 грн. та суму пені в розмірі 68 482 грн. 87 коп. Стягнуто з ТОВ «Фонтан» на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.   В іншій частині позову – стягнення штрафу за договором в розмірі 11 226грн.70коп. - відмовлено.

          В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Фонтан» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору безпроцентної позики від 24 листопада 2008 року на суму 60 000 грн., договору безпроцентної позики від 09 грудня 2008 року на суму 25 500 грн., договору безпроцентної позики від 15 березня 2009 року на суму 112 300 грн. – відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Фонтан» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необгрунтованність. Зокрема зазначає, що суд необґрунтовано застосував п.3.2 Договору, оскільки положення цього пункту щодо розміру пені суперечать ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Судом  дана неналежна оцінка доказам по справі та порушено положення ст.ст.1047ч.2, 1051ч.1 ЦК України.

         В засіданні апеляційного суду представники ТОВ «Фонтан» підтримали доводи апеляційної скарги; представники позивача ОСОБА_2 та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги   заперечували, посилаючись на їх необгрунтованність.  

        Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає  з таких підстав.

        Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Ухвалюючи рішення про задоволення  позову, суд виходив із обгрунтованності  заявлених вимог в частині стягнення суми боргу у розмірі 112 267грн. та 68 482грн.87коп.  пені.  Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.      

        Відповідно до ст.ст.546,1046,1047,1049,1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові  кош-

                                                                    2

ти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позивальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику  у строк та в порядку, що встановлені договором. Виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею).

          По справі встановлено, що за договором позики від 15.03.2009р. позивач ОСОБА_2. передав в борг відповідачу ТОВ «Фонтан» 112 300грн. На підтвердження укладення договору позики та його умов позивачем представлено письмовий договір, підписаний ОСОБА_2 і директором ТОВ «Фонтан» ОСОБА_3, підпис якої завірено печаткою товариства. Відповідно до зазначеного договору борг підлягав поверненню за спливом одного року з дня здійснення проплати суми позики. Сума, передбачена договором, проплачувалась позивачем частками та була проплачена позивачем відповідачу в повному обсязі 03.04.2009р., що стверджується квитанціями до приходних касових ордерів: №7 від 18.03.2009р., №9 від 19.03.2009р., №10 від 30.03.2009р., №11 від 03.04.2010р. (а.с.107,108,122).

           Проте ТОВ «Фонтан» взяті на себе зобов'язання не виконало і борг в установлений строк не сплатило. За наведених обставин суд правильно прийшов до висновку про стягнення суми боргу та пені, визначеної договором.

          Доводи апелянта про те, що суд необґрунтовано застосував п.3.2 Договору, оскільки положення цього пункту щодо розміру пені суперечать ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» неспроможні та заперечуються положеннями цього Закону, викладеними в його преамбулі, про те, що Закон регулює правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

          Із договору позики від 15.03.209р. слідує, що договір позики укладено між ТОВ «Фонтан» і фізичною особою ОСОБА_2 та матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 є підприємцем та при укладенні договору позики діяв як підприємець.  

           Доводи апелянта про порушення судом положень ст.ст.1047ч.2, 1051ч.1 ЦК України заперечуються матеріалами справи, зокрема договором та квитанціями до приходних ордерів, які є належними доказами. Посилання апелянта про відсутність в цих квитанціях посилання на договір позики ґрунтуються на неправильному тлумаченні слова «займ», яке в перекладі з російської мови, означає «позика» та є синонімом цього слова.

          Відповідно до ст.303ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.                                                                        

         Спір судом розглянуто в межах заявлених вимог і на підставах наданих особами, які беруть участь у справі, доказів. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

           Апеляційна скарга не містить доводів щодо законності і обгрунтованності рішення суду в частині відмови ТОВ «Фонтан» у задоволенні зустрічного позову про визнання договорів позики недійсними та в частині відмови ОСОБА_2 в позові рішення суду не оскаржується.              

           На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308   Цивільного  процесуального кодексу України,  колегія

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ТОВ «Фонтан» відхилити.

          Рішення  Алуштинського міського суду АРК від 20 серпня 2010 року – залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.    

         Судді:         Берзіньш В.С.              Павловська І.Г.                   Шестакова Н.В.