Справа № 2-2267/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

20 серпня 2009 року Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

Головуючого - судді Лібстера А.С. при секретарі - Салмановій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства Луганська виробничо - комерційна фірма «Ніка і К» про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позову позивач вказав, що 25 січня 2008р. позивачем з відповідачем в особі директора МПП ЛВКФ «Ніка і К» ОСОБА_2 було укладено в усній формі договір позики, за умовами якого позивач передав йому у борг 50000, 00 (п’ятьдесят тисяч) гривень, а він зобов’язався повернути його частинами або усю суму боргу одноразово до 25 липня 2008р. Цей факт підтверджується письмовою розпискою, укладеною між позивачем та відповідачем в особі директора ОСОБА_2 Дана сума була необхідна для потреб свого підприємства, а саме МПП ЛВКФ «Ніка і К».

Також між відповідачем в особі директора ОСОБА_2 та позивачем була досягнута згода щодо виплати до 25 числа кожного місяця 2, 5 % від суми позики за користування отриманої у позику суми. Факт щодо виплати відсотків з ОСОБА_2 був узгоджений. ОСОБА_2 особисто письмово зафіксував на зворотній сторінці розписки, дату щомісячного платежу та розмір відсотків за користування грошами, а також поставив свій особистий підпис.

ОСОБА_2, у присутності свого заступника ОСОБА_3 в межах наданих йому повноважень, представляючи інтереси підприємства, отримав від нього 50000, 00грн. у повному обсязі, що підтверджується розпискою від 25 січня 2008р., укладеною ОСОБА_2 власноручно на бланку свого підприємства та виданою особисто відповідачем. Але у порушення умов договору відповідач за період з 25 січня 2008р. до 11 березня 2009р. жодного платежу не здійснив.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виконав своїх зобов’язань за договором, позивач вважає, що має право на стягнення з нього суми боргу, яка залишилася, а саме 50000, 00 гривень, на підставі ст. 1048 ЦК України - процентів від суми позики у розмірі 16250, 00грн., на підставі ст. 625 ЦК України - суму, у зв’язку з прострочкою сплати грошового зобов’язання (безпідставним користуванням грошовими коштами), з розрахунку 3 % річних на суму простроченого грошового зобов’язання у розмірі 945, 20 грн., на підставі ст. 549, 611 ЦК України пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення у розмірі - 7561, 64 грн. Усього на загальну суму - 74756, 84грн.

В зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача Мале приватне підприємство Луганська виробничо - комерційна фірма «Ніка і К», на його користь 50000, 00 грн. суму боргу за договором позики, проценти від суми позики у розмірі -16250, 00 грн. за прострочку сплати грошового зобов’язання (безпідставним користуванням грошовими коштами), з розрахунку 3 % річних на суму простроченого грошового зобов’язання у розмірі 945, 20 грн. та пеню за порушення грошового зобов»язання з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ у розмірі -7561, 64 грн. та стягнути з відповідача Мале приватне підприємство Луганська виробничо - комерційна фірма «Ніка і К», на його користь сплачене держмито у розмірі 747, 57 грн.та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити та пояснив суду, що до теперішнього часу відповідач жодного платежу по сплаті заборгованості не здійснив, всі проплати що здійснював позивач до теперішнього часу були пов’язані з його господарською діяльністю.

Представник відповідача та третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив суду, що 25 січня 2008 р. ним з позивачем ОСОБА_1 була укладена угода позики за умовами якої він передав йому у борг 50000 гривень. Цей факт підтверджується письмовою розпискою між ним та позивачем. За період з 25 січня 2008 року до 11 березня 2009 року було здійснено повернення грошових коштів у розмірі -1250 гривень у лютому 2008 року; 1250 гривень у березні 2008 року; 2500 гривень у травні 2008 року; у грудні 2008 року, згідно домовленості, було перераховано платіжним дорученням № 511 від 22.12.2008 року 6000 гривень на р/р 26007108326 підприємства ТОВ «Спеціалізований газовий сервіс», директором якого є ОСОБА_1, в рахунок погашення боргу, та віддано 4000-00 гривень. Таким чином за період з 25.01.2008 р. до 11.03.2009 р. було віддано грошових коштів на загальну суму 15000 гривень; Сума боргу на 11 березня 2009 р. складає 50500 гривень.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 1046; 1047 ЦК України за договором позики одна сторона /позичатель/, передає іншій стороні /позичальнику/, у власність /в оперативне управління/ гроші, а позичальник зобов’язується повернути позичателю таку ж суму грошей; договір позики вважається складеним у момент передачі грошей; договір позики на суму який не менше ніж як в десять разів перевищуює встановлений законом розмір не оподатковуваного мінімуму доходів громадян, повинен бути складений у письмовій формі.

Згідно до ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що що 25 січня 2008р. між позивачем та відповідачем в особі директора МПП ЛВКФ «Ніка і К» ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав йому у борг 50000 гривень, а відповідач зобов’язався повернути його частинами або усю суму боргу одноразово до 25 липня 2008р. Цей факт підтверджується письмовою розпискою, укладеною між позивачем та відповідачем в особі директора ОСОБА_2

Також між відповідачем в особі директора ОСОБА_2 та позивачем була досягнута згода щодо виплати до 25 числа кожного місяця 2, 5 % від суми позики за користування отриманої у позику суми. Факт щодо виплати відсотків з ОСОБА_2 був узгоджений. ОСОБА_2 особисто письмово зафіксував на зворотній сторінці розписки, дату щомісячного платежу та розмір відсотків за користування грошами, а також поставив свій особистий підпис.

ОСОБА_2, у присутності свого заступника ОСОБА_3 в межах наданих йому повноважень, представляючи інтереси підприємства, отримав від позивача 50000, 00 грн. у повному обсязі, що підтверджується розпискою від 25 січня 2008р., укладеною ОСОБА_2 власноручно на бланку підприємства та виданою особисто відповідачем. Але у порушення умов договору відповідач за період з 25 січня 2008р. до 11 березня 2009р. жодного платежу не здійснив.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виконав своїх зобов’язань за договором, позивач має право на стягнення з нього суми боргу, яка залишилася, а саме 50000 гривень, процентів від суми позики у розмірі 16250 грн., суми у зв’язку з прострочкою сплати грошового зобов’язання /безпідставним користуванням грошовими коштами/, з розрахунку 3 % річних на суму простроченого грошового зобов’язання у розмірі 945, 20 грн. та пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ /24 %/ за кожний день прострочення у розмірі - 7561, 64 грн. Усього на загальну суму -74756, 84 грн.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача що ним сплачена частково сума боргу за договором позики та відсотки, оскільки позивач повідомив, що дані грошові кошти були йому сплачені відповідачем в зв’язку з провадженням господарської діяльності та ніякого відношення до заборгованості за договором позики не мають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір в розмірі 747, 57 грн. та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн.

Суд вважає можливим в порядку ст. 217 ЦПК України розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборогованності. оскільки проти такого порядку виконання рішення не заперечує позивач.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 217 224, 225 ЦПК України, ст. ст. 625, 629, 1046; 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Малого приватного підприємства Луганської виробничо - комерційної фірми «Ніка і К» на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 50 000 гривень, проценти від суми позики у розмірі 16 250 гривень, суму у зв’язку з прострочкою сплати грошового зобов’язання у розмірі 945 гривень 20 копійок та пеню у розмірі - 7561 гривеня 64 копійки, а всього стягнути 74756 /сімдесят чотири тисячі сімсот п’ятьдесят шість/ гривень 84 копійки, розстрочивши викинання на шість місяців з щомісячною виплатою по 12 459 /дванадцять тисяч чотириста п’ятьдесят дев’ять/гривень 47 копійок.

Стягнути з Малого приватного підприємства Луганської виробничо - комерційної фірми «Ніка і К» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 747 /сімсот сорок сім/ гривень 57 копійок.

Стягнути з Малого приватного підприємства Луганської виробничо - комерційної фірми «Ніка і К» на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 /тридцять/ гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня проголошення рішення, після чого протягом двадцяти днів в такому ж порядку подається апеляційна скарга.