Справа № 308/14046/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року                                                                м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В. В., розглянувши матеріали позовної заяви поданої адвокатом Литвином С. Й в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про встановлення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Просить встановити факт, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, просить суд визначити місце проживання неповнолітньої доньки разом з ним.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду із позовною заявою, адвокат в інтересах ОСОБА_1 зазначив, що визначення місця проживання дитини з батьком, а також встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне йому для можливості здійснення заходів щодо можливості звернення в інтересах неповнолітньої до державних та освітніх закладів, лікування дитини, оздоровлення, безперешкодного переміщення з дитиною по країні, можливу зміну місця проживання та розвитку в безпечних умовах, а також для реалізації різних соціальних цілей без згоди матері неповнолітньої.

Розглянувши подані матеріали, суд доходить таких висновків.

Чинним законодавством України передбачена можливість звернення до державних та освітніх закладів, а також до інших установ від імені та в інтересах дитини одним із батьків, зокрема тим, з ким проживає дитина, і при цьому, рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не вимагається.

Суд звертає увагу, що у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки та від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і їх встановлення в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 287/167/18-ц від 30.01.2020 року зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, а якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23, відповідно до якої вбачається, що приймаючи заяву, суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця справа розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

З огляду на те, що встановлення вказаних фактів не мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, суд констатує, що вказане питання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а розглядається в позасудовому порядку уповноваженим органом у кожному конкретному випадку у разі необхідності підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини. Рішення такого органу (державної установи, медичного чи навчального закладу тощо), щодо відмови в отримання доступу до певних послуг – навчальних, охорони здоров`я та інших, може бути оскаржено до суду.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини разом з позивачем.

Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 160 СК України передбачено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

З позовної заяви вбачається, що станом на час звернення позивача з позовом до суду неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 14 років.

Отже, в судовому порядку за позовом одного із батьків не підлягає вирішенню питання про визначення місця її проживання.

На підставі викладеного, у відкритті провадження в справі за позовною заявою адвоката Литвина С. Й в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини необхідно відмовити.

Керуючись ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом адвоката ЛитвинаС. Й в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати заявнику разом із заявою та доданими до неї матеріалами. Копія заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя  В. В. Чепка