У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Пошви Б.М., Шаповалової О.А.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 18 листопада 2010 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 3 вересня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
постановою старшого помічника прокурора Дубровицького району Рівненської області від 24 жовтня 2008 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо завідуючої дитячим садком «Колосочок» с. Велюнь Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_2 та голови профспілки зазначеного дошкільного закладу ОСОБА_3 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Як зазначено в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, перевіркою, проведеною за заявою ОСОБА_1 про підроблення завідуючою та головою профспілки дитячого садка «Колосочок» протоколу № 1 профспілкових зборів від 24 січня 2005 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи, було встановлено, що такі збори дійсно відбулися. За поясненнями завідуючої дитячим садком ОСОБА_2, голови профспілкової організації ОСОБА_3, працівниці дитячого садка ОСОБА_4, яка була секретарем зазначених зборів і складала протокол, на зборах розглядалося подання завідуючої дитячим садком ОСОБА_2 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, який працював у даному дитячому садку робітником по обслуговуванню та за сумісництвом опалювачем і 20 січня 2005 року без згоди керівника дитячого садка залишив робоче місце на 2 год. 30 хв., після чого з’явився у нетверезому стані, у зв’язку із чим його було відсторонено від роботи, а згодом звільнено.
Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2009 року скаргу ОСОБА_1 на зазначену постанову залишено без задоволення.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 3 вересня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що перевірку за його заявою про злочин проведено неповно і необґрунтовано відмовлено в порушенні кримінальної справи. Також вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій так само допущено неповноту під час розгляду його скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того, зазначає про порушення його права на участь у розгляді його скарги місцевим судом та його апеляції на постанову місцевого суду апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України, розглянувши скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 цього Кодексу, або скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки, або залишає скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи при відсутності підстав до її порушення.
За ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суд першої інстанції витребував та оглянув матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, і встановив, що підстав для задоволення скарги останнього і скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи немає.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію ОСОБА_1 на постанову місцевого суду, перевірив її доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і залишив апеляцію без задоволення, а постанову місцевого суду – без зміни з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів такого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.
Як убачається з матеріалів судового провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, і він, і його представник ОСОБА_5 були обізнані про час і дату розгляду цієї справи у місцевому та апеляційному судах, але не скористалися своїм правом на участь у розгляді справи з власних причин суб’єктивного характеру.
Отже, підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Пошва Б.М. Шаповалова О.А.