Справа № 22ц-19996/2010 Головуючий у І інстанції Мєлєшак О. В.

Категорія 45 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Бугрим Л. М.,

суддів             Баркова В. М.,

Резникової Л. В.,

при секретарі         Коваленко М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 17 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності, відновлення меж земельної ділянки, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 17 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист права власності, відновлення меж земельної ділянки, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_2 відновити межу земельних ділянок під домоволодіннями № 126 та АДРЕСА_1. Зобов’язано ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати частину паркану, зведеного на території земельної ділянки під домоволодінням АДРЕСА_1 та привести цю ділянку у належний стан. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати в сумі 54 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_4, яка просила скаргу відхилити, вивчивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив права позивачки встановивши паркан на території належної їй земельної ділянки, а тому його необхідно зобов’язати усунути ці порушення.

З таким висновком суду не можна не погодитись.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 3 статті 125 ЗК України встановлено заборону використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 33-1030 виданого 28 жовтня 1997 року є власником земельної ділянки площею 0,1754 га по АДРЕСА_1 яка їй передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель  та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20 квітня 1995 року державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори за № 2-609, є власником жилого будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці Авдіївської міської ради (а.с. 21).

З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2009 року комісією з вирішення земельних спорів виконавчого комітету Авдіївської міської ради встановлено зменшення на 1,05 м фактичної довжини тильного боку належної ОСОБА_3 земельної ділянки в зв’язку з встановленням відповідачем паркану (а.с. 15, 16, 20, 72).

Належних та допустимих доказів в підтвердження права користування земельною ділянкою в межах зведеного паркану, відповідачем суду не надано.

Не надано таких доказів і апеляційному суду.

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки у визначених ним розмірах є безпідставними, такими що суперечать закону.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в а. 2 п. 7 своєї постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем права власності позивачки на земельну ділянку та відповідно до закону поклав на нього обов’язок по відновленню стану спірної земельної ділянки та відшкодування її власникові моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням зазначеного та вимог закону апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає встановленим обставинам справи, положенням ст. 15, 60, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 386 ЦК України та ст.ст. 106, 125, 152 ЗК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді