УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-535 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 185 ч.2,3 КАЩУК А.М.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
КЕКУХ В.Ф.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ОХРІМЕНКА І.К.
суддів КЕКУХ В.Ф., ЦИНДИ P.M.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Звенигородського райсуду від 10 квітня 2006 p., яким
ОСОБА_1, раніше судимий, -засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 185 ч. З КК - на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за новим вироком та вироком Ватутінського міськсуду від 7.02.2006 p., яким засуджена ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі і остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі. Зараховано в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 19.01.2006 р. і остаточно визначено до відбуття - 5 років 3 місяці 9 днів, строк відбування покарання рахувати з 11.04.2006 р.
Стягнуто із засудженого на користь:
Карапетяна - 640 грн. матеріальної шкоди;
ОСОБА_3 - 765 грн. матеріальної та 200 грн. моральної шкоди;
Левицької - 612 грн. матеріальної та 150 грн. моральної шкоди;
КСП»Агрошляхбуд» - 2840 грн. матеріальної шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він 2.01.2006 р. близько 19 год. на подвір'ї будинковолодіння АДРЕСА_1 з салона автомобіля ВАЗ-2106 д\н НОМЕР_1, що належав ОСОБА_2 таємно викрав авто магнітолу та 2 автомобільні шини, спричинивши потерпілому шкоду на загальну суму 640 грн.
Він же, повторно, 11.01.2006 р. з території, що охоронялась, по АДРЕСА_2 викрав 12 алюмінієвих шиферин на загальну суму 1200 грн., кисневий балон, радіатор від автогрейдера, барабан від подрібнювача «Болгар». Дещо пізніше він викрав ще 2 листи алюмінієвого шиферу, а всього на загальну суму 2840 грн.
Він же, повторно, 14.01.2006 року проник в молочний павільйон в м. Звенигородка по АДРЕСА_3, звідки викрав 45 кг сала по ціні 17 грн. за 1 кг та 36 кг сала по такій же ціні, спричинивши потерпшим, відповідно ОСОБА_3 - шкоду на 765 грн., ОСОБА_4 - на 612 грн.
В своїй апеляції ОСОБА_1 посилається на те, що судом не було звернуто уваги на факт отримання 7 років тому травми голови і знаходження із-за цього на лікарняному обліку, а також те, що він сприяв розкриттю злочинів, щиро розкаявся у вчиненому, має намір зберегти сім'ю та виховувати дитину. Із-за цього він просить поблажливості до нього та пом'якшення покарання.
Іншими учасниками судового розгляду вирок суду не оскаржено.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, перевіривши справу та обміркувавши доводи апеляції, колегія суддів приходить до слідуючого.
Висновок суду, що вчинення засудженим інкримінованих йому злочинів ґрунтується на достатній кількості зібраних по справі доказів, які ретельно, в повному обсязі перевірялись в судовому засіданні і отримали належну юридичну оцінку.
Такий висновок практично ніким не оспорюється.
Посилання апелянта на невзяття до уваги судом факту отримання 7 років тому травми голови і необхідності із-за цього один раз на рік проходити курс лікування підтверджено в частині наявності за витребуваними апеляційною інстанцією медичними документами даних про те, що він дійсно лікувався у Ватутінський міській лікарні з 12.01. по 22.01.1999 p., знаходився на диспансерному обліку в неврології, потребував періодичного лікування із-за перенесеної травми голови, виписаний з лікарні з покращенням.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про те, що факт травми голови і інкриміновані вчинені злочини Уманським, за які його засуджено, не мають причинного зв'язку і не заслуговують на увагу.
Медичні дані засвідчують, що після січня 1999 р. засуджений з даного приводу ніде не лікувався, диспансеризованим не був, за допомогою з приводу погіршення стану здоров'я не звертався до лікарні. До апеляції не долучено медичного висновку про те, що за станом здоров'я ОСОБА_1 не може знаходитись в місцях позбавлення волі в даний час як такий, який потребує періодичного стаціонарного лікування поза межами виправної установи - із-за травми голови.
Дії ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання, суд 1 інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, врахував всі обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, особу засудженого, який систематично, після кожного засудження, вчинював рецидив злочинів, негативно характеризується, знаходиться на диспансерному обліку з приводу синдрому активної опійної залежності.
Визначене Уманському покарання у вигляді позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для задоволення апеляції за викладеними в ній мотивами колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Звенигородського райсуду від 10 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
В.Ф. Кекух
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду