У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Ковтюк Є.І. та Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5,
встановила:
вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2009 року засуджено:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
- за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 9 років;
- за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Відповідно до ст.96 КК України до ОСОБА_5 застосовано примусове лікування від алкоголізму;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше не судимого,
- за ч. 1 ст. 396 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року даний вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 04 січня 2008 року, приблизно о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у флігелі будинку АДРЕСА_1, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_7, з метою умисного вбивства завдав останньому, за обставин наведених у вироку, численні удари кулаками в голову та по тулубу, а потім металевим гвоздодером завдав ще 3 удари в голову та по шиї, внаслідок чого настала смерть потерпілого.
05 січня 2008 року ОСОБА_6, якому стало достовірно відомо про вчинене ОСОБА_5 вбивство ОСОБА_8, усвідомлюючи, що він приховує особливо тяжкий злочин, допоміг ОСОБА_5 перемістити труп потерпілого з будинку на вулицю, де його і було виявлено.
Крім того, ОСОБА_5 у невстановленому слідством місці та у невстановлений час зірвав та зберігав для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою 12,9 г., який 05 січня 2008 року в нього було вилучено працівниками міліції під час особистого огляду.
У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону в частині застосування до ОСОБА_5 примусового лікування від алкоголізму і просить змінити судові рішення, виключивши з них рішення про застосування до засудженого зазначеного лікування.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів по суті не оспорюються в поданні прокурора, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дана належна оцінка.
Дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115,ч.1 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно.
Покарання засудженому ОСОБА_5 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
Разом з тим, суд безпідставно застосував до ОСОБА_5 примусове лікування від алкоголізму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 КК України примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
Згідно з роз’ясненням, що міститься в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”, алкоголізм є соціально небезпечним захворюванням і до хвороб, що становлять небезпеку для здоров’я інших осіб, не належить.
З огляду на зазначене, вирок щодо ОСОБА_5 підлягає зміні шляхом виключення з нього рішення суду про застосування до засудженого на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму.
Крім того, суд, прийнявши рішення про стягнення в доход держави судових витрат з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у сумі 405 грн. 64 коп., невірно стягнув цю суму із засуджених у солідарному порядку.
Згідно з ч.2 ст. 93 КПК України при визнанні підсудного винним суд постановляє стягнути з нього судові витрати. В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.
Отже, враховуючи конкретну участь та роль кожного із засуджених у вчиненні зазначених у вироку злочинів, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 395 КПК України змінити судові рішення в частині відшкодування судових витрат та стягнути в доход держави судові витрати з ОСОБА_5 ?305 грн. 64 коп., з ОСОБА_6 – 100 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Виключити з них рішення про застосування до ОСОБА_5, на підставі ст. 96 КК України, примусового лікування від алкоголізму.
В порядку ст. 395 КПК України зазначені вирок і ухвалу щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 змінити в частині рішення суду про судові витрати.
Стягнути в доход держави судові витрати з ОСОБА_5 ? 305 грн. 64 коп., з ОСОБА_6 – 100 грн.
У решті судові рішення залишити без зміни.
с у д д і :
Селівон О.Ф. Ковтюк Є.І. Школяров В.Ф.