АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11а -1030/2010р. Головуючий у суді І інстанції Безсмолий Є.Б.
Категорія ст.185 ч.2 КК України Доповідач в апеляції – Драний О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого – судді Драного О.П.,
суддів – Палічука А.О., Ремеза П.М.,
за участю прокурора – Замороза О.Р.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 02.12.2003 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.03.2005 року звільнення від відбування покарання скасовано з направленням засудженого у місця позбавлення волі, однак в місця позбавлення волі не направлений
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 02.12.2003 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Вироком суду з ОСОБА_3 стягнуто на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у розмірі 412 гривень 80 коп.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він 02.05.2010 року близько 1 год, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зайшов до приміщення кафе «Аліса», розташованому у центральному сквері м. Кіровограда, де біля діджейського столика на лавці помітив дві жіночі куртки та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою наживи, із корисливих спонукань шляхом вільного доступу таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_4 куртку жіночу та мобільний телефон «Нокіа-5210» зі стартовим пакетом мобільного оператора МТС, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 2050 гривень. Крім того, таємно викрав куртку потерпілої ОСОБА_5, завдавши останній майнової шкоди на загальну суму 90 гривень. З місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи своєї вини та кваліфікації вчиненого ним злочину, просить вирок районного суду змінити, призначивши більш м’яку міру покарання, оскільки він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, відшкодував завдану потерпілим шкоду, у скоєному щиро розкаявся, вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих сімейних обставин.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок районного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винні сть засудженого ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оскаржуються.
Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Призначаючи міру покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, раніше судимий; обставини, які пом’якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставину, що обтяжує покарання – скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, і з урахуванням усіх обставин справи обґрунтовано призначив покарання засудженому в межах санкції ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2010 року стосовно ОСОБА_3 – без зміни.
СУДДІ: