Справа № 754/5722/24

                                                                        2/729/505/24 р.

                                                У Х В А Л А

       30 серпня 2024 р. суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Булига Н.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовною заявою до АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист прав споживачів.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.04.2024, залишеною без змін Київським апеляційним судом, справу за підсудністю було передано до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

У свою чергу, Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області матеріали справи передано на розгляд до Бобровицького районного суду Чернігівської області.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд дійшов такого висновку.

У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 просить:

-визнати протиправними дії відповідача у вигляді припинення (обмеження) газопостачання за адресою АДРЕСА_1 ;

-визнати протиправним та скасувати акт № 247 від 14.04.2021 про припинення (обмеження) газопостачання (розподіл природнього газу) побутовому споживачу як незаконний;

-зобов`язати відповідача відновити постачання до домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 ;

-стягнути моральну шкоду з відповідача на користь позивача у розмірі 40000,00 гривень.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 177 ЦПК України позивач не виконав вимог, які ставляться до позовної заяви при зверненні до суду, які унеможливлюють відкриття провадження по справі.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату ним судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.

При зверненні з вимогою до суду позивач посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як убачається зі змісту позовної заяви, вона містить вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 40 000 грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимогу про відшкодування моральної шкоди.

При цьому, згідно положень ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Однак, відповідно до ст.1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Одночасно у ст. 21 вказаного Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, законодавець для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів закріпив, що права споживача вважаються порушеними: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись,а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної,достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Крім того, права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) визначені ст. 10 вказаного Закону.

В обгрунтування підстав звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено жодне із передбачених ст. 21 вказаного Закону порушення його прав з метою застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, зокрема в частині сплати судового збору.

Постановою по справі №761/11472/15-ц від 28.11.2018 року Верховний суд роз`яснив, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо позивач визначив її у грошовому вимірі. Тому в такому випадку судовий збір оплачується за правилами подання позову майнового характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі встановленому Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, що підлягає сплаті при зверненні фізичною особою до суду з позовною заявою майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, при зверненні до суду з майновою вимогою про стягнення моральної шкоди, з урахуванням ціни позову, позивач повинен був сплатити судовий збір.

Таким чином, позивачеві необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1211,20 грн. на реквізити Бобровицького районного суду Чернігівської області: р/р UA838999980313131206000025663, код отримувача 37972475, отримувач – ГУК у Черніг. Обл./тг м. Бобров/22030101, банк отримувача – Казначейство України (ел.адм.подат).

Після сплати судового збору оригінал квитанції необхідно надати до Бобровицького районного суду Чернігівської області.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, повинна, зокрема, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надання строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись статями 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» про захист прав споживачів - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків 5 днів з моменту отримання позивачем ухвали, шляхом подання оригіналу квитанції про сплату судового збору до Бобровицького районного суду Чернігівської області.

У разі невиконання ухвали суду позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: