Справа № 2а-338 2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2010 року смт. Оратів
Суддя Оратівського районного Вінницької області Круглик В.В., розглянувши о 14 год 30 хв у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити певні дії, за відсутності сторін,
В С Т А Н О В И В :
До суду 22.11.2010 року надійшла позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити певні дії, згідно із якою ОСОБА_2 народилася 1941 року, ОСОБА_3 народився 1940 року. Позивачі є громадянами України, пенсіонерами за віком, мають статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їм повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Посилаючись, що виплата зазначеної соціальної допомоги їм здійснена у меншому розмірі, просять визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 11.05.2010 р. по 11.11. 2010 р. та виплачувати її в подальшому.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, згідно із якими позивачами пропущений шестимісячній строк звернення до суду, крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачам виплачується підвищення до пенсії відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530. Крім того, що відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, на який посилаються позивачі, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не має відношення щодо допомоги, призначеної відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» . Просить у позові відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Вивчивши вимоги адміністративного позову, заперечення проти позову, дослідивши докази в справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2005 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, про викладення в новій редакції тексту ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно із ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема, про визнання неправомірними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд не приймає до уваги заперечень відповідача стосовно того, що виплата соціальної допомоги позивачам як дітям війни повинна здійснюватись відповідно до встановлених Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки її розмірів, оскільки саме ці положення, зокрема, Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» рішеннями Конституційного Суду України 09.07.2007 року та 22.05.2005 року відповідно визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і втратили чинність з дня схвалення зазначених рішень Конституційним Судом України.
Суд не приймає до уваги заперечень відповідача щодо застосування поняття та обсягу мінімального розміру пенсії за віком виключно для правовідносин, передбачених Законом України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачі мають право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як діти війни з 11 .05.2010 року по час розгляду справи, а дії відповідача щодо відмови у перерахунку зазначеного підвищення за цей період є незаконними. Вимоги щодо подальшого зобов’язання відповідача до виплати зазначеної допомоги задоволенню не підлягають за безпідставністю даних вимог, оскільки вони пов’язані із визначеними законом обов’язками діяльності відповідача, а тому не підлягають судовому примусу на майбутній період за відсутності встановлення порушень прав позивачів на подальший час.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 79, 86, 94, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсії з підвищенням її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 11 травня 2010 року по 11 листопада 2010 року – протиправними.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ОСОБА_3 підвищення до пенсії як дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11 травня 2010 року по 11 листопада 2010 року включно, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 3 грн 40 коп.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
С У Д Д Я