У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
02.09.10 Справа №28/138/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – Лихолат О.П. (довіреність № 18 від 13.01.2010 р., юрисконсульт юридичного відділу)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2010 р. у справі № 28/138/10
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Запоріжжя)
до відповідача Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 13»(м. Запоріжжя)
про визнання недійсним договору № 1788 від 01.08.2005 р. про спільне володіння та дольову участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території,
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору № 1788 від 01.08.2005 р. про спільне володіння та дольову участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території, укладеного нею з Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 13».
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2010 р. у справі № 28/138/10 (суддя Яцун О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відсутність підпису відповідача на спірному договорі № 1788 від 01.08.2005 р. свідчить про неукладеність договору, а тому він не може бути визнаний недійсним.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ФОП ОСОБА_2 (позивач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Вважає, що недотримання вимог щодо змісту та форми правочину є підставою для визнання правочину недійсним.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.07.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.09.2010 р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2239 від 02.09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П., судді Коробка Н.Д., Хуторной В.М.
Відповідач –Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 13» –письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні усно заперечив проти доводів апеляційної скарги. Посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду –без змін.
Позивач (заявник апеляційної скарги) свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
З цього приводу колегія суддів відзначає, що заперечення позивача на рішення місцевого господарського суду викладені ним у своїй апеляційній скарзі. У разі наявності додаткових доводів, позивач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково і завчасно направити на адресу апеляційного суду.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
За клопотанням присутнього в судовому засіданні представника відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору № 1788 від 01.08.2005 р. про спільне володіння та дольову участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території, укладеного між Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 13»та ФОП ОСОБА_2 (співвласник).
Згідно з п. 1.1 даного договору, предметом договору є спільне володіння 5-поверховим житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Рекордна, 34а, і пайова участь співвласника в затратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території згідно з договорами купівлі-продажу № 926 від 24.11.2004 р. та № 927 від 24.11.2005 р.
У якості підстав для визнання спірного договору недійсним позивач вказує недосягнення сторонами згоди щодо суттєвих умов договору, зокрема щодо строку дії договору, а також порушення встановленої законом форми договору, оскільки договір не підписаний з боку позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. ст. 179, 180, 181, 207 ГК України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до вимог частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно з абз. 4 п. 6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначений у законі.
Також у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.
Таким чином, необхідною умовою для визнання договору недійсним, у зв’язку з недотриманням форми його вчинення, є наявність у законодавстві прямої норми, яка передбачає такий наслідок.
Згідно зі ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Умови спірного договору № 1788 від 01.08.2005 р. про спільне володіння та дольову участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території передбачають триваючий характер правовідносин щодо його виконання, що унеможливлює одночасне вчинення та виконання цього договору. Тому спірний договір не може бути укладено в усній формі. У той же час, вимог щодо нотаріального посвідчення даного виду договору законом не передбачено.
За таких обставин правомірним є укладення спірного договору в простій письмовій формі.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спірного договору, договір підписано з боку КП «ВРЕЖО №13»начальником підприємства Чернеченком М.Г. та скріплений печаткою підприємства. З боку співвласника в графі «Підпис»міститься лише відтиск печатки, а підпис ФОП ОСОБА_2 відсутній.
У відзиві на позов відповідач підтвердив, що договір з боку позивача не був підписаний.
Таким чином, при укладенні спірного договору сторонами не дотримано вимог щодо письмової форми правочину.
Разом із тим, позивачем не наведено, а колегією суддів не встановлено норми закону, яка передбачає правовий наслідок у вигляді визнання спірного договору недійсним у зв’язку з недотриманням письмової форми його вчинення.
У зв’язку з цим відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним через недотримання його письмової форми.
Колегія судів зазначає, що згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Як свідчить зміст спірного договору № 1788 від 01.08.2005 р. про спільне володіння та дольову участь в утриманні житлового будинку та прибудинкової території, сторонами не передбачено умови щодо строку дії договору, що є обов’язковим в силу ч. 3 ст. 180 ГК України.
Таким чином, сторони у встановленій законом формі не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. У зв’язку з цим спірний договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.
Оскільки недійсною може бути визнана лише укладена угода, правові підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові, тому оскаржуване рішення суду залишається без змін, апеляційна скарга –без задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області 10.06.2010 р. у справі № 28/138/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.