Справа № 2-8777/10
ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року жовтня 28 дня місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Іщук Л.П.,
при секретарі – Козак С.А.,
з участю представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про визнання незаконним звільнення та визнання недійсним запису у трудовій книжці,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» ( далі-ПАТ «Західінкомбанк» ) про визнання незаконним звільнення та визнання недійсним запису в трудовій книжці щодо звільнення з роботи.
Свій позов мотивує тим, що з 2002 року працював в ПАТ «Західінкомбанк» (раніше - КБ «Західінкомбанк» ТзОВ). 17.08.2010 року на підставі його заяви від 03.08.2010 року згідно наказу № 80-К його було звільнено за власним бажанням з роботи з посади директора департаменту по роботі з проблемними кредитами. Отримавши свою трудову книжку, виявив у ній запис № 7 від 27.05.2009 року про його звільнення з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України, а саме за прогул. 18.08.2010 року у ПАТ «Західінкомбанк» отримав копію наказу № 115-К від 27.05.2009 року про звільнення його з роботи за прогул без поважних причин.
Вважає звільнення з роботи 27.05.2009 року за прогул незаконним, оскільки весь цей період перебував на лікуванні. Крім того, з наказом № 115-К від 27.05.2009 року його ніхто не ознайомлював і жодних пояснень від нього не відбирали.
Просить визнати незаконним звільнення з роботи згідно наказу № 115-К від 27.05.2009 року та визнати недійсним запис № 7 в його трудовій книжці щодо звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, в ньому зазначених. Суду пояснив, що позивач не має до ПАТ «Західінкомбанк» жодних майнових та будь-яких інших претензій, в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди, пов’язані із звільненням з роботи, а тому просить лише визнати незаконним звільнення та недійсним запис в трудовій книжці щодо звільнення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала. Суду пояснила, що звільнення було проведено незаконно, оскільки у відповідача не було відомостей про те, що позивач у день звільнення перебував на лікуванні.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, наказу КБ «Західінкомбанк» ТзОВ № 115-К від 27.05.2009 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_3», пояснень осіб, які беруть участь у справі, ОСОБА_3 09.07.2003 року згідно наказу № 19-К-1 КБ «Західінкомбанк» ТзОВ був призначений на посаду директора департаменту активних операцій. На підставі акту про встановлення факту відсутності на роботі в період з 01.04.2009 року по 27.05.2009 року наказом КБ «Західінкомбанк» ТзОВ №115 від 27.05.2009 року позивача було звільнено з посади директора департаменту активних операцій за ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.04.2009 року по 27.05.2009 року перебував на стаціонарному лікуванні, тобто у даний період мала місце тимчасова непрацездатність працівника. Дані обставини встановлені з листків непрацездатності: серії АБЖ № 945326, серії АБЗ № 096544, серії АБЖ № 855784, серії АБЖ № 827247, серії АБЖ № 053920 (а.с. 7-11), з пояснень представника позивача та представника відповідача в судовому засіданні.
Також судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що в день звільнення ОСОБА_3 27.05.2009 року, всупереч вимогам ст. 47 КЗпП України, йому не було видано належно оформлену трудову книжку та не ознайомлено з наказом про звільнення з роботи.
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що оскільки позивач був відсутній на роботі з 01.04.2009 року по 27.05.2009 року з поважних причин, а саме, в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, то відповідач КБ «Західінкомбанк» ТзОВ (на даний час - публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк») своїми діями щодо безпідставного звільнення з роботи позивача порушив вимоги закону та права працівника, а тому слід визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 з роботи згідно наказу №115-К від 27.05.2009 року та визнати недійсним запис № 7 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 щодо звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Судом також встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 40, 47 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд
в и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Визнати незаконним звільнення з роботи ОСОБА_3 згідно наказу КБ «Західінкомбанк» ТзОВ № 115-К від 27.05.2009 року.
Визнати недійсним запис № 7 від 27.05.2009 року в трудовій книжці ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 про звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України згідно наказу № 115-К від 27.05.2009 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.П. Іщук