У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Шестакової Н.В.
суддів: Сокола В.С.
Куртлушаєва І.Д.
при секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, треті особи Головне управління ветеринарної медицини в АРК, Білогірська районна державна лікарня ветеринарної медицини, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет України по промисловій безпеці охорони праці та гірничному нагляду, Науково-дослідний інститут лабораторії діагностики ветсанекспертизи, Державний комітет ветеринарної медицини, про визнання наказу щодо зміни умов праці незаконним та про його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини та Головного управління ветеринарної медицини в АРК на рішення Білогірського районного суду АРК від 10 червня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Білогірського районного суду АРК від 10 червня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено: Визнати наказ голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 №31 від 01 липня 2009 року про перевід ОСОБА_1 незаконним та скасувати. Поновити ОСОБА_1 на посаді директора –лікаря –бактеріолога Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини. Стягнути з Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 18469грн. 59коп., також вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення в частині задоволення позову з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на те, що він як голова ліквідаційної комісії і особа, яка підписала наказ від №31 від 01 липня 2009 року, не був залучений до справи, тому суд фактично вирішив питання про його права та обов’язки; незрозуміло, з яких розрахунків виходив суд першої інстанції, визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В апеляційній скарзі Білогірська районна державна лабораторія ветеринарної медицини просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що при переведенні на роботу за оспорюваним наказом адреса робочого місця позивачки не змінилася; позивачка не виходила на роботу після переведення, тому порушення її трудових прав і фактичного переведення не відбулося і наказ про переведення не може вважатися дорученням на виконання певної роботи; судом не надана оцінка тій обставини, що Білогірська районна державна лабораторія ветеринарної медицини за наказом Головного управління ветеринарної медицини в АРК від 22.04.2008 року знаходиться у стадії ліквідації; наказом Головного управління ветеринарної медицини в АРК від 26.06.2009
- 2 -
року передбачено передати штатну одиницю, яку займала позивачка, в Білогірську районну державну лабораторію ветеринарної медицини; ліквідаційна комісія мала звільнити позивачку з забезпеченням її працевлаштування як одинокої матері; поновлення позивачки на попередній посаді неможливо, оскільки штатна одиниця лабораторії передана до лікарні; визначення середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу неможливо, приймаючи до уваги те, що вона жодного дня не виходила на роботу після переведення і у неї не має заробітку для визначення середнього заробітку відповідно до постанови КМУ від 08 лютого 1995 року; судом не залучений до справи голова ліквідаційної комісії, хоча розгляд справи впливає на його права та обов’язки.
В апеляційній скарзі Головне управління ветеринарної медицини в АРК ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову в позові, вважаючи, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичним обставинам по справі; судом не враховано те, що вжиття заходів до працевлаштування працівника при ліквідації підприємства повинно бути до розірвання трудового договору, а не після; що поновлення позивачки на роботі неможливо у зв’язку з відсутністю штатних одиниць у лабораторії; розмір середнього заробітку, визначений судом першої інстанції за час вимушеного прогулу, необґрунтований і не відповідає бухгалтерським даним, приймаючи до уваги те, що з лютого 2009 року позивачка не працює і не має заробітку; висновки суду засновані по суті на актах перевірок державних органів.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши позивачку, а також представників позивачки, відповідача, Головного управління ветеринарної медицини в АРК та Науково-дослідного інституту лабораторії діагностики ветсанекспертизи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що були відсутні умови, передбачені ч.2 ст.33 КЗпП України, щодо переведення позивачки на іншу роботу; за наказом від 01.07.2009 року мав місце саме перевід на іншу роботу, однак позивачка згоду на перевід не давала, тому її переведення на іншу роботу є порушенням трудових прав позивачки, що підтверджено також листами Головного управління державної служби і Територіальної державної інспекції праці в АРК; у ОСОБА_2 на час прийняття наказу від 01.07.2009 року були відсутні повноваження голови ліквідаційної комісії, враховуючи те, що запис у Державному реєстрі щодо призначення ОСОБА_2 головою ліквідаційної комісії з’явилася значно пізніше, 12.11.2009 року; строк на звернення до суду з позовом позивачкою не пропущений; оскільки відповідач рахується у Державному реєстрі як юридична особа, позивачка підлягає поновленню на роботі на попередній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку, наданого позивачкою; у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу судом першої інстанції відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій частині рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління ветеринарної медицини в АРК від 22.04.2008 року №61-д передбачено ліквідацію Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, наказом від 26.06.2009 року №98-д штатна одиниця директора-лікаря-бактеріолога передана з відповідним фондом заробітної плати в Білогірську районну державну лікарню ветеринарної медицини з 01.07.2009 року; тим же наказом обов’язки Голови ліквідаційної комісії передані Мірсанову В.П.; наказом від 01.07.2009 року №31-к Мірсанов В.П. як
- 3 -
Голова ліквідаційної комісії перевів позивачку на посаду лікаря-бактеріолога Білогірської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Судом першої інстанції зроблені правильні висновки, що за наказом від 01.07.2009 року №31-к здійснено перевід позивачки на іншу роботу, оскільки раніше вона працювала керівником Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, а після переводу стала рядовим працівником; попередня робота позивачки була пов’язана з керівництвом саме лабораторією, а після переводу вона стала лікарем-бактеріологом саме лікарні ветеринарної медицини, в якій лабораторія відсутня; за ствердженням позивачки змінився режим її роботи і службові обов’язки.
Оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо правової оцінки обставин надання позивачці іншої роботи, відповідач не довів, що мало місце переміщення позивачки без зміни суттєвих обставин її праці.
Доводи апелянтів щодо відсутності змін у праці позивачки нічим не підтверджені; з урахуванням наведеного їх ствердження, що робоче місце позивачки знаходиться у тому ж місці, а також те, що позивачка не виходила на роботу з лютого 2009 року, тому їй не визначені службові обов’язки, не має вирішального значення; більш того, ці пояснення лише підтверджують, що у позивачки повинні бути на посаді лікаря-бактеріолога інші обов’язки, ніж на посаді директора-лікаря-бактеріолога.
Відповідно до ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених ст.33 КЗпП України, та інших випадках, передбачених законодавством.
Аналізуючи обставини справи, приймаючи до уваги відсутність обставин тимчасового переведення позивачки або інших випадків, передбачених законодавством, коли згода працівника не має правового значення, колегія суддів дійшла висновку, що при переведенні позивачки за наказом від 01.07.2009 року були порушені її трудові права, оскільки вона була переведена на роботу в іншу установу без її згоди, яка була обов’язковою. Відсутність згоди позивачки на перевід на роботу в іншу установу апелянти не оспорюють, однак зазначають, що шляхом переведення позивачки вони захистили її права як одинокої матері при ліквідації установи.
Між тим, захист трудових прав працівника не може здійснюватися шляхом порушення його інших трудових прав.
У зв’язку з незаконністю переведення позивачки на іншу роботу за відсутністю її згоди на переведення колегія суддів вважає зайвим обговорення повноважень ОСОБА_2 на підписання наказу від 01.07.2009 року.
Є обґрунтованими також висновки суду першої інстанції щодо розміру середнього заробітку позивачки за час вимушеного прогулу за розрахунками позивачки.
За матеріалами справи і доводами апеляційних скарг вбачається, що апелянти вважають неможливою виплату позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачка не виходила на роботу з лютого 2009 року і за цей період не мала ніякого заробітку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами ст..235 КЗпП України при поновленні на попередній роботі у разі незаконного переведення на іншу роботу орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу; застосування цієї норми є обов’язковим незалежно від того, коли працівник припинив роботу і коли він отримував заробітну плату.
- 4 -
Оспорюючи розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апелянти не надали доказів неправильності розрахунку, наданого позивачкою, і невідповідності вихідних даних розрахунку бухгалтерської документації.
Посилання апелянтів на те, що правильність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу залежить від висновків суду за іншою справою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у відповідача не було ніяких перешкод зробити свій розрахунок відповідно до діючого законодавства і оспорити розрахунок, зроблений позивачкою, шляхом надання належних доказів.
За принципами змагальності і диспозитивності цивільного процесу, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а також визначити коло доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Враховуючи те, що відповідач та інші апелянти не надали ніяких доказів в обґрунтування своїх пояснень щодо неправильності висновків суду першої інстанції щодо незаконності переведення позивачки на іншу роботу і визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів дійшла висновку, що правових підстав для скасування рішення немає.
Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Апеляційні скарги не містять доводів або посилання на належні докази, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Та обставина, що суд першої інстанції не залучив до справи ОСОБА_2 як Голову ліквідаційної комісії та особу, яка підписала наказ від 01.07.2009 року про переведення позивачки на іншу роботу, не може бути підставою скасування рішення з направленням справи на новий розгляд відповідно до ст.311 ЦПК України в попередній редакції, оскільки на час розгляду справи в апеляційному порядку ЦПК України не надає колегії суддів Апеляційного суду АРК повноважень щодо скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини та Головного управління ветеринарної медицини в АРК відхилити.
Рішення Білогірського районного суду АРК від 10 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Шестакова Н.В. Сокол В.С. Куртлушаєв І.Д.