У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.10                                                                                       Справа №18/54/09-10/47/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Кагітіна Л.П.  , Шевченко Т. М.

при секретарі:  Лола Н.О.

За участю представників:

від позивача –Вєтрова М.В. (довіреність б/н від 01.07.2010 р.)

від відповідача –  ОСОБА_2, приват. підпр. (паспорт серія СА 497310 від 10.07.1997 р.),

                   – ОСОБА_3 (довіреність № ВМО 101226 від 15.09.2009 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2           (м. Запоріжжя)  

на  рішення   господарського   суду   Запорізької  області   від  16.06.2010 р.                                     

у  справі  №  18/54/09-10/47/10

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-СІЧ»(м. Запоріжжя)   

до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (м. Запоріжжя)  

про примусове виселення та стягнення неустойки,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-СІЧ»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про виселення суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 з частини нежитлового приміщення, площею 6,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повернувши вказане приміщення позивачеві, а також про стягнення    з СПД ФО ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.04.2010 р.) неустойки в сумі 8726,40 грн. за прострочення повернення об’єкту суборенди за період з 02.12.2008 р. по 02.03.2009 р., нарахованої на підставі договору суборенди частини нежитлового приміщення № 154-07КК/ 208-07КК від 01.01.2008 р.

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2010 р. у справі               № 18/54/09-10/47/10 (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з СПД ОСОБА_2 на користь ТОВ  «ФОЗЗІ–СІЧ»5066,94 грн. неустойки, а також 187,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовної вимоги про виселення СПД ОСОБА_2 з частини нежитлового приміщення площею 6,4 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та повернення вказаного приміщення ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ» провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення господарського суду обґрунтоване неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди щодо повернення орендованого майна, у зв’язку з чим у останнього виникло зобов’язання по сплаті неустойки. При цьому суд врахував обставини, які перешкоджали відповідачу звільнити приміщення, і зменшив розмір неустойки, яка стягується. Щодо припинення провадження у справі в частині виселення відповідача з орендованого приміщення  судове рішення мотивоване тим, що СПД ОСОБА_2 в добровільному порядку звільнив об’єкт оренди, тому на момент прийняття рішення у справі предмет спору вже відсутній.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, СПД ОСОБА_2  (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду  таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з цим  просить скасувати його в повному обсязі та припинити провадження у справі  або залишити позов без розгляду у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на те, що ніяких повідомлень про відмову в продовженні строку дії договору він не отримував, що підтверджується відповіддю Запорізької дирекції поштамту-ЦПЗ № 1 від 16.04.2010 р. № 10-14-84. Зауважує, що своїх грошових зобов’язання за договором він не порушував, про що свідчить платіжне доручення № 187 від 16.01.2009 р. на оплату суборенди приміщення, тому нарахування неустойки є безпідставним, у зв’язку з чим відсутній предмет спору. Зазначає, що 23 і 24 січня 2009 року відносно СПД ОСОБА_2 були вчинені противоправні дії з боку позивача, а саме його працівниками було опечатано відділ відповідача в магазині «Сільпо», що перешкоджало здійсненню відповідачем підприємницької діяльності. Заявник стверджує, що даний позов було заявлено з метою уникнути відповідальності за скоєні злочини, приховавши перед судом вчинення посадовими особами позивача протиправних дій відносно чужого майна.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.07.2010 р. апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.09.2010 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до  24.09.2010 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2390 від 24.09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.09.2010 р. вказаною колегією суддів апеляційну скаргу СПД ФО  ОСОБА_2  прийнято до свого провадження.

Позивач у справі –ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»–апеляційну скаргу позивача не визнає, вважає його вимоги незаконними і необґрунтованими. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу. Зокрема, зазначив, що, починаючи з 27.10.2008 р., СПД ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про заперечення ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»проти подальшої пролонгації договору суборенди № 154-07КК/208-07КК від 01.01.2008 р. –телефоном, поштовими листами (вих. № 4119 від 24.10.2008р., направлений поштою 27.10.2008 р., вих. № 4256 від 27.11.2008 р., направлений поштою 28.11.2008 р.), кур’єрською доставкою (лист вих. № 4648 від 01.12.2008 р.), телеграмою від 23.01.2009 р., особисто представниками позивача на об’єкті суборенди (акт від 24.11.2008 р. за участю незалежних свідків). Тому вважає, що твердження відповідача про його необізнаність про заперечення позивача проти пролонгації договору з 01.11.2008 р. є необґрунтованими. Щодо визначення періоду прострочення повернення майна з суборенди  позивач зауважує, що, враховуючи направлений відповідачу 27.10.2008 р. лист про відмову від подальшої пролонгації спірного договору, останній припинив свою дію 01.11.2008 р., відповідач фактично звільнив орендоване приміщення 04.06.2009 р., таким чином позивач має право стягнути з відповідача неустойку за період з 02.11.2008 р. по 04.06.2009 р.  Проте, оскільки стягнення неустойки є правом, а не обов’язком, позивач обмежився стягненням неустойки лише за період з 02.12.2008 р. до 02.03.2009 р.

На підставі викладеного позивач просить  апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від    16.06.2010 р. у даній справі –без змін.

Представники  відповідача та позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Додатково, щодо доводів відповідача про грошові кошти, сплачені ним за платіжним дорученням № 187 від 16.01.2009 р., представник позивача в судовому засіданні    24.09.2010 р. зауважив, що вказане відповідачем в п/дорученні призначення платежу («суборенда приміщення за січень 2009 р., згідно договору  № 154-07КК від 01.01.2008 р.») виключає можливість позивача самостійно врахувати його в якості часткового погашення суми неустойки за порушення відповідачем строків повернення приміщення з суборенди, проте, в подальшому сторони матимуть можливість домовитись про проведення взаємозаліку тощо.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

          09.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «КИТ-1»(орендодавцем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ-СІЧ»(орендарем, позивачем у даній справі) було укладено договір оренди, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майновий комплекс, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1

Пунктами 6.1, 6.2 договору оренди від 09.11.2007 р. було передбачено, що орендар має право здавати приміщення в суборенду третім особам без додаткового погодження з орендодавцем у розмірі, що не перевищує  90 % загальної площі об’єкту оренди.

27.03.2008 р. вказаний договір оренди було розірвано у зв’язку з переходом права власності на об’єкт оренди від орендодавця до іншого власника, і того ж дня ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»було укладено новий договір оренди вищевказаного майнового комплексу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Інвест»(новим власником).

          Згідно з п. 6.1 договору оренди від 27.03.2008 р. орендар має право здавати приміщення в суборенду третім особам без додаткового погодження з орендодавцем у розмірі, що  не перевищує  90  % загальної площі об’єкту оренди.

01.01.2008 р. між ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»(орендарем) і Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2 (суборендарем, відповідачем у даній справі) було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення № 154-07КК/208-07КК (надалі –Договір суборенди), згідно з  п. 1.1 якого орендар передав, а суборендар прийняв у тимчасове оплатне користування частину приміщення загальною площею 6,4 м2 у нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до п. 3.1 Договору суборенди суборендар вступає в строкове оплатне користування об’єктом суборенди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об’єкту суборенди.

Пунктом 5.1 Договору суборенди встановлено, що плата за суборенду по договору сплачується суборендарем шляхом попередньої оплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  Орендаря в національній валюті України –гривні.

Місячна плата за суборенду за весь об’єкт суборенди становить 1454,40 грн., в т.ч. ПДВ (п. 5.3 Договору суборенди).

Згідно з п. 5.2 Договору плата за перший та останній місяці суборенди сплачується суборендарем не пізніше наступного дня після підписання договору.

Договір суборенди вступає у дію з моменту його підписання сторонами і продовжує свою дію протягом 2-х календарних місяців  (п. 4.1 Договору суборенди).

У відповідності до  п. 4.2 Договору суборенди після закінчення строку, вказаного      в п. 4.1, при відсутності заперечень з боку орендаря даний договір пролонгується на кожний наступний календарний місяць, при цьому загальний строк дії договору не може перевищувати 24 календарних місяців.

Пролонгація строку дії договору в порядку, передбаченому п. 4.2, можлива лише за умови відсутності заборгованості  суборендаря перед орендарем по оплаті за суборенду та/або якщо орендар або власник майна не заперечують проти такої пролонгації (п. 4.5 Договору суборенди).

В пункті 7.1 Договору суборенди сторони встановили, що після закінчення строку дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні або припиненні суборендар зобов’язаний в той же день повернути об’єкт суборенди орендарю, про що сторони підписують акт повернення об’єкту суборенди.

01.01.2008 р. на виконання умов Договору суборенди  за  відповідним актом  приймання-передачі (том 1, арк. справи 16) позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування частину приміщення загальною площею 6,4 м2                    у нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1    

27.10.2008 р. позивачем на адресу відповідача було направлено листа (вих. № 4119 від 24.10.2008 р.), в якому повідомлялось про заперечення позивача проти подальшої пролонгації Договору суборенди і припинення у зв’язку з цим його дії з 01.11.2008 р.          У зв’язку з цим відповідачу пропонувалося в строк до 08.11.2008 р. повернути приміщення позивачу за актом та здійснити розрахунок по суборендній платі за весь період користування приміщенням до його фактичного звільнення і передачі позивачу.

Вказаний лист позивача був залишений відповідачем без відповіді, а викладені в ньому вимоги –без задоволення.

24.11.2008 р.  представники ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»в присутності свідків повідомили СПД ОСОБА_2 про заперечення з боку орендаря проти подальшої пролонгації Договору суборенди і припинення дії вказаного договору, про що було складено відповідний Акт б/н від  24.11.2008 р.  за участю представників ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»та третьої (незалежної) особи –СПД ФО ОСОБА_5   

28.11.2008 р. позивач направив відповідачу листа (вих. № 4256 від 27.11.2008 р.),      в якому повторно письмово повідомив про свої заперечення проти пролонгації Договору суборенди, про припинення його дії з 01.11.2008 р. та про необхідність повернення об’єкту суборенди.

Вказане звернення позивача також було залишено відповідачем без реагування.

23.01.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача телеграму з проханням звільнити орендоване приміщення і направити повноважного  представника для здійснення приймання-передачі об’єкту суборенди.

Всі вищевказані повідомлення позивача про припинення дії Договору суборенди та  про необхідність повернення суборендованого приміщення за актом приймання-передачі були залишені відповідачем без реагування, що стало причиною звернення позивача            в лютому 2010 р.  до  господарського  суду.

Позовні вимоги про виселення суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 з займаного ним нежитлового приміщення площею 6,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 повернувши вказане приміщення позивачу,     а також про стягнення з СПД ФО ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФОЗЗІ-СІЧ»неустойки в сумі 8726,40 грн. за прострочення повернення приміщення з суборенди, нарахованої за період з 02.12.2008 р. по 02.03.2009 р., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України  підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини…  Цивільні права та обов'язки  можуть  виникати  безпосередньо  з актів цивільного законодавства.

В даному випадку правовідносини між сторонами ґрунтуються на Договорі суборенди частини нежитлового приміщення № 154-07КК/208-07КК, який за своєю правовою природою є договором піднайму.

Статтею 774 ЦК України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься  щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У частині 1 ст. 763 ЦК України закріплено загальне правило, за яким строк договору найму (оренди) визначається сторонами в договорі.

Як зазначалось вище, за умовами пунктів 4.1, 4.2, 4.5 Договору суборенди він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і продовжує діяти протягом 2-х календарних місяців. Після закінчення строку, вказаного в п. 4.1 договору суборенди, при відсутності заперечень з боку орендаря даний договір пролонгується на кожний наступний календарний місяць, при цьому загальний строк дії договору не може перевищувати 24 календарних місяців. Пролонгація строку дії договору в порядку, передбаченому п.4.2, можлива лише за умови відсутності заборгованості  суборендаря перед орендарем по оплаті за суборенду та/або якщо орендар або власник майна не заперечують проти такої пролонгації.

Матеріали справи свідчать про те, що, починаючи з жовтня 2008 р., позивач неодноразово повідомляв відповідачу про свої заперечення щодо подальшої пролонгації Договору суборенди і припинення у зв’язку з цим його дії з 01.11.2008 р.

Правові наслідки припинення договору найму закріплені у статті 785 ЦК України.

Зокрема, частиною 1 вказаної статі встановлено обов’язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ  у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В даному випадку сторони в пунктах 7.1, 7.2 Договору суборенди обумовили, що після закінчення строку дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні або припиненні суборендар зобов’язаний в той же день повернути об’єкт суборенди орендарю, про що сторони підписують акт повернення об’єкту суборенди. Приміщення повинно бути повернене орендарю у справному стані з урахуванням нормального зносу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач, в порушення вимог закону та умов укладеного сторонами Договору суборенди, ані в день закінчення строку дії Договору суборенди (01.11.2008 р.), ані у запропонований позивачем в листі (вих. № 4119) від 24.10.2008 р. термін                    (до 08.11.2008 р.)  об’єкт суборенди за актом приймання-передачі позивачу не повернув.

Незважаючи на неодноразові письмові звернення позивача з відповідною вимогою, протягом тривалого часу після закінчення дії Договору суборенди відповідач не звільнював отримане ним в суборенду нежитлове приміщення.

Наслідки невиконання наймачем обов’язку щодо повернення речі у разі припинення договору встановлює частина 2 ст. 785 ЦК України: якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати  від  наймача  сплати  неустойки  у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічну умову сторони узгодили в пункті 10.5 Договору суборенди: у випадку прострочення терміну повернення об’єкту суборенди суборендар сплачує на користь орендаря неустойку у розмірі подвійної плати за суборенду за користування об’єктом суборенди за час такого прострочення.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та самими сторонами, суборендоване приміщення було звільнено відповідачем 04.06.2009 р.

Таким чином у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача неустойки за період з 01.11.2008 р. по 03.06.2009 р.

Враховуючи, що стягнення цієї штрафної санкції є правом, а не обов’язком позивача, він на власний розсуд скористався ним і правомірно заявив до стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.04.2010 р.) неустойку в розмірі подвійної плати за суборенду лише за період з 02.12.2008 р. по 02.03.2009 р., в сумі  8726,40  грн.

При цьому, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Можливість зменшення розміру штрафних санкцій, що стягуються, (за наявності відповідних умов) передбачена також нормами статті 233 Господарського кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що в квітні 2009 р. Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області було порушено кримінальну справу № 4320901 за ознаками злочину, передбаченого ст. 206 ч. 1 Кримінального кодексу України (протидія законній підприємницькій діяльності). Згідно постанови  Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області від 10.04.2009 р. про порушення кримінальної справи, 24.01.2009 р. невідомою особою шляхом опечатування торгового павільйону ОСОБА_2 за адресою:     АДРЕСА_1 вчинено перешкоди у здійсненні останнім підприємницької діяльності.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, що стягується з відповідача, до 5066,94 грн. (тобто, до суми, що дорівнює подвійній платі за суборенду за період з 02.12.2008 р. по 24.01.2009 р.), оскільки вищезгадана обставина могла вплинути на можливість відповідача звільнити суборендоване приміщення.

Крім того, за приписами п. 1-1  ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з долученою до матеріалів справи копією постанови Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ від 04.06.2009 р. про закінчення на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчого провадження за наказом господарського суду Запорізької області № 18/54/09 від 12.05.2009 р., СПД ОСОБА_2 в добровільному порядку виселився з нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1    

Відтак, враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного рішення об’єкт суборенди було добровільно звільнено  відповідачем, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині позовної вимоги про виселення СПД ФО ОСОБА_2 з суборендованого приміщення та повернення вказаного приміщення позивачеві, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Доводи заявника щодо незаконності оскаржуваного рішення не приймаються колегією суддів до уваги як необґрунтовані, з огляду на вищевикладене, а також наступне.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на свою необізнаність стосовно заперечень позивача проти пролонгації спірного Договору суборенди, у зв’язку з нетриманням ним листа позивача від 27.10.2008 р. На підтвердження своїх доводів заявник посилається на довідку Запорізької дирекції поштамту - ЦПЗ № 1 від 16.04.2010 р. (вих.    № 10-14-84).

          Зі змісту вищезазначеної довідки Запорізької дирекції поштамту - ЦПЗ № 1 слідує, що в журналі на видачу рекомендованої кореспонденції за кінець 2008 року значаться відомості про те, що 28.10.2008 р. до поштового відділення № 63 надійшов лист з повідомленням про вручення НОМЕР_1а прізвище ОСОБА_2, який повернутий  28.11.2008 р. за зворотною адресою по закінченні терміну зберігання, при цьому, як вказано в довідці, розшук листа можливий лише протягом 6-місячного терміну зберігання інформації про вручення поштових відправлень, який на момент звернення відповідача із запитом вже сплинув.

Колегія суддів наголошує, що вказаний документ не може вважатися доказом необізнаності відповідача з намірами позивача припинити дію Договору суборенди, і, тим більше, свідчити про недотримання позивачем вимог, викладених в розділі 4 Договору суборенди. Враховуючи дату відправлення позивачем відповідачу першого листа з повідомленням про відмову від подальшої пролонгації спірного Договору суборенди (27.10.2008 р.) та строки пересилання місцевої кореспонденції,  надана заявником довідка ЗДП –ЦПЗ № 1 може лише додатково непрямо свідчити, що 28.10.2008 р. лист надійшов на адресу відповідача.

Той факт, що адресат не направив свого представника до поштового відділення для отримання листа, у зв’язку з чим по закінченні місячного строку зберігання листа було повернуто відправнику, жодним чином не спростовує факту направлення позивачем відповідачу своїх заперечень.

Забезпечення регулярного отримання поштової кореспонденції, що надходить на адресу відповідача, є саме його обов’язком.

Позивачем дотримано вимогу Договору суборенди щодо повідомлення суборендаря про заперечення орендаря проти подальшої пролонгації Договору суборенди, про що свідчать відповідний лист позивача (вих. № 4119 від 24.10.2008 р.) та фіскальний чек від  27.10.2008 р. про відправку цього листа. Чинне законодавство не вимагає від особи, що направляє повідомлення про заперечення щодо пролонгації договору, пересвідчуватись в отриманні адресатом цього повідомлення, також законодавцем не передбачено якоїсь конкретної форми такого повідомлення. Не передбачено це і умовами укладеного сторонами Договору суборенди. Колегія суддів вважає, що позивач належним чином повідомив відповідача про свою відмову від подальшого продовження дії спірного Договору суборенди: про це, окрім листа від 24.10.2008 р. (вих. № 4119), свідчать лист від 27.11.2008 р. (вих. № 4256), акт від 24.11.2008 р. про повідомлення відповідача про заперечення позивача проти пролонгації Договору суборенди та припинення дії цього договору, телеграма з аналогічним змістом, яку було направлено позивачем на адресу відповідача 23.01.2009 р.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що Договір суборенди припинив свою дію з 01.11.2008 р. у зв’язку з відмовою з боку орендодавця від його подальшої пролонгації, про що неодноразово та різноманітними способами повідомлялося відповідачу, і доводи останнього про свою, нібито, необізнаність щодо небажання позивача  продовжувати дію спірного договору є надуманими та бездоказовими.

Крім того, слід відзначити, що в силу п. 4.5 Договору суборенди  пролонгація строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 4.2, можлива лише за умови відсутності заборгованості  суборендаря перед орендарем по оплаті за суборенду, а матеріали справи свідчать про те, що станом на 30.10.2008 р. заборгованість відповідача з суборендної плати складала 2909,20 грн.

Не приймається колегією суддів до уваги також посилання заявника на те, що в січні 2009 р. платіжним дорученням № 187 від 16.01.2009 р. ним було перераховано позивачу 1454, 40 грн. з призначенням платежу «суборенда приміщення за січень 2009 р. згідно дог. № 154-07КК від 01.01.2008 р.». Вказаний платіж не може вплинути на правову оцінку спірних правовідносин сторін, які розглядаються судом в рамках даної справи. Зустрічного позову про стягнення з позивача вказаних коштів відповідач не заявляв. При цьому, за наявності відповідних умов, він не позбавлений права узгодити з позивачем проведення заліку зустрічних однорідних вимог або звернутися до суду з відповідним позовом в окремому провадженні.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги  (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 80, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2  (м. Запоріжжя)  залишити  без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2010 р.                                    у  справі  № 18/54/09-10/47/10  залишити   без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Кагітіна Л.П.  Шевченко Т. М.