Заводський районний суд м. Запоріжжя

                                                                               Справа № 332/4575/24

                                                        Провадження №: 2-а/332/37/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В., розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені якого діє адвокат Дерманська Катерина Олександрівна, до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультурна, буд. 9) про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 17.07.2024 серії АА № 00020667,

ВСТАНОВИЛА:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя 06.08.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00020667 від 17.07.2024, якою ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правову (правничу) допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову незаконною з таких підстав:

-відповідач не врахував, що позивач здійснював перевезення у напівпричепі-контейнеровозі, а тому вважає, що транспортний засіб рухався без порушення вагових параметрів транспортного засобу, встановлених п. 22.5. Правил дорожнього руху;

-відповідач неправомірно не взяв до уваги відомості товарно-транспортної накладної від 27.06.2024 № 0000004634, згідно з якою маса брутто товару становить 41950 кг;

-оскаржувана постанова оформлена з порушенням Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, оскільки не містить відомості про нормативні вагові параметри транспортного засобу напівпричіп марки CARDY.

Ухвалою суду від 16.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у 5-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався своїм правом на відзив. На адресу суду 22 серпня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 , в якому відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду внаслідок пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду. У разі прийняття судом рішення про розгляд справи відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вважає доводи позивача необґрунтованими з огляду на те, що позивач не використовував спеціалізований напівпричіп марки CARDY як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері, відповідач заперечує проти визнання товарно-транспортної накладної беззаперечним доказом достовірності фактичної маси транспортного засобу, вважає, що постанова від 17.07.2024 серії АА № 00020667 у повній мірі відповідає Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Щодо вимоги відповідача залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Слід зазначити, що статтею 270 КАС України передбачені особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ. Однак, до категорії адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності такі особливості не застосовуються.

Частиною другою 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З позовної заяви вбачається та не заперечується відповідачем, що оскаржувану постанову позивач отримав засобами поштового зв`язку 24.07.2024. Отже, десятиденний строк, наданий для звернення до суду з адміністративним позовом, закінчився 03 серпня 2024 року. Оскільки 03 серпня 2024 року припало на вихідний день (суботу), то останнім днем строку на оскарження постанови АА № 00020667 від 17.07.2024 є 5 серпня 2024 року.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 05.08.2024, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Тому для залишення адміністративного позову відсутні правові підстави.

Суд, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Євгенією Володимирівною 17 липня 2024 року прийнято постанову серії АА № 00020667 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою 27 червня 2024 року о 17 год. 41 хв. за адресою Н-08, км 468+739, Запорізька область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.840, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,7635% (2,705 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі -КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 ст. 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (надалі - Правила проїзду), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Абзацом 4 п. 4 Правил проїзду врегульовано, що допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з частиною другою статті 132-1  КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (надалі - Порядок № 1174).

З матеріалів справи вбачається, що фіксація правопорушення була здійснена вимірювальним приладом автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу WIM 15 WAGA-WIM35, зав. № 3.

Пунктом 7 Порядку № 1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

За змістом пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати:

вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;

вимірювання загальної маси транспортного засобу;

визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій

вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;

визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;

вимірювання габаритів транспортного засобу;

фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);

фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;

фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);

первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування;

автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Пунктом 15 Порядку № 1174 передбачено, що метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку» повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);

фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;

відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1286/36908 (надалі - Інструкція № 512).

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, іншими документами.

Частиною першою статті 279-5 КУпАП передбачено, що в разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців встановлюють відповідальну особу, зазначену в частині 1 статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

Як видно з інформаційної картки ГВК, системою зафіксовано такі вагові параметри автомобіля, а саме загальна вага автомобіля становить 47,450 тон.

Відтак, з урахуванням похибки 10% вага автомобіля становила 42705,00 кг, що є більшим від нормативного навантаження на 6,763% (2,705 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Отже, суд доходить висновку про правомірність визначення посадовою особою відповідача загальної ваги транспортного засобу з урахуванням параметрів, встановлених в автоматичному режимі при ГВК.

Стосовно твердження позивача, що посадова особа відповідача при складенні спірної постанови невірно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а тягача в 40 тон, та як наслідок провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи, суд вважає за необхідне заначити таке.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, належить ТОВ «Транслегіон-Альфа», директором якого є ОСОБА_1 ..

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОВ «Транслегіон-Альфа», директором якого є ОСОБА_1 , є власником засобу спеціалізованого напівпричепу н/пр контейнеровозу CARDY 39S3SPB, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 27.06.2024 № 0000004634 ТОВ «Транслегіон-Альфа» перевозило олію соняшникову нерафіновану сиру.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за № 128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила № 363).

За визначенням, наведеним у главі 1 Правил № 363, вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження; сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Відповідно до пунктів 17.2 - 17.5 Правил № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи фотознімків не вбачається, що належний позивачу сідловий тягач з напівпричепом - контейнеровоз перевозив контейнер.

Отже, позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозам в розумінні вищезазначених норм, тому фактична маса таких транспортних засобів повинна бути не більше 40 т.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29 січня 2020 року у справі №814/1460/16, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

На підтвердження перевезень в межах встановлених нормативних параметрів позивачем надано копію товарно-транспортної накладної від 27.06.2024 № 0000004634, відповідно до якої ТОВ «Транслегіон-альфа» 17.07.2024 здійснювало перевезення вантажу, маса брутто якого склала 41950 кг.

Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, суд не приймає до увага наданий доказ, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей. Сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 року по справі № 802/518/17-а.

Стосовно твердження позивача про оформлення відповідачем оскаржуваної постанови з порушенням Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, оскільки постанова від 17.07.2024 серії АА № 00020667 не містить відомості про нормативні вагові параметри транспортного засобу напівпричіп марки CARDY, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, зокрема, але не виключно (частини друга, третя статті 132-1 КУпАП).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частини друга, третя статті 132-1 КУпАП).

Стаття 283 КУпАП встановлює, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

При цьому, п. 3 розділу ІІ Інструкції № 512 визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Додатком 1 вищевказаної Інструкції визначена форма постанови, а не вимоги до її змісту. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.

Стосовно змісту вимог постанови необхідно керуватися виключно вимогами ст. 283 КУпАП.

Оскаржувана постанова містить всю необхідну інформацію, передбачену ст. 283 КУпАП, а саме інформацію: 1) про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; 2) транспортні засоби, які зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); 3) технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; 4) розмір штрафу та порядок його сплати; 5) правові наслідки, що настають у разі несплати штрафу, а також порядок оскарження постанови; 6) відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу; 7) адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

Отже, подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові.

Так само в оскаржуваній постанові згідно з вимогами п. 17 Порядку № 1174 міститься інформація про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п. 22.5 Правил дорожнього руху (Хнорм) та зазначаються у описовій частині постанови. Оскаржувана постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

Позивач обґрунтовує невідповідність оскаржуваної постанови додатком 2 до Інструкції № 512. Натомість, даний додаток передбачає форму постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка ввезла на територію України транспортний засіб, зареєстрований за її межами, та яка є іноземцем або особою без громадянства, або громадянином, який має постійне місце проживання за кордоном.

Форма же постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, визначена додатком 1 до цієї Інструкції. При цьому цей додаток не передбачає внесення відомостей до постанови стосовно причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв. В описовій частині постанови за формою згідно з додатком 1 до Інструкції № 512 передбачено зазначення марки, моделі, державного номерного знаку транспортного засобу.

Отже, на момент вчинення винесення відповідачем 17.07.2024 оскаржуваної постанови ні Інструкцією № 512, ні додатком 1 до неї не передбачено обов`язкового зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, яке зафіксоване в автоматичному режимі, марки, моделі та державного номерного знаку напівпричепу, що спростовує доводи представника позивача про порушення відповідачем вимог вказаної Інструкції.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Отже, напівпричіп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів власник якого є суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує та не надає доказів того, що незазначення в оскаржуваній постанові зображеного на фотознімку напівпричепа є істотним порушенням з боку відповідача, оскільки, на його думку, така інформація безпосередньо впливає на правильність визначення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Так, як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем враховані фактичні параметри як транспортного засобу, так і напівпричепа, зокрема, кількість вісей, відстань між ними та навантаження на кожну вісь, рух транспортного засобу з напівпричепом 27.06.2024 о 17 год. 41 хв. через пункт габаритно-вагового контролю, номерний знак сідлового тягача зафіксовано на фотознімках, а також встановлено, що транспортний засіб (тягач) належить саме позивачу, який відповідно до ст. 14-3 КУпАП є відповідальною особою за рух транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів.

Саме по собі незазначення в постанові про накладення адміністративного стягнення марки, моделі та державного номерного знаку напівпричепу, що також не вимагається ні ст.283 КУпАП, ні додатком 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті № 512, не спростовує факту допущення позивачем руху транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,763% (2,705 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, що підтверджується належними та допустимими доказами, наданими відповідачем.

Винесена відповідачем постанова в повній мірі відповідає формі, затвердженій додатком 1 до Інструкції № 512.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України зазначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою у відповідності до норм чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні, а отже у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити через його необґрунтованість та недоведеність.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 72, 77, 120, 139, 229, 241-246, 250, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відмовити.

Постанову серії АА № 00020667 від 17.07.2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 за ч 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8 500 гривень залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультурна, б. 9, код ЄДРПОУ: 39816845.

Суддя                                                                        У. В. Блажко