У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.09.10 Справа №4/373/09-28/30/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Фірсова Н.В. (довіреність № 357 від 06.09.2010 р.);
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»(м. Іллічівськ Одеська область)
на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 4/373/09-28/30/10
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»
(м. Іллічівськ Одеська область)
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4
(м. Бердянськ Запорізька область)
про стягнення суми,
та
за зустрічним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4
(м. Бердянськ Запорізька область)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Морський
транспортний банк»(м. Іллічівськ Одеська область)
про визнання кредитного договору недійсним,
Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про дострокове стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 (з урахуванням поданої позивачем в порядку ст. 22 ГПК України і прийнятої судом заяви від 10.02.2010 р. про збільшення розміру позовних вимог) 12884,00 дол. США заборгованості по поверненню кредиту, 1164,36 дол. США процентів, 3972,12 грн. пені за неповернення кредиту та 624,11 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем у справі) було подано зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору № 00032/КН від 23.11.2007 р., укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк» та ФОП ОСОБА_4
Ухвалою від 10.03.2010 р. зустрічна позовна заява прийнята господарським судом Запорізької області для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 4/373/09-28/30/10 (суддя Яцун О.В.) первісний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 12884,00 доларів США заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором № 00032/КН від 23.11.2007 р., 1164,36 доларів США заборгованості по сплаті процентів. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 140,00 доларів США державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті пені за неповернення кредиту у розмірі 3972,12 грн. та заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 624,11 грн. залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
Повернуто ВАТ «Морський транспортний Банк» з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 877,89 доларів США (меморіальний валютний ордер № 27 від 12.08.2009 р.).
В задоволені зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись частково із прийнятим судовим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк»(позивач за первісним позовом у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що рішення суду, в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті пені за неповернення кредиту в розмірі 3972,12 грн. та заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 624,11 грн. є незаконним.
Посилаючись на умови кредитного договору № 00032/КН від 23.11.2007 р. (п. 1.1, пп. а) п. 3.3.2, п. 3.2.10, п. 5.6, п. 6.1) та приписи чинного законодавства (статті 526, 546, 549, ч. 2 ст. 551, 610, 611, 1050 Цивільного кодексу України та статті 193, 229, 231 Господарського кодексу України), заявник вважає, що ним підтверджено правомірність застосування (нарахування) та стягнення заборгованості по сплаті пені за неповернення кредиту та заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів.
У зв’язку з цим заявник просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 4/373/09-28/30/10 в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті пені за неповернення кредиту в розмірі 3972,12 грн. та заборгованості по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 624,11 грн. скасувати і прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2010 р. апеляційна скарга ВАТ «Морський транспортний банк»прийнята до провадження та призначена до розгляду на 30.09.2010 р.
Розпорядженням В.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2438 від 30.09.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П., судді Хуторной В.М., Шевченко Т.М. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. вказаною колегією суддів апеляційна скарга ВАТ «Морський транспортний банк»прийнята до свого провадження.
Відповідач за первісним позовом у справі –Фізична особа –підприємець ОСОБА_4 – письмовий нормативно та документально обґрунтований відзив на апеляційну скаргу не надав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив.
Згідно з підпунктом 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відтак, відповідач за первісним позовом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Проте, копія ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 13.08.2010 р. (про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду), яку було направлено за юридичною адресою відповідача за первісним позовом, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «За закінченням терміну зберігання».
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за первісним позовом.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом підтримав у повному обсязі доводи, викладені в апеляційній скарзі.
За клопотанням присутнього в судовому засіданні представника позивача за первісним позовом апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
23.11.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк»(Банком, позивачем за первісним позовом у справі) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 (Позичальником, відповідачем за первісним позовом у справі) було укладено кредитний договір № 00032/КН (далі –Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 20441,00 доларів США з 23.11.2007 р. і терміном погашення по 22.11.2012 р. включно.
Процентна ставка за користування кредитом, згідно з п. 1.1 Кредитного договору становила до 21.04.2008 р. 12,5% річних, а з 21.04.2008 р. –11,9% річних (згідно з умовами п. 1 Додаткової угоди № 1 від 23.11.2007 р. до Кредитного договору).
Пунктом 3.2.10 Кредитного договору сторонами узгоджено, що Позичальник зобов’язується погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування Кредитом відсотки, комісії й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні Банку, передбаченого п. 3.3.2 даного Договору. повернути кредит у повному обсязі в термін, встановлений графіком зменшення ліміту кредитування згідно додатку № 1 до договору, але не пізніше 20.02.2011 р.
Відповідно до п. 3.2.12 Кредитного договору повернення кредиту повинно здійснюватись Позичальником щомісяця за встановленим графіком (встановлено щомісячний максимальний залишок заборгованості по поверненню кредиту на кожне 26 число місяця).
За змістом пп. а) пункту 3.3.2 Кредитного договору при виникненні кожної з подій, перелічених в п. 3.3.2 Кредитного договору, Банк за своїм розсудом має право змінити умови Договору –вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за даним Договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно статей 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначені в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов’язання за даним Договором.
Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника при порушенні ним будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 1.1, 3.2., 5.1, 5.2 даного Договору, термінів повернення Кредиту, передбачених пунктами 1.1, 3.2.12, 3.3.2 цього Договору, комісій, передбачених пунктами 5.7, 5.7.1 даного Договору, у вигляді сплати пені за кожен випадок порушення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу на рахунок Банку № 63973190551. У випадку надання Кредиту в іноземній валюті пеня сплачується у грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Банком свої зобов’язання щодо видачі кредиту виконувались належним чином.
Видача коштів, згідно з п. 1.3 Кредитного договору, відбувалася на підставі письмового повідомлення від 23.11.2007 р. (вх. № 456/09), отриманого від Позичальника, що є невід'ємною частиною Кредитного договору. Сума виданого кредиту складає 18416,00 дол. США, що підтверджується розпорядженням на відображення операції в національній валюті № 88 від 23.11.2007 р. та випискою з особового рахунку Позичальника станом на 14.08.2009 р. (том 1 арк. справи 21-43, відповідно).
Позичальником, навпаки, протягом строку дії Кредитного договору порушувалися строки повернення кредиту та сплати відсотків по кредиту.
23.07.2009 р. Банком на адресу ФОП ОСОБА_4 було направлено листа (вих. № 549/09) з вимогою в строк до 12.08.2009 р. сплатити прострочену заборгованість за Кредитним договором (з урахуванням відсотків, комісії та пені).
Зазначена вимога Банка була залишена ФОП ОСОБА_4 без задоволення.
Предметом судового розгляду у даній справі стали первісні позовні вимоги про дострокове стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ «Морський транспортний банк»12884,00 дол. США заборгованості по поверненню кредиту, 1164,12 дол. США процентів, 3972,12 грн. пені за неповернення кредиту та 624,11 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів і зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору № 00032/КН від 23.11.2007 р., укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк» та ФОП ОСОБА_4
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
За визначенням частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, відповідачем за первісним позовом зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом не виконані. На рахунки, які були відкриті для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків відповідач, в порушення термінів, передбачених Кредитним договором, сплатив тільки: 5532,00 дол. США кредиту (замість 8212,00 дол. США за графіком); 2747,62 дол. США процентів (замість 3383,87 дол. США, нарахованих за Кредитним договором).
Станом на момент подання позову сума простроченої заборгованості за кредитом складала 14048,36 дол. США, з яких: 12884,00 дол. США –заборгованість по поверненню кредиту та 1164,36 дол. США –заборгованість по сплаті процентів.
Докази повернення кредитних коштів та сплати передбачених Кредитним договором процентів відповідачем за первісним позовом суду першої інстанції не надані. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 12884,00 дол. США заборгованості по поверненню кредиту та 1164,36 дол. США заборгованості по сплаті процентів є обґрунтованими. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині відповідає матеріалам справи.
Також відповідає матеріалам справи висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України без розгляду первісних позовних вимог в частині стягнення 3972,12 грн. пені за неповернення кредиту та 624,11 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.
Відповідно до пункту 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.
За змістом Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р № 02-5/612 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункті 5 цієї статті можливе за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
В даному випадку, підставою для залишення без розгляду позову в частині стягнення пені стало ненадання позивачем за первісним позовом без поважних причин витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, а саме: докладного, обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми пені, та нез’явлення в останні два судові засідання (після поновлення провадження у справі) представника позивача за первісним позовом.
Оскаржуючи судове рішення, заявник апеляційної скарги, посилаючись виключно на умови Кредитного договору та приписи чинного законодавства, наполягає на наявності у ВАТ «Морський транспортний банк»підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_4 пені за неповернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів.
Однак, при цьому, заявником не враховано, що зазначені позовні вимоги були залишені судом без розгляду не через відсутність взагалі у позивача за первісним позовом правових підстав для стягнення пені, а у зв’язку із ненаданням ним суду докладного та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум пені.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення правильного вирішення господарського спору, суд неодноразово витребував від позивача за первісним позовом детальний та ґрунтовний розрахунок пені з чітким визначенням кожного періоду за яким стягується пеня та курсом долару США по кожному періоду.
Незважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалах від 10.02.2010 р., від 22.02.2010 р., від 17.06.2010 р. та від 20.07.2010 р., такого розрахунку позивачем за первісним позовом суду надано не було.
Як вже зазначалось вище, в п. 6.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за невиконання Позичальником зобов’язань по своєчасній сплаті сум кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу на рахунок Банку № 63973190551. У випадку надання Кредиту в іноземній валюті пеня сплачується у грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені.
Натомість, позивач за первісним позовом представив розрахунок пені, який не відповідає ані умовам Кредитного договору, ані вимогам суду.
Зокрема, з наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що його виконано з урахуванням курсу гривні по відношенню до іноземної валюти станом на дату складання розрахунку, а не станом на дату нарахування пені, як це передбачено умовами Кредитного договору (п. 6.1).
Посилання позивача за первісним позовом на ч. 3 ст. 229 ГК України, якою передбачено, що у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривні за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог, також не приймаються колегією суддів до уваги у зв’язку з тим, що глава 25 ГК України «Відшкодування збитків у сфері господарювання», яка, власне, і містить статтю 229, не регулює спірні правовідносини.
Проаналізувавши матеріали справи, враховуючи суму пені та відсутність письмових пояснень щодо порядку її нарахування, а також неявку представника позивача за первісним позовом в останні два судові засідання, колегія суддів дійшла висновку, що суду першої інстанції для вирішення спору, в частині стягнення пені, дійсно були необхідні витребувані ним ухвалами від 10.02.2010 р., від 22.02.2010 р., від 17.06.2010 р. та від 20.07.2010 р. документи.
В даному випадку місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про неможливість вирішення спору, в частині стягнення пені, за наявними у справі матеріалами.
При цьому колегія суддів наголошує, що, залишаючи позов в частині стягнення пені без розгляду, суд виходив, в першу чергу, саме з інтересів позивача, оскільки це дає останньому можливість повторно звернутися до суду з відповідним позовом (після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду).
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі позивачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Заявником не лише не надано доказів поважності причин невиконання ним вимог суду щодо надання витребуваних документів та неявки його представника в судові засідання, а навіть взагалі не вказано –які об’єктивні причини завадили позивачу надати суду витребувані документи та направити свого представника в останні судові засідання.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Матеріали справи свідчать, що позивач за первісним позовом жодним чином не був обмежений у реалізації своїх процесуальних прав, мав достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості. Однак, позивач нехтував своїми процесуальними обов’язками, що перешкоджало вирішенню спору по суті.
Стосовно зустрічної позовної вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 00032/КН від 23.11.2007 р., укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк»та ФОП ОСОБА_4, яка також була предметом судового розгляду у даній справі, слід зазначити, що з огляду на відповідність кредитного договору № 00032/КН від 23.11.2007 р. нормам чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для її задоволення.
Як вірно зазначив суд, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що законним засобом платежу на території України є виключно грошова одиниця України (гривня), не може бути підставою визнання Кредитного договору в іноземній валюті недійсним, оскільки операція по наданню банком кредиту та його повернення за своєю правовою природою не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів, як засобу платежу.
В даному випадку, при укладанні Кредитного договору, відповідач за зустрічним позовом діяв виключно в рамках діючого законодавства України, зокрема, на підставі Банківської ліцензії № 66 виданої НБУ 05.11.1993 р. за № 207, якою йому надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(здійснення операцій з валютними цінностями).
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» (м. Іллічівськ Одеська область) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 р. у справі № 4/373/09-28/30/10 залишити без змін.