У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.09.10                                                                                               Справа №10/103-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі:   Лола Н.О.

За участю представників сторін:

від позивача  –       не з’явився

від відповідача –  не з’явився      

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Скадовське ремонтно-транспортне підприємство» (м. Скадовськ Херсонської області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 01.07.2010 р.

у справі №  10/103-07

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех»(м. Скадовськ Херсонської області)

до відповідача Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Скадовське ремонтно-транспортне підприємство»(м. Скадовськ Херсонської області)

про стягнення 45152,51 грн.,

та

за зустрічним позовом Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Скадовське ремонтно-транспортне підприємство»(м. Скадовськ Херсонської області)

до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех»           (м. Скадовськ Херсонської області)

про визнання договору недійсним,

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех»звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Скадовське ремонтно-транспортне підприємство»28480,00 грн. заборгованості за договором від 15.09.2006 р. № 12/6, 14240,00 грн. штрафу та 2432,51 грн. пені за несвоєчасні розрахунки за договором.  

Відповідач –Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Скадовське ремонтно-транспортне підприємство», у свою чергу, звернулося до позивача із зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 15.09.2006 р. № 12/6, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Херсонської області 01.07.2010 р. у справі                   № 10/103-07 (суддя Александрова Л.І.) задоволено первісний позов. Стягнуто з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Скадовське РТП»на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Агротех»28 480 грн. боргу, 14 240 грн. штрафу, 2 432 грн. 51 грн. пені, 451 грн. 53 коп. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 118 грн. на відшкодування витрат з оплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду в частині задоволення первісного позову мотивоване доведеністю факту виконання позивачем робіт за договором та наявністю заборгованості за виконані роботи у відповідача. Відмова в задоволенні зустрічного позову обґрунтована тим, що недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору не є відповідно до законодавства підставою недійсності правочину, а свідчить лише про неукладеність договору.

          Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Скадовське ремонтно-транспортне підприємство»звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи. Зауважує, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які не були доведені належними та допустимими доказами. Вказує, що акт виконаних робіт від 03.10.2006 р. № 12/6/1 не може підтверджувати факт прийняття робіт відповідачем, оскільки на акті відсутня печатка відповідача. Крім того, ОСОБА_1, який підписав договір з боку відповідача, був, на думку відповідача, особисто зацікавлений у прибутках ТОВ «Агротех», оскільки на той час він був співзасновником ТОВ «Агротех». Також зауважує, що експертиза підписів на вказаному акті не була проведена судом, а тому вважає, що не доведено виконання даного підпису ОСОБА_1 саме у час перебування на посаді СТОВ «Скадовське РТП». Вважає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору свідчить про відсутність такого договору.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.09.2010 р.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду                № 2368 від 23.09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П., судді: Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М. Ухвалою від 23.09.2010 р. вказана колегія суддів прийняла апеляційну скаргу до свого провадження.

Позивач не надав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судове засідання сторони своїх представників не направили, не повідомили причин неявки, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

 Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

За наслідками розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні колегією суддів прийнято постанову.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                          ВСТАНОВИВ:

15.09.2006 р. між СТОВ «Агротех»(виконавець) та СВАТ «Скадовське РТП»(замовник) укладено договір № 12/6 (далі –Договір), предметом якого є спільна діяльність по збиранню урожаю зернових, технічних культур на площах замовника.

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець зобов’язується провести збирання зернових, технічних культур у відповідності з агротехнічними вимогами на площах замовника. Збирання зернових провести прямим комбайнуванням або підбором з валка, укладеного технікою замовника. По вибору замовника солому укласти в валок або подрібнити.

Відповідно до умов п. 2.2 Договору замовник зобов’язується забезпечити виконавця наступним мінімумом площ для збирання зернових, технічних культур: соняшник, 356 га.

Забезпечити за свій рахунок:

- своєчасну заправку паливно-мастильними матеріалами техніку виконавця, що виконує збиральні роботи;

- безперебійне транспортування врожаю з площ, вказаних в п. 2.1.1 від збиральної техніки виконавця;

- відпуск призначеного для оплати послуг виконавця зерна базисних кондицій за кожний день збирання у власність виконавця;

- збереження і охорона техніки виконавця;

- умови безпеки праці, протипожежної безпеки (трактор з плугом, пожежна машина) в період роботи збиральної техніки;

- проживання, триразове харчування та медичне обслуговування для комбайнерів, обслуговуючого персоналу виконавця;

- заправку техніки виконавця на зворотній прохід від замовника до виконавця.

Також замовник зобов’язується: забезпечити щоденний облік зерна, намолоченого виконавцем і щоденно видавати реєстр його представнику, вказуючи обсяг виконаних робіт по кожному комбайну; надавати допомогу виконавцю в проведенні робіт по ремонту техніки; в день закінчення виконавцем робіт оформити акт виконаних робіт з зазначенням обсягів зерна, що переходить у власність виконавця за надані послуги, або вартість наданих послуг.

У п. п. 3.1, 3.2, 3.3 Договору визначено, що роботи виконавця по збиранню врожаю зернових, технічних культур згідно цього договору оплачуються замовником грішми у розмірі 80 грн. за Га. Замовник одночасно з проведенням збиральних робіт, але не пізніше 2 днів після підписання акта виконаних робіт, проводить повний розрахунок з виконавцем. Замовник розраховується з виконавцем за фактичний обсяг виконаних робіт, підтверджений обопільно підписаними актами виконаних робіт.

За несвоєчасний розрахунок з виконавцем замовник згідно з п. 4.4 Договору зобов’язався сплатити виконавцю штраф у розмірі:

10% своєчасно не сплачених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 15 календарних днів включно;

20% відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

50% відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати понад 50 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) коштів і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахованих за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, СТОВ «Агротех»(позивач, виконавець за договором) у період з 21.09.2006 р. по 03.10.2006 р. за допомогою комбайнів «Джон Дір», що належать на праві власності СТОВ «Агротех», проведено роботи по збиранню соняшника на площі 356 га.

Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт № 12/6/1 від 03.10.2006 р., підписаним обома сторонами.

Згідно з актом вартість робіт складає 28 480,00 грн.

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за Договором належним чином  у повному обсязі.

Відповідач (замовник), у свою чергу, не виконав зобов’язань щодо оплати виконаних робіт у строк, передбачений пунктом 3.2 Договору (не пізніше 2 днів з дня підписання акту).  

У зв’язку з цим позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 27.12.2006 р. про сплату заборгованості. Згідно з копією поштової квитанції претензію надіслано відповідачу 27.12.2006 р.  

Відповідач не надав відповіді на претензію та не сплатив суму заборгованості, що стало підставою для звернення СТОВ «Агротех»до господарського суду з позовом про стягнення зі СВАТ «Скадовське РТП»28480,00 грн. заборгованості, 14240,00 грн. штрафу та 2432,51 грн. пені за несвоєчасні розрахунки за договором.  

Відповідач –СВАТ «Скадовське РТП», у свою чергу, звернувся до позивача із зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 15.09.2006 р. № 12/6, укладеного між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані недосягненням сторонами згоди щодо усіх суттєвих умов договору, зокрема, щодо строку дії договору.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.

           Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено колегією суддів, в порушення умов п. 3.2 Договору відповідач не оплатив виконані позивачем роботи (послуги).

Факт несплати відповідач не заперечує.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі  28 480,00 грн. є  законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку

учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.4 Договору за несвоєчасний розрахунок з виконавцем замовник зобов’язався сплатити виконавцю штраф у розмірі:

10% своєчасно не сплачених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 15 календарних днів включно;

20% відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

50% відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 50 календарних днів.

Оскільки на час подання позовної заяви прострочення відповідача становить більше 50 календарних днів, штраф підлягає стягненню у розмірі 50% заборгованості.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 14 240,00 грн. штрафу.  

Також позивачем нараховано 2 432,51 грн. пені за період з 06.10.2006 р. по 31.12.2006 р.

Відповідно до пункту п. 4.4 Договору одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) коштів і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахованих за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів зауважує, що за змістом ч. 3 ст. 549 ЦК України пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, тому сторони неправомірно перебачили нарахування пені також на суму фінансових санкцій.

У зв’язку з цим обґрунтованим є нарахування пені лише на суму заборгованості.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки  Національного  банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню, слід обмежувати подвійною обліковою ставкою НБУ.

За розрахунком колегії суддів, за період з 06.10.2006 р. по 31.12.2006 р. з відповідача підлягає стягненню 1 154,03 грн. пені.

Отже, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково – в сумі                   1 154,03 грн.

Місцевим господарським судом не було враховано положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»і, як наслідок, необґрунтовано стягнуто пеню у повному обсязі, заявленому позивачем.  

Враховуючи викладене, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

           Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

           Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    У відповідності до вимог частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний

обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія судів зазначає, що згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

           Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами                             у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також  умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

           При  укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

           Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Виходячи з наведених норм законодавства, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування недійсності  договору від 15.09.2006 р.  № 12/6 (недосягнення згоди щодо усіх суттєвих умов договору), можуть свідчити лише про неукладеність договору.

Разом із тим, недійсним може бути визнано лише укладений договір (такий, що реально існує).

Таким чином, неукладеність договору виключає можливість визнання договору недійсним у судовому порядку.

Враховуючи викладене, зустрічний позов про визнання Договору від 15.09.2006 р.         № 12/6  недійсним не підлягає задоволенню, як заявлений необґрунтовано.

При цьому колегія суддів зауважує, що відсутність в Договорі умови щодо строку його дії в даному випадку не свідчить про неукладеність договору, оскільки роботи, з метою виконання яких укладався Договір, фактично були виконані позивачем у повному обсязі та прийняті відповідачем. Тобто, дія Договору була вичерпана його фактичним виконанням. Відсутність у Договорі умови щодо строку його дії не перешкоджає відповідачу здійснити оплату виконаних за Договором робіт, оскільки порядок розрахунків Договором визначено.

Посилання відповідача (за первісним позовом) на те, що роботи фактично не виконувались, не підтверджено відповідними доказами та спростовується матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи наявна копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.08.2007 р. щодо можливого підроблення акту виконаних робіт від 03.10.2006 р. № 12/6/1, з якої вбачається, що перевіркою, проведеною прокуратурою Скадовського району, підтверджується факт збирання СТОВ «Агротех»врожаю насіння соняшника на полях, що належать СВАТ «Скадовське РТП», загальною площею 356 га у період з 19 вересня по 03 жовтня 2006 року (том 1  арк. справи 81).

Також в матеріалах справи наявні копії журналу реєстрації єдиної транспортної документації та подорожніх листів СТОВ «Агротех», якими підтверджується направлення комбайнів СТОВ «Агротех»на виконання замовлення СВАТ «Скадовське РТП»у період з 19 вересня по 03 жовтня 2006 року (том 2 арк. справи 66-69).

Виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем за актом від 03.10.2006 р.           № 12/6/1, підписаним з боку відповідача керівником СВАТ «Скадовське РТП»ОСОБА_1

Посилання відповідача на те, що акт виконаних робіт був підписаний пізніше дати його складання, коли ОСОБА_1 вже не виконував повноважень керівника СВАТ «Скадовське РТП», не підтверджено жодними доказами, а тому є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Додатково, колегія суддів вважає необхідним відзначити, що аналіз обставин справи  дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача (за первісним позовом) у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки суб’єктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці.

Всі наведені заявником доводи явно спрямовані на ухилення від обов’язку оплатити  виконані  для нього послуги і свідчать про його недобросовісність як учасника господарських правовідносин.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, в суді апеляційної інстанції –на відповідача, оскільки його апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду частково скасовано апеляційною інстанцією з інших підстав.

Керуючись ст.ст.  99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Скадовське ремонтно-транспортне підприємство»(м. Скадовськ Херсонської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 01.07.2010 р. у справі                №  10/103-07 частково скасувати і прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Скадовське РТП»на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  «Агротех»   28480,00 грн. боргу, 14240,00 грн. штрафу, 1154,03 грн. пені, а також 438,56 грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 114,66 грн. відшкодування витрат з оплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В задоволені іншої частини первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видачу відповідного наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.