Справа 20881                                                                            Голов в 1 інст.  Принцевська Н.М.

  Категорія 01                                                                                                 Доповідач  Зубова Л.М.

                  Ухвала

             Іменем України

16  листопада     2010 року                                                                                                       м.Донецьк                        

Апеляційний суд Донецької області у складі:

 головуючий суддя  Зубова  Л.М.

 судді Єлгазіна Л.П., Азевич В.Б.

 секретар Голубцов А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за  позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3  

 про визнання   недійсним   договору  купівлі-продажу  

 з апеляційною скаргою   позивача  

 на  рішення Ленінського  районного суду м. Донецька   від 5 жовтня     2010 року.

Вислухавши доповідача,  пояснення сторін, пояснення представника   позивача ОСОБА_4,  перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

                                                       в с т а н о в и в :

 Справу  неодноразово  розглядали суди.

Рішенням Ленінського  районного суду м. Донецька   від 5 жовтня     2010 року у задоволенні позову  відмовлено , з чим не поголився  позивач   і у апеляційній скарзі  просив   його скасувати, ухвалити рішення про задоволення  позову, посилаючись на    невідповідність висновків  суду  фактичним обставинам справи , неналежну оцінку  судом  обставин справи та наданих доказів.  

Апеляційний суд  вважає,  що апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України   під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

            Відповідно до ст. 60 ЦПК України   кожна сторона зобов'язана довести ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до  ст. 212 ЦПК України  суд  оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному  та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

 Згідно ст. 655 ЦК України  за договором   купівлі-продажу  одна сторона  передає   другій стороні майно у власність , а  друга сторона приймає майно  і зобов’язана     сплатити  певну грошову суму.

Згідно ст. 203ч.3 волевиявлення учасника  правочину  має бути вільним   і  відповідати його внутрішній волі .

Згідно ст. 230 , ч. 1 ст. 229 ЦК України    якщо  одна  із сторін  правочину  навмисно   ввела  другу  сторону в  оману  щодо обставин , які  мають   істотне значення, а саме   щодо природи правочину , прав  та обов’язків сторін, таких властивостей  і якостей  речі, які значно знижують  її цінність   або  можливості    використання  за  цільовим призначенням , такий  правочин визнається судом недійсним.  

З обставин справи  видно   , що  позивач   8.12.2009 року пред’явив позов( а.с. 5)   про  визнання   недійсним  нотаріально посвідченого договору  від 15.08.2005 року   про продаж  позивачем  відповідачу підвального приміщення  у  будинку 26  по пр. Ленінський    м. Донецька на підставах , зазначених  у ст ст. 229 ,230 ЦК України з посиланням на те, продаж  було вчинено  за значно   нижчу  ціну ,  ніж   нерухомість коштувала , вважав, що   покупець  умисно занизив  ціну і  ввів  позивача( продавця )  в оману  стосовно   істотної  умови договору – ціни.  

Відмовляючи у задоволенні позову , суд 1 інстанції дійшов висновку  про недоведеність   позову -  наявності  умислу    відповідача  на оману  позивача  при   здійсненні купівлі-продажу  об’єкта нерухомості – підвального приміщення  у  будинку 26  по пр. Ленінський    м. Донецька , позаяк встановив та з  виходив з того , що сторони  домовились  про  ціну  договору  як його  істотну   умову   , а законом  передбачено  свобода  договору  як загальна засада  цивільного  законодавства  ( ст.5   ЦК України ) та  позивач  не навів  у позові  обставини , які  є обов’язковими для  доведення  як  підстава  визнання правочину недійсним.

 Згідно ст. 3 ЦК України свобода  договору   є загальною засадою  цивільного  законодавства.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 60 ЦК України   докази подаються сторонами  та іншими особами , які беруть участь у справі.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

 Оскільки  відповідач  (  покупець ) не визнав  позову ,  стверджував , що сторони досягли обопільної  згоди стосовно  всіх  умов  договору , зокрема , ціни , що підтверджено нотаріально посвідченим договором  сторін,  та   позивач  не  навів  у позові    підстав , передбачених  законом  для визнання  договору  недійсним , а його твердження  про  умисне  заниження   покупцем  ціни  носить  вірогідний  характер, тому не  має правового значення, то  апеляційну скаргу слід   відхилити.

Керуючись ст. 308 , 303 ч. 1 ЦПК України , апеляційний суд,-

                                                       ухвалив:

 Апеляційну скаргу відхилити.

 Рішення  Ленінського  районного суду м. Донецька   від 5 жовтня     2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та  може бути  оскаржена у  касаційному порядку безпосередньо  до касаційного суду  протягом 20 днів   з дня проголошення.

Головуючий                                                      Судді