справа № 2а-6204/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Залімської Н.В.
при секретарі Карпенко А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, у зв’язку із чим має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач в порушення вимог ст.3, 6 цього Закону виплачує у неповному розмірі.
Позивач просила суд поновити їй строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача перерахувати їй несплачену суму щомісячної соціальної допомоги до пенсії за 2007-2010 роки відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» і надалі нараховувати допомогу відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач просила розглядати справу за її відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Підставою звернення позивача до суду є захист прав на належне соціальне забезпечення у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу Пенсійного Фонду України, що викликані бездіяльністю такого органу при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, з’ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги належить частково задовольнити з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, яким установлено правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначено у законі України «Про соціальний захист дітей-війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, який набрав чинності із 01.01.2006 року.
Згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська є органом Пенсійного Фонду, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, постановами правління та наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, Положенням про управління.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ч.2 ст.1 Закону № 2195-IV, має статус дитини війни, у зв’язку із чим в редакції ст.6 Закону № 2195-IV, чинної до 28.12.2007 року, мала право на підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку у 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роках отримує у розмірі 10 % прожиткового мінімуму.
9 серпня 2010 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська з заявою про перерахунок допомоги (пенсії) та виплати підвищення. Відповідач листом від 18 серпня 2010 року надав їй роз’яснення положень чинного законодавства, але ні перерахунку, ні нарахування підвищення не здійснив.
При цьому суд зауважує, що позивач не є спеціалістом з питань правильності нарахувань пенсій, жодним нормативно-правовим актом не передбачено її обов’язку звертатися до суб’єкта владних повноважень, яким є у сфері пенсійного забезпечення відповідач, за отриманням соціальних доплат, встановлених Законом України № 2195-IV, тому суд приходить до висновку, що реалізація нею цього права поставлена у залежність саме від виконання відповідачем своїх повноважень покладених Законом, у тому числі й щодо планування доходів і видатків коштів Фонду в районі з метою їх призначення і виплати громадянам (п.2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах). У зв’язку із чим, суд вважає обґрунтованими доводи позивача з приводу поважності пропуску строку позовної давності, та необхідності поновити їй строк позовної давності відносно пред'явлених позовних вимог періоду 2007-2009 років, оскільки про порушення своїх прав на одержання державної соціальної підтримки вона дізналась лише у серпні 2010 року.
Згідно п.12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік також було призупинено, але Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року дані положення відновлено.
За частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності частини 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальної пенсії за віком» до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних із мінімальною пенсією віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 380,00 грн., з квітня – 406,00 грн., з 01 жовтня – 411,00 грн.
Оскільки Рішення Конституційного Суду від 09 липня 2007 року є рівною мірою обов'язковим до виконання у тому числі і для органів Пенсійного Фонду України, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку, що з часу набрання чинності Рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року позивач дійсно мала право на отримання щомісячного підвищення, передбаченого ст.6 Закону № 2195-IV, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої повинен був визначатися з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Таким чином, починаючи з 09 липня по 31 грудня 2007 року відповідач повинен був здійснити нарахування позивачу підвищення до пенсії в наступних розмірах:
за липень – [(406 грн. + 1%) х 30%] : 31 х 23 дня = 123,02 : 31 х 23 = 91,27 грн.;
за серпень – вересень [(406 грн. + 1%) х 30%] х 2 місяці = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2= 246,04 грн.;
за жовтень – грудень [(411 грн. + 1%) х 30%] х 3 = 415,11 грн. х 30% х 3 = 124,53 грн. х 3 = 373,59 грн.
Та забезпечити їй виплату цих сум всього у розмірі 710,90 грн.
Відносно виплат за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, положення ст. 6 Закону № 2195-IV викладено у новій редакції відповідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Починаючи із 01.01.2008 року до 31.12.2008 року відповідач щомісячно нараховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірах 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність із урахуванням п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак, Рішенням Конституційного суду України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. пункт 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційним, тому із відновленням дії ст. 6 Закону № 2195-IV відповідач повинен був при нарахуванні підвищення до пенсії керуватися саме цими положеннями Закону.
За ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня - 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня – 498,00 грн.
У зв’язку із чим, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року розрахунок підвищення позивачу повинен бути в наступних розмірах:
Травень – (481,00 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;
Червень – 481,00 грн. х 30% = 144,30 грн.;
Липень – вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,60 х 3 = 433,80 грн.;
Жовтень – грудень (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 х 3 = 448,20 грн.
Згідно із частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача в період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірах, передбачених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у зв’язку з тим, що вищенаведені положення постанови Кабінету Міністрів України суперечать Закону України № 2195-IV, обмежуючи права громадян, що визначенні ним.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня - 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня – 498,00 грн.
Згідно до ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Згідно із положеннями Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність складає із 01.01.2010 року – 695грн., із 01.04.2010 – 706грн., із 01.07.2010р.- 709грн.
У відповідності до ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», установлено на 2010 рік розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність із 01.01.2010р- 695грн., із 01.04.2010р- 706грн., із 01.07.2010р.- 709грн., із 01.10.2010р.- 723грн., із 01.12.2010р.-743грн.
Згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська є органом Пенсійного Фонду, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, постановами правління та наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, Положенням про управління.
У процесі своєї діяльності Управління зобов'язане суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Згідно із частиною четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки жодним нормативно-правовим актом у державі впродовж із 22.05.2008 року та по теперішній час не встановлено будь-яких обмежень при застосуванні положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача в період із 22.05.2008 року по теперішній час при нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірах, передбачених п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у зв’язку з тим, що вищенаведені положення постанови Кабінету Міністрів України суперечать Закону України № 2195-IV, обмежуючи права громадян, що визначенні ним.
Згідно частини 2 статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін.
Оскільки порушення прав позивача на одержання в належному розмірі державної соціальної підтримки стало наслідком фактичної бездієвості Управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська при виконання ним своїх функцій та завдань у сфері пенсійного забезпечення, суд вважає за необхідне визнати неправомірною саме бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії за період за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та із 01 січня 2010 року на час ухвалення рішення, в розмірах 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку зобов’язати відповідача донарахувати з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік та фактично виплаченої різниці, забезпечивши виплату цих сум.
На підставі викладеного та керуючись ст.9, 46, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей-війни» № 2195-IV від 18.11.2004 року, ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, п. 17 ст. 77 закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, ч. 1 ст. 62, п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.52 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», рішенням Конституційного суду у справі № 1-29/2007 від 09 липня 2007 року Рішенням Конституційного суду України по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008р., Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 від 9 вересня 2010 року, ст. ст. 7, 8, 17, 70, 86, 99, 102, 104, 158, 159, 160 – 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання неправомірними дій по виплаті щомісячної державної соціальної допомоги – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити щомісячне нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року з урахуванням вже фактично сплачених сум.
В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржене в адміністративний апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя: Н.В. Залімська