Справа15762 Голов. 1 інств. Панова Т.Л.
Категорія 24 Доповідач Зубова Л.М.
Рішення
Іменем України
2 листопада 2010року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Зубова Л.М.
судді : Єлгазіна Л.П., Азвевич В.Б.
секретар Метейко ВА.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію
з апеляційною скаргою позивача
на рішення Дружківського міського суду від 29 червня 2010 року.
Заслухавши доповідача,пояснення ОСОБА_2 , перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Дружківського міського суду від 29 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено , з чим не погодився позивач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та ухвалити рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичимі обставинам справи та вимогам норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п) 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову , суд 1 інстанції дійшов висновку , що відповідач в період з вересня 2005 по 5 грудня 2009 року не проживав у помешканні , не користувався електроенергією , тому для нього не настав обов ’язок по її оплаті.
З такими висновками суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст. 714 ЦК, статтями 24 - 27 Закону від 16 жовтня 1997 р. N 575/97-ВР "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року N 1357 (далі - Правила Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.
На підставі положень статей 6, 626 - 631, 526 ЦК, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 26 ч. 4 Закону "Про електроенергетику" передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.
З обставин справи видно , що між сторонами виникли правовідносини по енергопостачанню, на ім’я відповідача у позивача відкрито особистий рахунок ( а..с. 5), за період з 1.07.2007 по 5.12.2009 року утворилась заборгованість по оплаті у сумі 457,97 грн., чого відповідач не оспорював.
Згідно п. 11,14, 16 Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України 26.07.1999 року № 1357 відповідальність за збереження приладів обліку , встановлених у квартирі, несе споживач . У разі пошкодження , а також втрати приладу обліку споживач зобов’язаний негайно повідомити про це енергопостачальника.
Відмовляючи у задоволенні позову , суд зазначив , що у квартирі відсутній електролічильник і не подавалась електроенергія, з чим погодитись не можливо, позаяк з пояснень ОСОБА_3 та інших матеріалів справи видно , що він з 1997 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 як член сім’ї його бабусі , яка померла у 1999 році, на ім’я відповідача у позивача оформлений особистий рахунок , ОСОБА_3 пояснив , що у 2009 році він приватизував помешкання, але у 2005 році помешкання обікрали , зокрема , було вкрадено і електролічильника, встановленого у помешканні , з приводу чого до енергопостальника ОСОБА_2 не звертався.
Позивач заперечував посилання відповідача про неподання електроенергїї у помешкання , а посилання відповідача на відсутність електролічильника , при тому, що відповідач не інформував про це енергопостачальника у встановленому законом порядку , не звільняє відповідача від виконання обов ’язку здійснювати оплату за електропостачання.
За вказаних обставин рішення суду слід скасувати , позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість і в порядку ст. 88 ЦПК України розподілити судові витрати , стягнувши з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 51 грн. та на користь позивача понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30грн.( а..с7).
Керуючись статтею 309 ч. 1 п)3, п)4, 303 ч.1 ЦПК України апеляційний суд, -
вирішив :
Апеляційну скаргу задовольнити .
Рішення Дружківського міського суду від 29 червня 2010 року скасувати.
Позов задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 457,97 грн. та 30 грн.. повернення понесених судових витрат.
Стягнути з з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 51 грн.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду протягом 20 днів з дня проголошення .
Головуючий Судді