Справа № 2-240/2010 Категорія-36

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року     місто Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

                                       головуючого - судді     Полонця С.М.

                                        за участю секретаря с/з     Зінчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Другої Житомирської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконною заяви про відмову від спадщини, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

          Беручи до уваги, що виготовлення мотивованого рішення суду потребує значного часу відповідно до ст. 209 п.3 ЦПК України суд оголошує його вступну та резолютивну частини.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1258, 1268, 1269, 1270, 1301 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Другої Житомирської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконною заяви про відмову від спадщини, визнання права власності, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:              

Справа № 2-240/2010 Категорія-36

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 листопада 2010 року     місто Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

                                       головуючого - судді     Полонця С.М.

                                        за участю секретаря с/з     Зінчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Другої Житомирської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконною заяви про відмову від спадщини, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, який у подальшому неодноразово уточнювала та доповнювала та в остаточному варіанті просить визнати факт прийняття нею спадщини після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на домоволодіння по АДРЕСА_1, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім»я ОСОБА_4, виданого Другою Житомирською державною нотаріальною конторою від 17.08.2007р. та внести зміни до даного свідоцтва, визнавши позивача спадкоємцем на спадкове майно в розмірі Ѕ частини спадкового майна від 46/100 частин вказаного житлового будинку, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім»я ОСОБА_2, виданого Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 03.10.2008р., а саме на Ѕ від 46/100 частин вказаного домоволодіння, визнати незаконною заяву про відмову від спадщини від 17.08.2007р., яка адресована від імені позивача до Другої Житомирської державної нотаріальної контори та визнати право власності на Ѕ від 46/100 частин вказаного будинку у зв»язку з встановленням факту прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 При цьому посилається на те, що після смерті матері відкрилася спадщина на вищевказану частину житлового будинку. Спадкоємцями за заповітом були позивач та її брат в рівних частках. Позивач фактичним проживанням в спадковому будинку на день смерті матері прийняла спадщину, але юридично її не оформила. Разом з тим, брат позивача ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все спадкове майно, чим порушено права позивача на належну їй по заповіту частину житлового будинку.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Житомирської міської ради в судовому засіданні при вирішенні спору покладалася на розсуд суду, пояснила, що міська рада не порушила прав та законних інтересів позивача.

В судове засідання представник відповідача Другої Житомирської державної нотаріальної контори не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належними чином, раніше надавав заяви про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях наданих суду.

Свідок ОСОБА_5 допитана в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою позивача. У 1993 році позивач почала проживати з її матір»ю ОСОБА_3 яка за рік до своєї смерті передала їй ощадні книжки. Після смерті ОСОБА_3 позивач постійно обробляла город та робила ремонти у будинку. На час смерті спадкодавця з нею проживав син ОСОБА_4

Вислухавши пояснення сторін, покази свідка та дослідивши письмові докази по справі, з урахуванням меж позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.09.1994р. ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла своїм дітям: ОСОБА_4. та ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном; якщо він подав до державної нотаріальної контори по місту відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Виходячи із змісту наведеної норми закону прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Посилання позивача на те, що вона проживала зі спадкодавцем на день її смерті та прийняла спадщину, а також на покази свідка, спростовуються іншими матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.06.2008р., що набрало законної сили, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 часто навідувала брата та матір, приймала участь у їх похованні. З будинкової книги житлового будинку АДРЕСА_1 вбачається, що позивач була виписана з вказаного будинку 01.11.1986р. Відповідно до довідки КВЖРЕП №5 від 26.02.2008р., ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у АДРЕСА_2 На час відкриття спадщини позивач не проживала разом зі спадкодавцем. У встановлений законом шестимісячний термін та протягом тривалого часу після смерті матері позивач не зверталася з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Наявність у неї ощадних книжок не є доказом того, що вона вступила в управління та володіння спадковим майном – частиною житлового будинку.

Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК УРСР, вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини
(стаття 549 цього Кодексу).

Враховуючи викладене, позивач не надала доказів прийняття нею спадщини після смерті матері, а тому позовна вимога про визнання факту прийняття нею спадщини після смерті матері та похідна від неї позовна вимога про визнання за позивачем права власності на Ѕ від 46/100 частин вищевказаного будинку, не підлягають до задоволення судом.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 17.08.2007р., спадкоємцем цілого майна, вказаного у заповіті від 13.09.1994р. ОСОБА_3 є її син ОСОБА_4, який мешкає в АДРЕСА_1. Тобто після смерті матері її син ОСОБА_4 прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном шляхом постійного проживання у вказаному будинку як до дня відкриття спадщини та у подальшому до дня своєї смерті.

17.08.2007р. позивач надала до Другої Житомирської державної нотаріальної контори заяву, відповідно до якої спадщину після смерті матері ОСОБА_3 позивач не прийняла, на неї не претендує та до суду звертатися не буде.

З огляду на вищевказане позовна вимога про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім»я ОСОБА_4, виданого Другою Житомирською державною нотаріальною конторою від 17.08.2007р. та внесення зміни до даного свідоцтва, визнавши позивача спадкоємцем на спадкове майно в розмірі Ѕ частини спадкового майна від 46/100 частин вказаного житлового будинку, не підлягає до задоволення.

В обґрунтування своїх позовних вимоги позивач посилається на те, що вона не підписувала заяву про відмову від спадщини від 17.08.2007р., яка адресована від її імені до Другої Житомирської державної нотаріальної контори, окрім того вона складена з порушенням терміну, визначеного ст.553 ЦК УРСР.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК УРСР, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

З висновку №155 судово-почеркознавчої експертизи від 03.06.2010р., виконаного Житомирським відділенням Київського НДІ судових експертиз, вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в заяві до Другої Житомирської державної нотаріальної контори від 17.08.2007р. виконана ОСОБА_1

Крім того, вказана заява подана до нотаріальної контори поза межами строків, зазначених в ст.553 ЦК УРСР, а тому вона за визначенням не є заявою про відмову від спадщини, а носить лише інформаційний характер та свідчить про неприйняття позивачем спадщини після смерті матері. Враховуючи вищенаведене, позовна вимога про визнання незаконною заяви про відмову від спадщини від 17.08.2007р., яка адресована від імені позивача до Другої Житомирської державної нотаріальної контори, не підлягає до задоволення.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач подала до нотаріальної контори нотаріально посвідчену заяву від 04.03.2008р. про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4

Відповідно до ст.1261 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька.

Після смерті батька ОСОБА_4 його дочка ОСОБА_2 в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України та у строки, визначені ст.1270 ЦК України звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.10.2008р.

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду,якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Позовна вимога про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на ім»я ОСОБА_2, виданого Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 03.10.2008р., а саме на Ѕ від 46/100 частин вказаного домоволодіння, є неконкретизованою, оскільки позивачем не зазначено в якій саме частині воно не відповідає закону, якій саме правовій нормі та в якій частині свідоцтво повинно бути визнано недійсним. Враховуючи викладене, а також відсутність доказів наявності підстав для визнання вказаного свідоцтва частково недійсним, суд відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1258, 1268, 1269, 1270, 1301 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Другої Житомирської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, визнання незаконною заяви про відмову від спадщини, визнання права власності, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: