У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.08.10                                                                                       Справа №15/70/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Коробка Н.Д.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників:

від позивача  –не з’явився

від відповідача –Лазебний В.В. (довіреність № 138 від 10.03.2010 р.)

        від 3-ої особи    – Тищенко Н.А. (довіреність № 1339-09/1 від 02.09.2009 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

на  рішення  господарського  суду  Запорізької  області  від  07.04.2010 р.                                     у  справі  № 15/70/10

за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком»(м. Харків)

до відповідача      Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехніка»

                               (м. Запоріжжя)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»                            в особі Запорізької філії ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»(м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехніка» суми 1160,46 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2010 р. у справі                      № 15/70/10 (суддя Горохов І.С.) позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Електротехніка»на користь ТОВ «Мегаком»510,00 грн. франшизи, 650,46 грн. суми зносу автомобіля. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 338,00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»(3-я особа у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним у зв’язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та неправильним застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що при вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми зносу автомобіля в розмірі 650,46 грн. господарський суд помилково визначив суму зносу як різницю між вартістю відновлювального ремонту, страховим відшкодуванням та сумою франшизи. При цьому відзначає, що сума зносу повинна визначатись особою, яка має спеціальні технічні знання,   і не може вираховуватись наведеним в рішенні суду способом.

Крім того, заявник зауважує, що страхове відшкодування було виплачене позивачу не на підставі рахунку-фактури та акта виконаних робіт, а на підставі висновку № 1166 від 03.1.2009 р., згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу визначено в розмірі 0,1589. Вказує, що з урахуванням встановленого експертом коефіцієнту сума зносу складає 564,08 грн., що суттєво відрізняється від вирахуваної судом суми (650,08 грн.).

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції при вирішенні справи невірно застосовано норми ст. 1192 Цивільного кодексу України, а саме, до розміру збитків включено вартість нових запасних частин і стягнуто вартість нових деталей на заміщення пошкодженої речі, яка на момент ДТП вже мала знос.

За твердженням заявника, при вирішенні справи суд не врахував положення Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості.

Також заявник звертає увагу апеляційного суду на те, що позивачем не доведено,      що фізичний знос був наслідком протиправних дій працівника відповідача, а тому стягнення з відповідача вартості зносу, як суми майнової шкоди, в розумінні ст. 1166 ЦК України,          є неправомірним.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник просить рішення господарського суду змінити в частині задоволення позовної вимоги щодо стягнення 650,46 грн. суми зносу    і відмовити в задоволенні цієї вимоги.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.05.2010 р. апеляційна скарга ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»прийнята до провадження та призначена до розгляду на 24.06.2010 р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 19.08.2010 р.

Розпорядженням в.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2078 від 19.08.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –Зубкова Т.П., судді: Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.

Відповідно до вимог ст. 98 Господарського процесуального кодексу колегія суддів прийняла справу № 15/70/10 і апеляційну скаргу до свого провадження.

Позивач  у справі –Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком»–апеляційну скаргу третьої особи не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві.

Зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи з’ясовано всі обставини справи та вірно застосовано норми права, якими регулюються дані правовідносини.  Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду –без змін.

Відповідач у справі – Товариство з обмеженою «Електротехніка»– у відзиві на апеляційну скаргу підтримав доводи апеляційної скарги. Вважає рішення господарського суду в частині відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та сумою зносу незаконним та необґрунтованим.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.08.2010 р. підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи (заявника апеляційної скарги) в судовому засіданні 19.08.2010 р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї.

Позивач свого представника в судове засідання 19.08.2010 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У попередньому судовому засіданні (24.06.2010 р.) представник позивача підтримав  заперечення проти апеляційної скарги, викладені позивачем у відзиві на неї.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2009 р. на вул. Кияшко у м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів  ВАЗ 2107, д/н АР 4872 АН, під керуванням гр. ОСОБА_1, та HYUNDAI ACCENT, д/н АХ 7505 ВХ, під керуванням гр. ОСОБА_2

За фактом вказаної ДТП постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2009 р. по справі № 3-2854/2009р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаного правопорушення і  притягнуто до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що автомобіль HYUNDAI ACCENT, д/н АХ 7505 ВХ, належить на праві власності ТОВ «Мегаком»(позивачу у справі).

Власником автомобіля ВАЗ 2107, д/н АР 4872 АН, є ТОВ «Електротехніка»(відповідач у справі).

Станом на день скоєння ДТП гр. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Електротехніка».

03.11.2209 р. спеціалістом - автотоварознавцем було проведено автотоварознавче дослідження автомобіля HYUNDAI ACCENT, д/н АХ 7505 ВХ та складено Висновок           № 1166, згідно з яким вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля після ДТП на момент огляду визначено у розмірі 83373,32 грн.; сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля складає 769,43 грн.                    (арк. справи 34-35).

Згідно з Актом виконаних робіт № ЗП-0002929 від 13.11.2009 р. вартість ремонту автомобіля HYUNDAI ACCENT, д/н АХ 7505 ВХ, здійсненого Запорізькою філією ТОВ «Український автомобільний холдинг», склала 8346,89 грн. (арк. справи 20). Платіжним дорученням № 4067 від 03.09.20009 р. ТОВ «Мегаком»перераховано на розрахунковий рахунок ЗФ ТОВ «Український автомобільний холдинг»кошти за ремонт автомобіля в сумі 8346,89 грн. згідно рахунку № ЗП-0003108 від 31.08.2009 р.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Електротехніка», як власника транспортного засобу (автомобіля ВАЗ 21070), номерний знак АР 4872 АН,  станом            на момент скоєння ДТП згідно з полісом обов’язкового страхування № ВС/9500141         була застрахована у Запорізькій філії ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»(на строк  з 19.05.2009 р. по 18.05.2010 р.). Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, в полісі встановлено у розмірі 25500 грн., франшиза –510 грн. (арк. справи 33).

У зв’язку з цим  ТОВ «Мегаком»(позивач) звернулось до ЗФ ПАТ «СК «АХА Страхування»із заявою на виплату страхового відшкодування за збиток, спричинений йому внаслідок ДТП, яка сталася 25.08.2009 р. за участю автомобіля ТОВ «Електротехніка»(відповідача).

За результатом розгляду вказаної заяви ЗФ ПАТ «СК «АХА Страхування»складено страховий акт № 4815-20/09 ЗП від 25.11.2009 р., яким визнано випадок страховим і розраховано суму, що підлягає відшкодуванню за умовами страхування – 7186,43 грн.

Перерахування страховиком позивачу суми відшкодування в розмірі 7186,43 грн. підтверджується банківською випискою від 25.11.2009 р.

Таким чином, після виплати позивачу страхового відшкодування залишилась невідшкодованою сума витрат позивача на відновлювальний ремонт в розмірі 1160,46 грн.

На думку позивача, залишок суми в розмірі 1160,46 грн. повинен відшкодувати власник автомобіля ВАЗ 2107, д/н АР 4872 АН, –ТОВ «Електротехніка». Позивач вказує, що дана сума складається з 510,00 грн. франшизи та 650,46 грн. суми зносу автомобіля HYUNDAI ACCENT, д/н АХ 7505 ВХ.

Листом від 14.01.2010 р. вих. № 36 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодуванням 1160,46 грн. матеріальної шкоди.

Відповідач вказану вимогу позивача залишив без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Електротехніка»суми 1160,46 грн. матеріальної шкоди стали предметом судового розгляду у даній справі.            

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа,  яка  завдала  шкоди, звільняється  від  її  відшкодування,  якщо  вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,  відшкодовується на загальних  підставах, а саме: 1) шкода, завдана   одній  особі  з  вини  іншої  особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана  з використанням,  зберіганням  або  утриманням транспортних засобів, механізмів та  обладнання,  використанням,  зберіганням  хімічних, радіоактивних,   вибухо-  і  вогненебезпечних  та  інших  речовин, утриманням диких звірів, службових  собак  та  собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним  засобом,  механізмом, іншим  об'єктом,  використання,  зберігання  або  утримання  якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено,  що  особа, яка  здійснює  діяльність,  що  є  джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди  було завдано  внаслідок  непереборної  сили  або  умислу  потерпілого.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична  особа  відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу ВАЗ 2107, д/н АР 4872 АН є ТОВ «Електротехніка»(відповідач).

Вина працівника ТОВ «Електотехніка»ОСОБА_1 в скоєнні ДТП та спричиненні ушкоджень майну (автомобілю) позивача підтверджуються матеріалами справи, зокрема Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.20009 р. по справі № 3-2854/2009р.

За таких обставин, в силу положень ст.ст. 1172, 1187, 1188 ЦК України відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки та особа, яка несе відповідальність за шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану майну позивача.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між  фактичним  розміром  шкоди  і  страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також, пунктом 37.5 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи  суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду  і  такої  ж  якості,  полагодити пошкоджену  річ  тощо)  або  відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають  відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання  робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з п.п. 7, 8 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 (із подальшими змінами) «Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди»стаття 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування  шкоди шляхом  покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі  (надати  річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід, серед іншого, встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою. Коли відшкодування шкоди в натурі  неможливе,  потерпілому відшкодовуються  в повному  обсязі  збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Незалежно від відшкодування шкоди в натурі або грошима особа, яка заподіяла шкоду, на вимогу потерпілого відшкодовує її у повному обсязі, включаючи і неодержані доходи (упущену вигоду) (стаття 623 ЦК України). Виходячи з приписів  статті  1194  ЦК  України, зазначена  норма  має  на  меті  забезпечення  принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи.  

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від      27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва, однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

В даному випадку позивач обрав способом відшкодування шкоди саме відшкодування в повному обсязі вартості відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП майна (автомобіля). Заявлена ним до стягнення сума 1160,46 грн. матеріальної шкоди по суті є різницею між фактичним розміром шкоди і здійсненою страховою виплатою (8346,89 грн. (вартість ремонту автомобіля) –7186,43 грн. (сума страхового відшкодування). Та обставина, що, на його думку, ця сума складається з франшизи та суми зносу автомобіля, не змінює фактичну природу суми відшкодування.

Отже, якщо суми виплаченого страхового відшкодування недостатньо для покриття збитків на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, потерпіла особа не позбавлена права на відшкодування цієї різниці за рахунок винної особи.  

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов’язку відшкодувати позивачу завдану шкоду в розмірі 1160,46 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (третю особу).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»                     (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2010 р. у справі               № 15/70/10  залишити без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Коробка Н.Д.  Кричмаржевський В.А.