У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.09.10                                                                                               Справа №26/142/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Зубкова Т.П.    , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників:

        від Запорізької транспортної прокуратури –не з’явився

від позивача  –     не з’явився

від відповідача-1 –не з’явився

від відповідача-2 –не з’явився

від 3-ї особи –Сізов О.Є., розпорядник майна (НОМЕР_1 від 11.06.2003 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Бердянської міської ради (м. Бердянськ Запорізької області)

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010 р.

у  справі  №  26/142/10

за позовом Запорізького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області (м. Бердянськ Запорізької області)

до відповідача-1 Бердянської міської ради (м. Бердянськ Запорізької області)

до відповідача-2 Міського голови м. Бердянська (м. Бердянськ Запорізької області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –розпорядник майна   ДП «Аеропорт Бердянськ»Сізов О.Є. (м. Запоріжжя)

про визнання недійсним та скасування акту від 01.11.2009 р. приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянськ та про повернення  цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до державної власності,

          Запорізький транспортний прокурор в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької  області з позовом до Бердянської міської ради і міського голови м. Бердянська про визнання недійсним та скасування акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянськ  від 01.11.2009 р. та про повернення цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до державної власності.

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010 р. у справі              № 26/142/10 (суддя Юлдашев О.О.) позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано у повному обсязі  акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянськ від      01.11.2009 р. Повернуто цілісний майновий комплекс ДП «Аеропорт Бердянськ», залишкова вартість якого становить 301000,00 грн.

          Рішення суду мотивоване доведеністю факту незаконності передачі цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Бердянськ, оскільки активи ДП «Аеропорт Бердянськ» знаходяться в податковій заставі; в рамках справи про банкрутство ДП «Аеропорт Бердянськ»введено процедуру розпорядження майном, а ніяких погоджень стосовно цього  майна розпорядником майна не здійснювалось. Також рішення суду обґрунтовано наявністю рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 р. по справі       № 26/72/10, яким визнано недійсними і скасовано рішення Бердянської міської ради № 38 від 30.09.2009 р. та розпорядження міського голови м. Бердянська  № 499-р від      07.10.2009 р., на підставі яких майновий комплекс було передано до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська.  

          Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Бердянська міська рада (відповідач-1 у справі) звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010 р. у справі № 26/142/10 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач-1 вважає рішення суду таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зауважує, що спірний Акт приймання-передачі не підпадає під норми ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, так як не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії. Вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права. Також зазначає, що Запорізький транспортний прокурор не зазначив в позовній заяві норму права, на підставі якої просить визнати недійсним та скасувати акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянськ від 01.11.2009 р. та повернути вказаний цілісний майновий комплекс. Стверджує, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду обґрунтоване лише рішенням господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 р. по справі № 26/72/10, яке не вступило в законну силу.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.07.2010 р. апеляційна скарга Бердянської міської ради прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 02.09.2010 р.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2236 від 02.09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді  Зубкова Т.П. (доповідач), Мойсеєнко Т.В.

Запорізький транспортний прокурор та позивач у справі –Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ Запорізької області –письмові відзиви на апеляційну скаргу відповідача-1 не надали. В судове засідання прокурор та представник позивача не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

16.08.2010 р. до Запорізького апеляційного господарського суду надійшло клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області,      в якому позивач просить розглянути справу за відсутності його представника (у зв’язку зі складною ситуацією у фінансуванні і пов’язаною з цим неможливістю направити представника в судове засідання). При цьому вказує, ще не може виконати вимогу суду щодо надання письмового відзиву на скаргу, оскільки самої апеляційної скарги не отримував.

Розпорядник майна   ДП «Аеропорт Бердянськ»Сізов О.Є. (третя особа у справі) письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 не надав.

В судовому засіданні усно заперечив проти доводів заявника щодо незаконності оскаржуваного рішення суду, вважає їх надуманими та такими, що не ґрунтуються на нормах права та фактичних обставинах справи. Наполягає на незаконності здійсненої восени 2009 р. передачі цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська. Додатково акцентує увагу суду на тому, що джерелом формування статутного фонду Комунального підприємства  Бердянської міської ради «Аеропорт-Бердянськ»стала залишкова вартість основних засобів Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ», вказаних в акті приймання-передачі від 01.11.2009 р. (при цьому, ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2009 р. у справі № 26/107/09 про банкрутство ДП «Аеропорт Бердянськ»Бердянській міській раді  було заборонено приймати на баланс майно ДП «Аеропорт Бердянськ»).

Просить залишити апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення, а рішення у справі –без змін.

Відповідач-2 –міський голова м. Бердянська –письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-1 не надав, свого представника в судове засідання не направив. Натомість, 01.09.2010 р. до Запорізького апеляційного господарського суду від імені виконуючого обов’язки міського голови м. Бердянська телеграмою  надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні.

Відповідач-1 (заявник апеляційної скарги) –Бердянська міська рада –також свого представника в судове засідання апеляційної інстанції не направив, про причини його неявки не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання позивача (щодо розгляду справи без участі його представника) та відповідача-2 (щодо відкладення розгляду справи), колегія суддів, порадившись, клопотання позивача задовольняє. При цьому клопотання відповідача-2 колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, статтею 28 передбачено можливість реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі, як особисто, так і через представників, повноваження яких підтверджуються відповідною довіреністю (процесуальне представництво).

В даному випадку, відповідач-2 не навів будь-яких конкретних причин неявки своєї або свого представника в судове засідання, а також не надав доказів їх поважності. Слід також відзначити, що навіть у випадку існування реальних перешкод для явки   відповідача-2 в судове засідання апеляційного суду 02.09.2010 р. (через службове відрядження, хворобу тощо) це не могло завадити йому виконати вимогу апеляційного суду і завчасно надати письмовий нормативно та документально обґрунтований відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, як це вимагалось від нього в ухвалі ЗАГС від 30.07.2010 р. по даній справі.

При цьому  колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є  правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку  суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представників сторін (в т.ч., представника відповідача-2) не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Заперечення відповідача-1 на рішення господарського суду викладені ним у своїй апеляційній скарзі. У разі наявності додаткових доводів, відповідач-1 не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково і завчасно направити на адресу апеляційного суду. Відповідач-2 також не був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами і надати відзив на апеляційну скаргу, в якому викласти  свої заперечення щодо оскаржуваного рішення суду (у разі їх наявності). Відкладення розгляду справи, на думку колегії суддів, є недоцільним.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників сторін та прокурора.

За  клопотанням присутнього в судовому засіданні представника 3-ї особи апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення 3-ї особи, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                          ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Статуту, затвердженого Наказом № 492 Голови Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 16.07.2005 р., Державне підприємство «Аеропорт Бердянськ»засноване на державній власності і підпорядковане Державній службі України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, яка є Органом управління майном.

Згідно з п. 4.2. Статуту Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»(далі –Статут) майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, за погодженням з Органом управління майном, вчинюючи щодо нього будь-яки дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Пунктом 8.1. Статуту визначено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) ДП «Аеропорт Бердянськ»здійснюється за рішенням Органу управління майном або господарського суду згідно з чинним законодавством.

У разі банкрутства підприємства його ліквідація здійснюється згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(абзац 2 п. 8.2. Статуту).

В листопаді 2007 року Кабінетом Міністрів України було винесено розпорядження № 995-р від 14.11.2007 р. про прийняття пропозиції Мінтрансзв'язку та Бердянської міськради щодо передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Аеропорт Бердянськ», яке не має можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, з державної у власність територіальної громади міста, за умови неприйняття міськрадою рішень,  внаслідок яких може  бути відчужено зазначене майно або змінено його профільне призначення.

В серпні 2009 р., ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2009 р., було порушено провадження у справі № 26/107/09  про банкрутство  Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2009 р. (справа               № 26/107/09) введено процедуру розпорядження майном і призначено розпорядника майном ДП «Аеропорт Бердянськ»–арбітражного керуючого Сізова О.Є.

30.09.2009 р. Бердянська міська рада Запорізької області ухвалила рішення № 38 про створення комунального підприємства Бердянської міської ради «Аеропорт-Бердянськ»,      а розпорядженням міського голови м. Бердянська № 499-р від 07.10.2009 р. було створено комісію з питань прийняття–передачі цілісного майнового комплексу від Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»до Комунального підприємства «Аеропорт-Бердянськ».

01.11.2009 р. міським головою міста Бердянська та Міністерством транспорту та зв’язку України було затверджено комісійний Акт прийняття-передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 р. по справі          № 26/72/10, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р., визнано недійсними і скасовано рішення Бердянської міської ради   № 38 від 30.09.2009 р. та розпорядження міського голови м. Бердянська  № 499-р від      07.10.2009 р., на підставі яких цілісний майновий комплекс ДП «Аеропорт Бердянськ»було передано до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська.  

Позовні вимоги про визнання вказаного Акту від 01.11.2009 р. недійсним і його скасування, а також про повернення цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»до державної власності стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, в силу наступного.

          Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          В силу приписів ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права і законні інтереси суб’єктів господарювання; визнання недійсними право чинів, господарських угод з підстав, передбачених законом.

          Статтею 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Однак, як вірно зауважив відповідач-1 у своїй апеляційній скарзі, спірний Акт приймання-передачі не підпадає під норми ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, так як не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії, так само як і не э правочином або господарською угодою (договором).

Виходячи з норм Господарського процесуального кодексу України та Роз’яснення  президії ВАС України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», спори  про  визнання  недійсними  актів державних чи інших органів підвідомчі господарським судам з  підстав,  зазначених у чинному законодавстві.

При цьому необхідно зауважити, що акт державного чи іншого органу, про який йде мова –це юридична форма рішень цих  органів,  тобто  офіційний письмовий документ,  який породжує певні правові наслідки,  спрямований на регулювання тих  чи  інших суспільних  відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні, тобто такі, які породжують права і обов’язки саме у того суб’єкта (чи визначеного ним кола суб’єктів),  якому вони адресовані.

В даному випадку, спірний Акт не відповідає наведеному вище визначенню, він не є юридичною формою рішення осіб, що його прийняли.  Безпосередньо Акт не  спрямований на регулювання тих  чи  інших суспільних  відносин.   Його складено на виконання рішення Бердянської міської ради від 30.09.2009 р. № 38 (зокрема, пункту 4).

Разом з тим, він не відповідає і визначенню правочину або господарської угоди (договору).

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є  дія особи, спрямована на набуття,  зміну  або  припинення  цивільних  прав  та  обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

          Тобто, правочин являє собою вольові дії, спрямовані на досягнення певного результату, який має правовий характер.

Аналізуючи зміст акта приймання-передачі від 01.11.2009 р., колегія суддів відзначає, що він не породжував прав, а лише фіксував факт передачі майна, і був складений на виконання до рішення Бердянської міської ради 30.09.2009 р. № 38 про створення комунального підприємства Бердянської міської ради «Аеропорт-Бердянськ»та розпорядження міського голови м. Бердянська від 07.10.2009 р.  № 499-р.

Тобто, акт приймання-передачі від 01.11.2009 р. не є правовстановлюючим, а тільки підтверджуючим документом. Такий акт не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України.

Як було встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи, спірний акт приймання-передачі не був правовою підставою для переходу                 з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ». Оскільки безпосередньо акт приймання-передачі від 01.11.2009 р. не є правочином (угодою) в розумінні Цивільного кодексу України, він не може бути визнаний недійсним на підставі норм ЦК України, які визначають підстави та порядок визнання недійсними угод (правочинів).

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає неправомірним рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування Акту від 01.11.2009 р. приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська.

Що стосується позовної вимоги про повернення цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»до державної власності, з цього приводу слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 11 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після призначення розпорядника майна органи управління боржника не мають права приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника…

Згідно з п. 13 ст. 13 вказаного Закону керівник або орган управління боржника виключно за  погодженням  з  розпорядником  майна  укладає  угоди  щодо:

-          передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

-          держання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

-          розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Як вказувалось вище, 31.08.2009 р. господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі № 26/107/09  про банкрутство  Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2009 р. у справі              № 26/107/09 введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майном –арбітражного керуючого Сізова О.Є.

Будь-яких погоджень стосовно розпорядження майном ДП «Аеропорт Бердянськ»розпорядник майна не здійснював.

Не зважаючи на це, 30.09.2009 р. Бердянською міською радою Запорізької області було ухвалено рішення № 38 про створення комунального підприємства Бердянської міської ради «Аеропорт-Бердянськ». Цим рішенням було затверджено статут та статутний фонд Комунального підприємства «Аеропорт Бердянськ (300000,00 грн.), і ухвалено здійснити прийняття цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»з державної власності у комунальну власність територіальної громади  м. Бердянська  (п. 4  рішення).

01.11.2009 р. міським головою міста Бердянська та Міністерством транспорту та зв’язку України було затверджено акт прийняття-передачі цілісного майнового комплексу від Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»залишковою вартістю 301000,00 грн. до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська.

Крім вищезазначеного порушення норм ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», також при винесенні рішення про передачу цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»з державної власності в комунальну було порушено порядок передачі, встановлений Законом України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності»і Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 р. (далі –Положення).

Рішення № 38 від 30.09.2009 р. приймалось Бердянською міською радою Запорізької області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 995-р від 14.11.2007 р.  «Про передачу цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»у власність територіальної громади м. Бердянськ».

Відповідно до п. 5 Положення пропозиція щодо передачі об'єктів права державної власності, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджується ініціатором передачі з відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном.

Згідно з п. 6 Положення, якщо передача здійснюється за рішенням Кабінету  Міністрів України,  пропозиції, погоджені відповідно до вимог пункту 5 цього Положення, подаються ініціатором такої передачі до Мінекономіки.

При цьому, в силу приписів підпункту «б»пункту 6 Положення  Мінекономіки відмовляє  в  передачі, якщо до  суб'єкта  господарської  діяльності  застосовуються  такі судові  процедури банкрутства, як санація боржника (крім випадків, коли  об'єктами  передачі  є  житловий  фонд та об'єкти соціальної інфраструктури) або ліквідація  банкрута, або майно  суб'єкта господарської діяльності перебуває у податковій заставі.

Згідно з витягом Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 24860543 від 01.10.2009 р. всі активи ДП «Аеропорт Бердянськ»знаходяться у податковій заставі на підставі актів опису № 6393/10/24 від 10.11.2006 р. та № 1747/10/24 від 06.09.2007 р.

Колегія суддів підкреслює, що в силу положень ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В даному випадку, факт незаконності рішення Бердянської міської ради № 38 від 30.09.2009 р., зокрема, в частині передачі  цілісного майнового комплексу ДП «Аеропорт Бердянськ»до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська було встановлено під час розгляду справи № 26/72/10 (за участю тих самих сторін). Рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2010 р. по справі № 26/72/10 постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. залишено без змін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленої до відповідача-1 (Бердянської міської ради) позовної вимоги про повернення цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ»до державної власності, оскільки правові підстави для передачі вказаного майна до комунальної власності територіальної громади м. Бердянська наразі відсутні.

Разом з тим, місцевим господарським судом не було враховано приписи ст.ст. 1, 21 ГПК України і не взято до уваги, що міський голова м. Бердянська, визначений в позовній заяві у якості відповідача-2, не відповідає вимогам, встановленим вищезгаданими процесуальними нормами, до сторони в господарському судовому процесі, у зв’язку з  чим провадження у справі за позовними вимогами, пред’явленими до нього, підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані  лише  в частині, апеляційна  скарга задовольняється  частково.

У зв’язку з неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю частини його висновків  фактичним обставинам справи, що призвело до порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів знаходить підстави для часткового скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 100 –105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради (м. Бердянськ Запорізької області) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010 р. у справі  № 26/142/10 скасувати частково, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Повернути цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Аеропорт Бердянськ», залишковою вартістю 301000,00 грн., до державної власності.

В іншій частині позову, заявленого до Бердянської міської ради,  відмовити.           

В частині позовних вимог, заявлених до міського голови м. Бердянська, провадження у справі припинити.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Мойсеєнко Т. В.