У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.10                                                                                       Справа №13/116/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Мойсеєнко Т. В.  , Хуторной В.М.

при секретарі:  Акімова Т.М.

За участю представників:

від позивача  – ОСОБА_1 (довіреність серія: ВМР № 340499 від 16.04.2010 р.)  

від відповідача  – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.04.2010 р.)  

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства «Виробничо –комерційна фірма «Циклон»(м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2010 р.                                                 у  справі  №  13/116/10

за позовом    Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4  (м. Запоріжжя)

до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Циклон»

                           (м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4  звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Циклон»12588,25 грн., в тому числі: 9290,00 грн. –основного боргу, 2945,00 грн. –втрат від  інфляції та 353,25 грн. –3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.05.2010 р. у справі                    № 13/116/10 (суддя Серкіз В.Г.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 9290,00 грн. основного боргу, 2945,00 грн. втрат від  інфляції та 353,25 грн. –3 % річних. За рахунок відповідача позивачу відшкодовано 125,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Циклон»(відповідач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2010 р. у справі                    № 13/116/10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

З посиланням на те, що в письмовій формі договір між сторонами не укладався, заявник вважає, що місцевий господарський суд, без належних на те підстав, застосував до спірних правовідносин приписи статей 525, 526, 530 та 625 Цивільного кодексу України.

На думку заявника, на нього не може бути покладено відповідальність за невиконання зобов’язань у строк, який сторонами не встановлений.

Також звертає увагу апеляційного суду на те, що вимоги про сплату заборгованості були направлені позивачем відповідачу лише у січні 2010 р.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. апеляційна скарга ОСОБА_3 підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Циклон»прийнята до провадження та призначена до розгляду на 27.08.2010 р.

ОСОБА_5о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду            № 2208 від 27.08.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.08.2010 р. вказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПП «Виробничо-комерційна фірма «Циклон» прийнято до свого провадження.

Позивач у справі –Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 –проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечує.

Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу. Вважає, що господарський суд, керуючись законом, у відповідно сті з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи розглянув спір та виніс рішення, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судово му процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду по даній справі  – без змін.

Представники відповідача та позивача в судовому засіданні у повному обсязі підтримали доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено представникам сторін в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2008 р. Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4  (позивачем у справі) на адресу ОСОБА_3 підприємства «Виробничо –комерційна фірма «Циклон»(відповідача у справі) на підставі досягнутої сторонами домовленості було передано, а відповідачем –прийнято товар  (щебінь гранітний –147 тонн, відсів гранітний –54 тонни).

Загальна вартість переданого позивачем відповідачу товару (з урахуванням перевезення) становить 16290,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються видатковою накладною № РН-0000160 від 29.08.2008 р. (на суму 16290,00 грн.), а також відповідною довіреністю на отримання матеріальних цінностей серія ЯЕХ № 991118 від 29.08.2008 р., копії яких долучені до матеріалів справи (арк. справи 12, 14).

Для оплати переданого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок № СФ 0000160 від 29.08.2008 р.

Відповідач вартість отриманого товару оплатив частково, перерахувавши 09.09.2008 р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 7000,00 грн.       з призначенням платежу «част. оплата за щебінь згідно рах. СФ 0000160 від 29.08.2008 р.», що підтверджується банківською випискою (арк. справи 19).

У зв’язку з відсутністю остаточної оплати, листами від 06.08.2009 р. (вих. № 64), від 28.10.2009 р. (вих. № 77) та від 22.01.2010 р. (вих. № 01) позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу в сумі 9290,00 грн.

Вказані листи позивача були залишені відповідачем без відповіді, а вимога –без задоволення, що стало причиною звернення позивача до господарського суду.

Позовні вимоги про стягнення з ПП «ВКФ «Циклон»на користь СПД ФО                ОСОБА_4 9290,00 грн. основного боргу, 2945,00 грн. втрат від  інфляції та             353,25 грн. –3 % річних стали предметом судового розгляду у даній справі.   

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування  місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню  в силу наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи  багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 ЦК України визначено:

1. Правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати форму правочину, якщо інше   не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма,   вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається  таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на  користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі досягнутої сторонами домовленості, шляхом оформлення довіреності та двосторонньо підписаної видаткової накладної між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, в розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов’язки: обов’язки позивача полягають у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача –у  прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у видатковій накладній міститься найменування сторін, назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Долучена до матеріалів справи копія видаткової накладної свідчить, що   позивач належним чином виконав своє зобов’язання і передав відповідачу товар на суму  16290,00 грн.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів колегія суддів зазначає, що дії сторін, в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства, слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії, згідно зі ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити вартість отриманого у позивача товару.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття  або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Вартість товару після його прийняття відповідач оплатив не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача по видатковій накладній товар, яка складає 9290,00 грн.

          Доказів погашення суми боргу за поставлений товар відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції  не надано.

          Таким чином, позовна вимога про стягнення основного боргу заявлена обґрунтовано і  правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі  і  за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті грошових коштів в сумі      9290,00 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 2945,00 грн. втрат від інфляції та 353,25 грн. –3% річних за неналежне виконання грошового зобов’язання заявлені позивачем обґрунтовано і правомірно задоволені судом.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.

Заперечення відповідача стосуються лише того, що господарським судом першої інстанції при вирішенні справи не враховано відсутність встановленого сторонами строку оплати за отриманий товар та отримання відповідачем вимоги позивача про сплату боргу лише 23.02.2010 р.

Стосовно заперечень відповідача колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

По-перше, статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, якщо строк виконання зобов’язання не вказаний, чи визначений моментом пред’явлення вимоги, боржнику надається пільговий семиденний термін для виконання зобов’язання від дня пред’явлення вимоги. Закон не містить визначення самої форми пред’явлення вимоги щодо виконання зобов’язання: чи це повинна бути претензія, чи лист, чи інформація, чи письмова вимога, чи рахунок тощо, а тому виставлений позивачем рахунок-фактура № СФ-0000160 від 29.08.2008 р., в якому була визначена сума, що належить до сплати за товар, вважається вимогою до ПП «ВКФ «Циклон»щодо виконання зобов’язання по оплаті в розумінні статті 530 ЦК України.

По-друге, заявником не враховано положення ст. 692 ЦК України, згідно з якими встановлено обов’язок покупця сплати продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані договором інше не встановлено. Факт отримання товару за вищевказаною накладною підтверджений матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Договір купівлі-продажу є оплатним –при набуванні речі у власність покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; двосторонньо зобов’язуючим –це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов’язків: продавець зобов’язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов’язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі; а також консенсуальним, оскільки права та обов’язки сторін виникають вже в момент досягнення ними згоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи з правової природи договору купівлі-продажу,                  з моменту отримання товару (товаророзпорядчих документів на нього) у покупця одночасно виникає зустрічне зобов’язання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов’язки на підставі усної домовленості про поставку товару (купівлі-продажу) згідно двосторонньо-підписаної видаткової накладної. Отже, з моменту підписання покупцем цієї накладної та отримання вказаного в ній товару у покупця виникло зобов’язання по сплаті вартості переданого йому товару.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з приписами якої зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів погоджується з правомірністю та доведеністю заявленої СПД ФО ОСОБА_4 позовної вимоги про стягнення основного боргу і вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для її задоволення.

Колегія суддів відзначає, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача. Навпаки, заявник фактично підтвердив існування в нього заборгованості за отриманий від позивача за видатковою накладною товар.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються  на  її  заявника (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Циклон»(м. Запоріжжя)  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2010 р. у справі                          № 13/116/10  залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Мойсеєнко Т. В.  Хуторной В.М.