ц

ПОСТАНОВА

Іменем України

     20 жовтня 2010 року                               справа № 2а-10316/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя:                 Букіна Л.Є.

при секретарі судового засідання:         Муренко Н.О.,

за участю представника відповідача:              Калінич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Котон-Д про   стягнення   адміністративно-господарських санкцій та пені , -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 10 серпня 2009 р. на виконання своїх владних повноважень, звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із адміністративним позовом, в якому позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Котон-Дна свою користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 4 350,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 196,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2008 році.

Представник позивача до судового засідання надав клопотання, у якому просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову. У судовому засіданні в обґрунтування своїх заперечень пояснив, що   ТОВ Котон-Дна виконання Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українівжив всіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, а саме: інформував позивача про наявність вакансій для інвалідів шляхом подачі звіту за формою №10-ПІ; належним чином інформував Ленінський районний центр зайнятості про потребу у працевлаштуванні інвалідів шляхом подачі щомісячних звітів за формою № 3-ПН. Вжиті відповідачем заходи не надали результату у вигляді працевлаштуванні інвалідів у кількості визначеній у законі у зв’язку із відсутністю зареєстрованих у м. Дніпропетровську, де знаходиться відповідач, інвалідів для працевлаштування. Таким чином, відповідач не міг з об’єктивних обставин дотриматись нормативу встановленому для працевлаштуванню інвалідів на підприємстві та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ТОВ Котон-Дподано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідівза 2008 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, у якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2008 році становила 10 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні1 особа.

Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні(далі –Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2008 році становила 10 осіб, що підтверджується даними звіту за формою №10-ПІ за 2008 рік (а.с.4).

Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 10 осіб, зобов’язаний забезпечити встановлення нормативу 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, про що зазначено саме Відповідачем у звіті за формою №10-ПІ за 2008 рік.

Відповідачем інваліди не працевлаштовані, що підтверджується даними звіту підприємства за формою № 10-ПІ за 2008 рік (а.с.4).

Відповідно до частини 3 статті 181 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніпошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості .

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України Про зайнятість населеннядержавна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН Звіт про наявність вакансій, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до листа Ленінського районного центру зайнятості від 10.09.2010 № 01-1269 ТОВ Котон-Ду 2008 році подало 12 звітів за формою № 3-ПН, що затверджено наказом Мінпраці України від 19.12.2005 року № 420 (а.с.57-69). Відповідно до цих звітів Відповідач зазначав про наявність вакансій для інвалідів у необхідній кількості (а.с.58-69).

Таким чином, Відповідач у 2008 році щомісячно впродовж дванадцяти місяців заявляв про вакансію комірник для працевлаштування одного інваліда.

Судом встановлено, що до ТОВ Котон-Дпротягом 2008 року Ленінським районним центром зайнятості особи-інваліди на підприємство для працевлаштування не направлялись, що підтверджується листом Ленінського районного центру зайнятості від 29.07.2009 року № 1996 (а.с.6).

Судом встановлено, що Відповідач не відмовляв інвалідам у працевлаштуванні. Така інформація позивачем не спростована та від центру зайнятості до суду не надходила.

Таким чином, Відповідач виконав норматив для працевлаштування одного інваліда.

Суд вважає безпідставними доводи Позивача, що виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів вважається лише їх фактичне працевлаштування, оскільки відповідно до вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати, працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладено на органи працевлаштування (державну службу зайнятості).  

Чинним у 2008 році законодавством не покладено на підприємства обов’язок по виявленню працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов’язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожним з обов’язком щодо здійснення пошуку бажаючих працювати інвалідів, і може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів (чи то їх направлення центром зайнятості) до підприємства з вимогою надати роботу (відповідно до рекомендації МСЕК, кваліфікації та побажань інваліда).

Згідно до ч.1 ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.  

Враховуючи, що Відповідачем виконані всі вимоги Закону щодо працевлаштування у 2008 році інвалідів на підприємство , тому відсутні підстави для стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

За викладених вище обставин та відповідних доказів суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Котон-Дпро стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі 25.10.2010 р.

Головуючий суддя             (підпис)             Л.Є. Букіна