Справа № 22ц-20519/2010 Головуючий у І інстанції Хомченко Л. І.

Категорія 32 Доповідач Барков В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.,

суддів             Баркова В. М.,

Резникової Л. В.,

при секретарі         Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області та державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області та державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 12 000 грн. Стягнуто з державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 8 000 грн., а також на користь держави судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. А саме: суд не врахував, що на час ухвалення рішення із закону виключено норму про обов’язок Фонду відшкодовувати потерпілим моральну шкоду, винним в завданні цієї шкоди є підприємство, позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, судом не проведено експертизу для встановлення цього факту, розмір стягнутої суми у відшкодування моральної шкоди є завеликим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, який просив скаргу відхилити, представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області Губарєву О. А., яка просила скаргу задовольнити, вивчивши письмові матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 з січня 1990 року по червень 2006 року працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах в якості гірничого робітника.

Висновком МСЕК від 21 листопада 2005 року позивачу вперше встановлено втрату 40% професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи за професійним захворюванням вібраційна хвороба (а.с. 49).

Висновком МСЕК від 16 серпня 2006 року за професійним захворюванням варикозна хвороба позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності, а за сукупністю захворювань – 65% втрати працездатності (а.с. 21).

В зв’язку з цим право на відшкодування моральної шкоди виникло у ОСОБА_3 починаючи з 21 листопада 2005 року.

Згідно із ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому дія п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, на правовідносини сторін не поширюється.

З тих самих підстав не поширюється на правовідносини сторін дія Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Із позовної заяви, пояснень позивача вбачається, що моральні та фізичні страждання ОСОБА_3 зазнав у зв’язку із професійними захворюваннями в результаті яких втратив працездатність.

Згідно з підп. „е” п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, потерпілому від нещасного випадку компенсується моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом (1105-14) обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).

Крім того, ч. 3 ст. 34 цього Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов’язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про відсутність підстав відшкодування шкоди, її недоведеності є безпідставними і суперечать вимогам закону.

Суд обґрунтовано, з урахування ступеня втрати професійної працездатності та обставин справи, визначив розмір моральної шкоди в сумі 12 000 грн.

Рішення суду державним підприємством «Артемвугілля» в частині, що його стосується, не оскаржується.

З урахуванням зазначеного апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 10, 15, 54, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, положенням Цивільного Кодексу та Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 5 роз’яснень Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що містяться в Постанові № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою № 5 від 25 травня 2001 року і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді