Справа № 22ц – 20399,2010р. Головуючий 1 інстанції ГусинськийМ.О.
Категорія 27 Доповідач Курило В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
9 листопада 2010 року , м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Курило В.П.
суддів Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В :
21 квітня 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі Банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Банк посилався на те, що 12 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/07-160/50-420, за яким відповідачу надані кредитні кошти в сумі 9120 доларів США строком до 12 червня 2012 року зі сплатою 13.8% річних. Згідно п.п.1.4 та 5.1 кредитного договору відповідач зобов»язався погашати кредит і відсотки за користування ним у розмірі, та строки, що передбачені графіком погашення кредитної заборгованості. Але взяті на себе зобов»язання він не виконує і станом на 20 жовтня 2009 року має заборгованість в сумі 6456.39 доларів США, несплачені відсотки 1576.02 доларів, пеню 1854.51 долара, пеню по відсотках 2078.47 доларів, а всього 11965.39 доларів США, що відповідає 95699.19 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судовий збір 957 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 120 грн.
29 липня 2010 року ОСОБА_1 заявив в суді позов до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору недійсним. ОСОБА_1 посилався на те, що укладений кредитний договір не відповідає вимогам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, відповідно до яких грошовою одиницею України є гривня. Крім того порушені вимоги ст. 533 ЦК України яка передбачає виконання зобов»язань в національній валюті України. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний Банк України» гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним способом на території України. Укладання договору в доларах США є прямим порушенням чинного законодавства України. Тому укладений ним і Банком кредитний договір є недійсним. Просив ухвалити про це рішення.
Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2010 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором 95699.19 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 120 грн., судовий збір 957.00 грн., а усього 96776.19 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді 120 грн. В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Рішення суду суперечить нормам матеріального права, зокрема ст. 526, 611, 533, 277 ЦК України, ст. 99 Конституції України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Суд не звернув увагу, що строк повернення всієї суми кредиту не настав, а Банк стягнув з відповідача всю суму за кредитним договором, неустойку, не поставивши питання про розірвання договору.
Грошовою одиницею в Україні є гривня, а ні долар США. І грошові зобов»язання мають виконуватися в національній валюті. Враховуючи, що спірний договір був укладений в іноземній валюті і зобов»язання за ним передбачені також в іноземній валюті, суд першої інстанції мав визнати такий договір недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що 12 червня 2008 року між сторонам у справі укладений кредитний договір, за яким Банк передав, а ОСОБА_1 отримав 9120 доларів США строком погашення до 12 червня 2012 року зі сплатою 13.8% річних за користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 мав сплачувати кредит за графіком, що був невід»ємною частиною кредитного договору. Але ОСОБА_1 порушував свої зобов»язання і кредитні кошти повертав не регулярно і не в повному обсязі, як це передбачено графіком. Тому на час звернення Банку до суду виникла заборгованість за кредитом в сумі 6456.39 долара США., заборгованість за відсотками 1576.02 доларів США, пеня за кредитом 1854.51 грн., пеня за відсотками 2078.47 грн., на загальну суму 11965.39 доларів США. Саме цю суму суд першої інстанції і стягнув з відповідача на користь Банку.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.509, 549, 550 ЦК України.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що Банк не мав право укладати з ним договір в іноземній валюті, суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що такі доводи є безпідставними. Суд встановив, що публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» має відповідну ліцензію Національного Банку України і його дозвіл на укладання договорів кредиту, в тому числі і в іноземній валюті» (с.с.19,20 т.2).
Суд також встановив, що ще у квітні 2009 року банк попереджав ОСОБА_1 про виниклу заборгованість по кредиту. Але він відповідних мір до погашення такої заборгованості не прийняв. Навпаки, він взагалі перестав повертати кредит і відсотки за користування ним. За таких умов суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що саме діями ОСОБА_1 порушені законні права та інтереси Банку і обгрунтованно ухвалив рішення про примусове стягнення грошових коштів за договором кредиту. Той факт, що при розгляд справи суд першої інстанції не вирішував питання про розірвання договору кредиту, а Банк не заявляв такі вимоги у не є підставою для відмови Банку у задоволені його позовних вимог про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором, а також неустойки і пені, незважаючи на те, що строк виконання зобо»язання ОСОБА_1 по поверненню кредиту не сплинув. Право Банк вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки та збитків передбачений п. 6.6 кредитного договору в було узгоджено з ОСОБА_1 під час укладання та підписання кредитного договору.
Отже, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку , правильно застосував норми матеріального та процесуального права і правильно вирішив спір. Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і висновків суду не спростовують. Вони також не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційного суду.
Судді: