У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.10.10 Справа №18/174/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Колодій Н.А.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників:
від позивача – Мала Н.В. (довіреність № 02/12 від 19.01.2010 р., виконавчий директор),
Кущ Н.В. (довіреність № 02/28 від 22.02.2010 р, головний спеціаліст),
від відповідача –ОСОБА_3 (паспорт серіїНОМЕР_1 від 30.09.2000 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 (с. Соснівка Мелітопольського району Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2010 р. у справі № 18/174/10
за позовом Державної організації «Регіональний фонд підтримки підприємництва
в Запорізькій області»(м. Запоріжжя)
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3 (с. Соснівка
Мелітопольського району Запорізької області)
про стягнення 1 300,00 грн. штрафу,
Державна організація «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області»звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_3 1300,00 грн. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2010 р. у справі № 18/174/10 (суддя Носівець В.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 600,00 грн. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги. В іншій частині позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення штрафу у зв’язку із нецільовим використанням відповідачем наданої йому фінансової допомоги. Разом із тим, суд скористався правом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, і, з урахуванням обставин справи, зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Приватний підприємець ОСОБА_3 (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2010 р. у справі № 18/174/10 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, вказує на те, що при винесенні рішення місцевим господарським судом не було враховано, що згідно з розділом 6 «Організаційний план»Ін вестиційного проекту, здійснення благоустрою будинку за рахунок суми фінансової допомоги за плановано на серпень 2009 р., а не на перший місяць з моменту отримання фінансової допомоги, як зазначено в позовній заяві. При цьому, акцентує увагу суду на те, що фактично сума фінансової допомоги надійшла у другій половині вересня 2009 р.
Наполягає, що саме вплив факторів ризику на діяльність відповідача, які були прописані в Інвестицій ному проекті (додаток № 1 до Договору), обґрунтовує неможливість на даний час досягнення запланованих показників та не дає йому можливості розпочати у повному обсязі надання послуг з зеленого туризму.
Заявник підкреслює, що до говором про фінансування № 144 від 15.09.2009 р. не визначено конкретної форми підтверджую чого документу щодо витрачання суми фінансової допомоги. Також заявник вказує, що форма товарного чеку на даний час нормативно не затверджена, а тому вважає, що надані товарні чеки є належними доказами витрачання отриманих коштів.
Зауважує, що окрім догово ру про фінансування № 144 від 15.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено також договір № 176 про вступ Учасника до Державної організації Регіональний фонд підтримки підприємництва у Запорізькій області від 15.09.2009 р., за яким сто рони взяли на себе зобов'язання забезпечувати один одного інформацією, необ хідною для здійснення діяльності сторін (п. 2.1.2 Договору). Однак, за твердженням заявника, не зважаючи на це, позивачем не було проведено жодного семінару та не надано жодного роз'яснення щодо порядку офор млення відповідних звітів.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. апеляційна скарга ПП ОСОБА_3 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.09.2010 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.10.2010 р.
Розпорядженням в.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2585 від 19.10.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий – Зубкова Т.П., судді Колодій Н.А., Коробка Н.Д. Вказаною колегією суддів справу № 18/174/10 і апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.
Позивач у справі –Державна організація «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області»–проти доводів апеляційної скарги заперечує. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві (вих. № 02/161 від 18.08.2010 р.) та Додаткових поясненнях (вих. № 02/202 від 04.10.2010 р.). Зокрема, зазначив, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі фактори ризику не могли спричинити повне невиконання взятих ним на себе зобов'язань, крім того, відповідач не надав доказів настання обставин, вказаних як ризики.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання Фондом консультацій та непроведення семінарів позивач вказує, що 30.09.2009 р. в сусідніх з Мелітопольським –Якимівському та Приазовському районах було проведено семінари для підприємців, нагодою відвідати які ПП ОСОБА_3 не скористався. Щодо заповнення звітів позивач наполягає, що підприємцю надавались неодноразові усні консультації та надсилались нагадування про необхідність правильного та вчасного оформлення звітів.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 1300,00 грн. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги.
В судовому засіданні представники відповідача та позивача підтримали доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено представникам сторін в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
15.09.2009 р. між Державною організацією «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області»(Фондом, позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Підприємцем, відповідачем у справі) укладено договір про фінансування № 144 (надалі –Договір), за умовами якого Фонд зобов’язався здійснити фінансування у вигляді фінансової підтримки проекту Підприємця в сумі 13000,00 грн. строком на 2 роки з моменту перерахування коштів на рахунок Підприємця.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що фінансова допомога надається Підприємцю на цілі, визначені у додатку № 1 (затверджений Інвестиційний проект), що є невід’ємною частиною Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору фінансування здійснюється за принципами строковості, повернення, забезпечення, цільового використання та ефективності реалізації інвестиційного проекту у частині: 1) використання отриманої фінансової допомоги виключно відповідно до розділу 6 «Організаційний план»; 2) досягнення показників, зазначених у розділі 8 «Фінансовий план», а саме: показників прибутку, рентабельності.
Відповідно до розділів 2.3 та 4 Інвестиційного проекту (додаток № 1 до Договору) метою проекту є використання потенціалу пасіки та особистого будинку ОСОБА_3 для створення у с. Соснівка суспільно значимої госпрозрахункової структури з надання якісних послуг зеленого туризму, що передбачає приймання туристів, промо-акції, розробку маршрутів.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що фінансування здійснюється шляхом грошового переказу із спеціального рахунку позивача на поточний рахунок Підприємця. Напрямки і суми фінансування визначаються в додатку № 1 (затверджений Інвестиційний проект), що є невід’ємною частиною цього Договору.
Фонд взяв на себе зобов’язання перерахувати на поточний рахунок Підприємця 13000,00 грн. в строк до 18 вересня 2009 р. (п. 3.1.1 Договору).
Згідно з п. п. 3.1.2 і 3.1.4 Договору Фонд має право вимагати від Підприємця необхідну інформацію щодо ходу виконання ним проекту та цільового використання коштів, здійснювати перевірки фінансового стану Підприємця на підставі первинних бухгалтерських документів, що відображають господарську та фінансову діяльність Підприємця, та перевіряти хід виконання проекту та цільового використання коштів, звертаючись письмово або з’являючись особисто.
В свою чергу, відповідно до умов Договору Підприємець взяв на себе наступні обов’язки:
- виконати умови додатку № 1 (затверджений Інвестиційний проект) у частині: 1) використання отриманої фінансової допомоги виключно відповідно до розділу 6 «Організаційний план»; 2) досягнення фінансових показників, значених в розділі 8 «Фінансовий план», а саме: показників прибутку, рентабельності (пункт 3.2.3 Договору);
- на підставі письмового звернення Фонду своєчасно (в строк, вказаний Фондом) надавати необхідні бухгалтерські документи своєї господарської та фінансової діяльності за певний період, що визначається Фондом (оригінали та їх ксерокопії на вимогу та вибір Фонду); надавати звіт з ефективності використання фінансової допомоги відповідно до додатку № 1 (затверджений Інвестиційний проект), що є невід’ємною частиною Договору (пункт 3.2.4 Договору);
- щоквартально до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, надавати Фонду звіт з ефективності використання фінансової допомоги (форма № 2, додаток № 2), а також до 15.12.2009 р. надати Фонду звіт за формою № 1 (додаток № 2) (пункт 3.2.5 Договору).
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Фондом свої зобов’язання щодо надання фінансової допомоги виконано належним чином. Платіжним дорученням № 135 від 16.09.2009 р. грошові кошти в сумі 13000,00 грн. було перераховано відповідачу.
На виконання умов Договору, з метою перевірки виконання відповідачем Інвестиційного проекту та цільового використання наданої фінансової допомоги 22.03.2010 р. листом за вих. № 02/54 позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати п. 3.2.5 Договору і надати інформацію про використання фінансової допомоги станом на 15.12.2009 р. та звіт про ефективність використання фінансової допомоги станом на 15.12.2009 р. та 15.03.2010 р.
На вказану вимогу відповідач надіслав позивачу два звіти за формою № 1 –Аналіз використання фінансової допомоги.
За твердженням позивача, оскільки вказані звіти відповідачем належним чином оформлені не були (не зазначено дату подачі звітів, реквізити відповідача, дані про договір; сума у звітах не відповідає сумі фінансування), позивач не мав можливості зробити висновок про дотримання відповідачем умов Договору та виконання Інвестиційного проекту.
Тому 07.04.2010 р. за вих. № 02/67 позивачем була направлена відповідачу претензія про усунення порушень Договору та сплату штрафу в розмірі 2% від суми Договору –за порушення п. 3.2.4 та п. 3.2.5 Договору –в сумі 260,00 грн. та про відповідальність за нецільове використання коштів у вигляді сплати штрафу в розмірі 10 % від суми фінансування.
У відповідь на вказану претензію 14.06.2010 р. відповідачем були надані документи, які свідчать про використання ним фінансової допомоги, та звіти про ефективність використання фінансової допомоги. При цьому, як зазначає позивач, надані звіти за формою № 1 та № 2 містять інформацію, яка відрізняється від інформації, що містилась у звітах, наданих раніше.
Позовна вимога про стягнення з ПП ОСОБА_3 на користь ДО «Регіональний фонд підтримки підприємництва в Запорізькій області»1300,00 грн. штрафу за нецільове використання фінансової допомоги стала предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Пунктом першим статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В порушення наведених норм законодавства та умов Договору, відповідачем свої зобов’язання за Договором належним чином не виконані.
Так, відповідно до п. 3.2.3 Договору підприємець зобов’язався здійснювати перерахування коштів за сумами і напрямками, визначеними у додатку № 1 (Інвестиційний проект).
Згідно з інвестиційним проектом (розділ 6 «Організаційний план») у перший інвестиційний період (місяць) було заплановано здійснити благоустрій будинку, розробити маршрути, промо-акції.
Оскільки, як було встановлено, фінансову допомогу отримано відповідачем у вересні 2009 р., відповідні заходи мали бути здійснені відповідачем у жовтні 2009 р.
Як свідчать звіти відповідача форми № 1 «Аналіз використання фінансової допомоги»станом на 30.11.2009 р. та на 28.02.2010 р., за відповідні періоди відповідачем витрачено загалом 11877,00 грн. на благоустрій будинку. Кошти на розробку маршрутів, промо-акцій не витрачалися. Залишок коштів складає 1123,00 грн. Згідно звіту форми № 1 станом на 31.05.2010 р. будь-яких витрат не здійснювалося.
Таким чином, кошти фінансової допомоги витрачені відповідачем не у відповідності з визначеним організаційним планом.
При цьому колегія суддів відзначає, що суми витрачених коштів, які зазначені у звітах форми № 1, що подані на першу вимогу Фонду (без дати) та за наступні періоди (станом на 30.11.2009 р., 28.02.2010 р., 31.05.2010 р.), не узгоджуються між собою. У перших звітах (без дати) вказані суми витрат, що перевищують розмір наданої фінансової допомоги (28000,00 грн. та 23000,00 грн., а сума фінансової допомоги склала 13000,00 грн.).
У звіті форми № 1 станом на 30.11.2009 р. до витрат включено суму 5105,00 грн., сплачену товарними чеками № 7149 від 02.09.2009 р. та № 3 від 01.09.2009 р., тобто за період до надання відповідачу фінансової допомоги (16.09.2009 р.) і навіть до укладення самого Договору (15.09.2009 р.). Відтак, дана сума не може свідчити про використання коштів фінансової допомоги, наданої за Договором і необґрунтовано включена відповідачем до звіту.
Крім того, у звітах форми № 1 відсутні відомості про призначення платежу та отримувача коштів, а наведено лише реквізити товарних чеків.
За таких обставин, зазначені звіти не підтверджують факту цільового використання коштів фінансової допомоги.
Стосовно доводів відповідача про те, що товарний чек є належним доказом здійснення оплати, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.2.4 Договору на письмове звернення Фонду підприємець зобов’язується надати інформацію про здійснення платежів з поточного рахунку з визначенням призначення платежу та отримувача коштів.
В порушення п. 3.2.4 Договору відповідачем не надано позивачу інформації про здійснені платежі відповідно до цих вимог.
Також згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем взагалі не подано до суду будь-яких платіжних документів, які підтверджують фактичні витрати відповідача з реалізації інвестиційного проекту.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт цільового використання наданої фінансової допомоги.
Колегія суддів зазначає, що умовою надання фінансової допомоги є, в тому числі, ефективне використання фінансової допомоги, що полягає, зокрема, у досягненні показників рентабельності та прибутку, визначених Інвестиційним проектом (розділ 8 «Фінансовий план»).
Згідно з організаційним планом у другий та наступні місяці проекту передбачено розпочати прийом перших туристів.
Згідно з двома поданими звітами форми № 2 «Ефективність використання фінансової допомоги»–без дати та станом на 30.11.2009 р. –відсутнє збільшення надходжень до бюджету, обсягів надання послуг, кількості створених робочих місць. У наступні звітні періоди відповідачем взагалі не подавалися звіти форми № 2.
Колегія суддів також зауважує, що дані щодо кількості збережених робочих місць у поданих звітах форми № 2 відрізняються (1 і 0 відповідно).
Зазначене свідчить про те, що діяльність з безпосереднього надання послуг зеленого туризму відповідачем розпочата не була.
Зазначене прямо суперечить меті інвестиційного проекту, оскільки його безпосередньою метою був не сам по собі ремонт садиби, а надання послуг зеленого туризму. В той же час більша частина фінансової допомоги використана відповідачем саме на благоустрій будинку, а господарська діяльність з надання послу зеленого туризму станом на момент вирішення спору (тобто, через рік після отримання цільової фінансової допомоги) ним так і не розпочата.
Листи Новопилипивської сільської ради від 30.06.2010 р. (вих. № 414/01-10) та Громадської організації «Запорізького обласного відділення спілки сприяння розвитку сільського, зеленого туризму в Україні»від 29.06.2010 р. (вих. № 5), на які посилається відповідач для підтвердження факту здійснення ним майстер-класів, не є належними доказами, які відповідно до законодавства можуть засвідчувати факт надання послуг. Крім того, дані листи подані відповідачем у фотокопіях, які належним чином не засвідчені, що суперечить вимогам ст.ст. 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено умови п.п. 1.3, 3.2.3 Договору щодо досягнення фінансових показників та використання фінансової допомоги виключно відповідно до п. 6 Інвестиційного проекту «Організаційний план».
За приписами ст. 610 та ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що при встановленні факту нецільового використання фінансової допомоги та недотримання умов додатку № 1 у частині 1) використання отриманої фінансової допомоги виключно відповідно до розділу 6 «Організаційний план»; 2) досягнення фінансових показників, зазначених у розділі 8 «Фінансовий лан», а саме: показників прибутку, рентабельності, Фонд має право стягувати з Підприємця штраф у розмірі 10% від суми фінансової допомоги.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 1300,00 грн. штрафу заявлена позивачем правомірно.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушили зобов’язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, враховуючи часткове виконання відповідачем заходів інвестиційного проекту, а також необхідність приведення садиби у стан, придатний для здійснення господарської діяльності, що, відповідно до розділу 3 Інвестиційного проекту, визначено фактором ризику, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно зменшив суму штрафу, що стягується з відповідача, до 600,00 грн.
При цьому апеляційна інстанція погоджується також з висновком місцевого господарського суду щодо розподілу судових витрат у справі: відповідно до приписів ст. 49 ГПК України та Роз’яснення ВАСУ від 04.03.1998 р. № 02-5/78 їх було відшкодовано позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3 (с. Соснівка Мелітопольського району Запорізької області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2010 р. у справі № 18/174/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Колодій Н.А.