Справа № 2-а-1188/10/1231
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2010 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Юрченко І.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов Луганської області про визнання дій органу державної влади неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Стахановського міського суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов, в якому просить :
- визнати неправомірними розпорядження від 23.02.2010 р. та дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов щодо здійснення перерахунку його пенсії за період з 01.08.2006 р. із заробітної плати за період з 01.01.1987 р. по 31.12.1991 р. та з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. з індивідуальним (середнім) коефіцієнтом заробітної плати 1, 38964 ;
- зобов’язати Управління Пенсійного Фонду в м. Стаханов здійснити перерахунок і виплату його пенсії за період з 01.08.2006 р. і в подальшому із заробітної плати за період з 01.12.1965 р. по 31.07.1966 р. з індивідуальним (середнім) коефіцієнтом заробітної плати 2, 92947, та виходячи із середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України : за період з 01.08.2006 р. по 31.12.2007 р. – за 2005 рік в розмірі 735, 57 грн., за період з 01.01.2008 р. і в подальшому – за 2006 рік в розмірі 928, 81 грн., з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів (пенсії) у зв’язку з порушенням строків її виплати.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2008 р. по справі № 2а-2161/08 відповідача було зобов’язано зробити перерахунок пенсії позивача з урахуванням відпрацьованого стажу з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. та середньої заробітної плати у галузях економіки України за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2005 рік, з 01.08.2006 року. 10.02.2009 р. вказана постанова суду набрала законної сили і 29.05.2009 р. для її примусового виконання позивачу був виданий виконавчий лист, стосовно примусового виконання якого 14.07.2009 р. було відкрито виконавче провадження. 10.11.2009 р. та 16.12.2009 р. позивач звертався з письмовими заявами до відповідача про виконання вказаної постанови суду від 09.10.2008 р. та виплату йому сум пенсії, не донарахованих раніше за період з 01.08.2006 р., але відповідач своїми листами від 19.11.2009 р. та 29.12.2009 р. повідомляв його, що зроблено умовний перерахунок його пенсії відповідно до вказаної постанови суду, згідно якого з 01.01.2008 р. розмір його пенсії зменшується щомісячно на 1 175, 77 грн. порівняно з тією пенсією, яку він отримував до винесення вказаної постанови суду, і внаслідок цього він (позивач) повинен повернути відповідачу переплачені суми пенсії (а не навпаки). При цьому відповідач в цих листах не пояснював – за рахунок чого і на якій підставі розмір його пенсії в разі виконання вказаної постанови суду зменшується. На чергову заяву позивача від 06.04.2010р. про необхідність виконання вказаної постанови суду та сплати донарахованих сум пенсії, відповідач надіслав йому листа від 21.04.2010 р., зі змісту якого стало зрозуміло, чому відповідач зменшує щомісячно розмір пенсії позивача, а саме тому, що відповідач змінив період заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії. Раніше (до перерахунку) пенсія позивача обчислювалась із заробітної плати за період з 01.12.1965 р. по 31.07.1966 р., а при перерахунку відповідач змінив цю зарплату на період з 01.01.1987 р. по 31.12.1991 р. та з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р., внаслідок чого коефіцієнт заробітної плати позивача, який враховується для обчислення пенсії дуже суттєво зменшився – з 2, 92947 до 1, 38964, що в свою чергу і спричинило значне зменшення розміру пенсії.
Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, тому що вони суперечать положенням частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якими передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється або із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. До здійснення перерахунку пенсія позивача обчислювалася із заробітної плати за період з 01.12.1965 р. по 31.07.1966 р., в заяві про здійснення перерахунку пенсії він не просив змінювати період його заробітної плати на передбачений частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Тому, на його (позивача) думку, відповідач не мав права самостійно змінювати період його заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, бо закон не надає відповідачу такого права, а він (позивач) про це не просив. Також позивач зазначив, що вищевказаною постановою суду від 09.10.2008 р., виконуючи яку відповідач здійснив таку зміну зарплати, також не передбачена можливість зміни при проведенні перерахунку пенсії періоду заробітної плати, з якої ця пенсія обчислюється. Крім того, позивач зазначає, що період заробітної плати, який відповідач обрав для перерахунку його пенсії, не повністю відповідає навіть вимогам частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», тому що абзацом 3 цієї норми закону передбачена можливість виключення із розрахунку зарплати, визначеної абзацом 1 цієї норми, кількості місяців до 10 % стажу пенсіонера, але не більше 60 місяців підряд. З урахуванням цього із зарплати позивача, обраної відповідачем, повинні були виключатися 59 місяців, проте відповідач неправомірно виключив лише 1 місяць. В разі виключення 59 місяців остаточний період зарплати позивача для обчислення пенсії визначався би не за 60 місяців, а лише за 2 місяці (грудень 1991 та червень 2006 року), і в цьому випадку індивідуальний (середній) коефіцієнт заробітної плати позивача становив би не 1, 38964, а значно більше – 2, 73447.
Також позивач зазначив про необхідність виплати тих сум пенсії, які він з 01.08.2006 р. щомісячно недоотримує внаслідок неправомірного заниження відповідачем суми його пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на підставі частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Відповідачем надано письмові заперечення за позовом, у яких зазначено, що відповідач не погоджується з позовом і просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі тому, що відповідач лише чітко виконував вимоги, зазначені у виконавчому листі по справі № 2-а-2161/08 від 29.05.2009 р. і постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 13939825 від 14.07.2009 р. щодо примусового виконання цього виконавчого листа. На підставі саме цих документів відповідач і провів перерахунок пенсії позивача з урахуванням стажу та заробітку за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. На думку відповідача, при вказаному перерахунку пенсії необхідно було застосовувати ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де зараховується зарплата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, і увесь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року за даними персоніфікованого обліку. Що і було зроблено за наданими позивачем документами. Відповідач вважає, що немає підстав переглядати рішення і розглядати адміністративний позов за обставинами, які вже розглядалися і по яким виносилося рішення. Також на думку відповідача позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом.
Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши доводи позовної заяви позивача, заперечення відповідача та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що:
1. позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку в УПФУ як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах;
2. 19.07.2006 р. позивач подав відповідачу заяву з трудовою книжкою та довідкою про трудовий стаж для здійснення перерахунку пенсії на підставі частини 4 статті 42 Закону про пенсійне страхування у зв’язку з роботою після виходу на пенсію; в заяві було зазначено прохання «перерахувати пенсію по стажу», незакінчене слово «зароб.» було закреслено, суду надана копія цієї заяви, завірена відповідачем (ар.с.6) ;
3. у зв’язку з тим, що відповідач відмовив позивачу у здійсненні цього перерахунку, позивач звертався з позовом до Луганського окружного адміністративного суду, постановою якого від 09.10.2008 р. по справі № 2а-2161/08 позов був задоволений і зобов’язано відповідача «зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням відпрацьованого стажу з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2005 рік, з 01.08.2006 року.» ; ця постанова суду набрала законної сили 10.02.2009 р. і для її виконання 29.05.2009 р. був виданий виконавчий лист (ар.с.7) ;
4. 14.07.2009 р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (ар.с.10) ;
5. у зв’язку з нездійсненням відповідачем перерахунку пенсії позивача на виконання вказаного виконавчого листа, 10.11.2009р. та 16.12.2009р. позивач звертався до відповідача з письмовими заявами про необхідність здійснення цього перерахунку та виконання зазначеного судового рішення щодо цього, на що отримував від відповідача листи від 19.11.2009 р. та від 29.12.2009 р., в яких відповідач повідомляв про зменшення розміру пенсії позивача в разі здійснення цього перерахунку, не повідомляючи при цьому причин та підстав такого можливого зменшення, і пропонував позивачу відмовитися від виконання судового рішення ( ар.с. 8, 11, 12) ;
6. 06.04.2010 р. позивач подав відповідачу чергову заяву, в якій просив надати йому відомості щодо стану виконання судового рішення відносно нього та надати завірену копію розпорядження (рішення) про перерахунок його пенсії на підставі вищезазначеної постанови суду від 09.10.2008 р. (ар.с.9); на цю заяву відповідач своїм листом від 21.04.2010 р. повідомив позивача про здійснення перерахунку пенсії на виконання вказаної постанови суду, зазначив конкретні розміри пенсії позивача, які були до здійснення цього перерахунку і після нього (2 676, 70 та 1 809, 67 грн. відповідно), а також всі показники, які були застосовані при здійсненні цього перерахунку пенсії, в тому числі було зазначено про обчислення пенсії при її перерахунку із зарплати за період з 01.01.1987 по 31.12.1991 р. та з 01.06.2006 по 30.06.2006 р. з індивідуальним коефіцієнтом зарплати 1, 38964 ; при цьому було зазначено, що до цього перерахунку пенсія обчислювалася із зарплати за період з 01.12.1965 по 31.07.1966 р. з індивідуальним коефіцієнтом зарплати 2, 92947 (ар.с.13); до цього листа були додані копії розпоряджень відповідача від 23.02.2010 р. про здійснення вказаного перерахунку пенсії з розрахунком зарплати позивача, яка була використана при здійсненні цього перерахунку (ар.14-23).
Вищезазначені заперечення відповідача на позов про безпідставність вимог позивача суд не приймає до уваги з наступних причин.
Відповідач зазначив, що здійснивши перерахунок пенсії позивача «з урахуванням стажу і заробітку за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р.», він чітко виконав вимоги вищезазначеного виконавчого листа. Але це ствердження не відповідає дійсному змісту виконавчого листа, тому що в ньому зазначено про необхідність здійснення перерахунку пенсії позивача «з урахуванням відпрацьованого стажу з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р.», а вказівки про врахування заробітної плати за цей період виконавчий лист не містить.
Твердження відповідача про необхідність застосування при перерахунку пенсії позивача положень статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є неправомірним з наступних підстав. Правовідносини стосовно визначення періоду зарплати, яка повинна застосовуватися при перерахунку пенсії (в рамках спору по цій справі), врегульовані частиною 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється із зарплати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Тобто цим Законом передбачена можливість здійснення перерахунку пенсії не тільки із зарплати за період, передбачений статтею 40 вказаного Закону (як на цьому наполягає відповідач), але й із зарплати, з якої пенсія обчислювалася раніше. При чому правом вибору періоду зарплати при здійсненні вказаного перерахунку пенсії наділений лише пенсіонер. Орган Пенсійного фонду не має права самостійно змінювати вказаний період зарплати, тому що Закон прямо не наділяє його таким правом.
Органи Пенсійного фонду України є органами державної влади, а тому відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України можуть діяти лише у спосіб і в межах повноважень, визначених законами України, тобто за принципом – «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом». З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про неправомірність зміни відповідачем періоду зарплати при здійсненні перерахунку пенсії позивача за період з 01.08.2006 р., тому що в заяві позивача від 19.07.2006 р. про здійснення цього перерахунку дійсно не міститься його прохання про будь-яку зміну періоду зарплати, з якої повинна обчислюватися пенсія, - в заяві зазначено прохання перерахувати пенсію тільки по стажу. Більш того, до цієї заяви про перерахунок пенсії позивач додав лише документи стосовно стажу своєї роботи (трудову книжку та довідку про стаж), і не надавав жодних документів (довідок) про свою заробітну плату, що підтверджується відповідними записами на зворотному боці цієї заяви, де зазначені документи, які додавалися до цієї заяви, зокрема навпроти слів «Довідка про заробіток» міститься прочерк «-». Таким чином, перерахунок пенсії позивача за період з 01.08.2006р. відповідач повинен був здійснити виходячи із тієї заробітної плати, яка враховувалася для обчислення пенсії раніше, а саме - за період з 01.12.1965 по 31.07.1966 р. з індивідуальним коефіцієнтом зарплати 2, 92947.
Твердження відповідача про те, що в даній справі розглядаються ті ж самі обставини, по яким вже виносилося судове рішення, суд вважає необґрунтованими з таких підстав. По справі № 2а-2161/08, на яку посилається відповідач, Луганський окружний адміністративний суд вирішував спір стосовно того, чи взагалі має позивач право на здійснення перерахунку своєї пенсії, чи він такого права взагалі немає. Тобто питання щодо періоду заробітної плати, який необхідно застосовувати при здійсненні цього перерахунку, не було предметом судового розгляду по справі № 2а-2161/08. Спір щодо періоду заробітної плати, який повинен застосовуватися при вказаному перерахунку пенсії, виник тільки після того, як відповідач виніс оскаржувані розпорядження від 23.02.2010 р., якими визначив цей період заробітної плати з порушенням вимог закону.
Суд вважає слушними доводи позивача про те, що перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений стосовно періоду з 01.08.2006 р. по 31.12.2007 р. із середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2005 рік, а за період з 01.01.2008 р. – із цього показника за 2006 рік, тому що перший з цих показників чітко визначений постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.10.2008 р. по справі № 2а-2161/08, а застосування другого чітко передбачено пунктом 4 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Цифрові значення цих показників, вказані позивачем ( 735, 57 та 928, 81 грн. відповідно) теж є правильними, бо відповідають офіційно опублікованим Пенсійним фондом України відомостям.
Із положень частини 1 статті 100 КАС України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) випливає, що суд в обов’язковому порядку і незалежно від подання про це заяви від сторін по справі повинен вирішувати питання щодо строку давності звернення до суду з адміністративними позовом. Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Крім того, частиною 3 статті 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
У зв’язку з цим, вирішуючи питання щодо застосування строку давності звернення до суду з позовом по цій справі, суд приходить до висновку про те, що позивачем зазначений строк давності не пропущений з наступних причин.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено наступне :
«Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.»
В даному випадку предметом спору є правомірність чи неправомірність розпоряджень відповідача про здійснення перерахунку пенсій позивача за період з 01.08.2006 р., які були винесені 23.02.2010 р., а до відома позивача були доведені лише 21.04.2010 р. з відповідним
пояснювальним листом, при чому лише після неодноразових письмових звернень позивача про необхідність здійснення перерахунку його пенсії та надання копії розпорядження про це. Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що раніше 21.04.2010 р. він не міг дізнатися про факт винесення оскаржуваних розпоряджень від 23.02.2010 р., а також про те, що при здійсненні перерахунку його пенсії на підставі цих розпоряджень були неправомірно змінені період його заробітної плати та коефіцієнт заробітної плати. Тобто в даному випадку строк звернення до суду з позовом про оскарження вищезазначених розпоряджень відповідача від 23.02.2010 р., почав обчислюватися з 22.04.2010 р. (наступного дня після того, як позивач дізнався про порушення свого права), тому що частиною 1 статті 103 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Відповідно останнім днем загального 6-місячного строку давності звернення до суду з позовом, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України, в даному випадку було 22.10.2010 р., тому що частиною 3 статті 103 КАС України визначено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. В даному випадку цим «відповідним числом» є «22» з причин, що були зазначені вище. Позовна заява позивача була подана 21.10.2010 р., про що свідчить відтиск штампу на поштовому конверті, в якому цей позов надійшов до суду поштою, тобто в межах зазначеного строку.
У зв’язку з тим, що загальний шестимісячний строк давності звернення до суду позивачем пропущений не був, суд не дає оцінки обґрунтованості чи необґрунтованості стверджень позивача, які містяться в його «Заяві щодо строку давності звернення до суду з позовом», доданій до позову, про те, що на спірні правовідносини строк давності звернення до суду взагалі не повинен поширюватися.
А отже, суд вважає, що на увагу заслуговують доводи позивача про те, що відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2006 р. із його заробітної плати за період з 01.12.1965 р. по 31.07.1966 р. з індивідуальним (середнім) коефіцієнтом заробітної плати 2, 92947, та виходячи із середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України :
- за період з 01.08.2006 р. по 31.12.2007 р. – за 2005 рік в розмірі 735, 57 грн.,
- за період з 01.01.2008 р. і в подальшому – за 2006 рік в розмірі 928, 81 грн.
При цьому, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахунку пенсії з нарахуванням та сплатою компенсації втрати частини доходів (пенсії), задоволенню не підлягають, т.я. ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.3,4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», передбачають нарахування та сплату такої компенсації лише щодо фактично нарахованих але не сплачених сум пенсії. А отже з урахуванням того, що наявність обов'язку призначення відповідачем пенсії позивачу у вказаних розмірах встановлено лише рішенням суду за результатами розгляду даної справи, підстави для нарахування компенсації за вказаний період, відсутні.
Пунктом 8 частини 6 статті 183-2 КАС України (якою КАС України був доповнений згідно Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов’язок відповідача виконати постанову негайно.
Частиною 1 статті 256 КАС України (в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI) встановлено, що постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.
На підставі вищевикладеного, керуючись 2, 17, 18, 87, 94, 99,100, 158-163, 183-2, 185, 186, статтями 42 частиною 4, 46 частиною 2 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 р. № 19-рп/2010 по справі № 1-40/2010, суд
ПОСТАНОВИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханов Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.
Визнати неправомірними розпорядження від 23.02.2010 р. та дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханов Луганської області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2006 року із заробітної плати за період з 01.01.1987 р. по 31.12.1991 р. та з 01.06.2006 р. по 30.06.2006 р. з індивідуальним (середнім) коефіцієнтом заробітної плати 1, 38964.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду в м. Стаханов Луганської області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2006 р. і в подальшому із його заробітної плати за період з 01.12.1965 р. по 31.07.1966 р. з індивідуальним (середнім) коефіцієнтом заробітної плати 2, 92947, та виходячи із середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України :
- за період з 01.08.2006 р. по 31.12.2007 р. – за 2005 рік в розмірі 735, 57 грн.,
- за період з 01.01.2008 р. і в подальшому – за 2006 рік в розмірі 928, 81 грн.
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Стахановський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Оскарження постанови в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.
Суддя :