У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.10.10 Справа №5/37/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників:
від позивача – Резнік В.А. (довіреність № 192 від 11.10.2010 р.)
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (м. Бердянськ Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2010 р. у справі № 5/37/10
за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України (м. Запоріжжя)
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3
(м. Бердянськ Запорізької області)
про стягнення суми,
Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (з урахуванням уточнень) 10000,00 грн. штрафу та 9900,00 грн. пені.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.03.2010 р. у справі № 5/37/10 (суддя Проскуряков К.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача 10000,00 грн. штрафу та 9900,00 грн. пені із зарахуванням до державного бюджету м. Бердянськ, а також 435,00 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі та уточненнях до неї, відповідач вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права. У зв’язку з цим просить рішення господарського суду від 10.03.2010 р. у справі № 5/37/10 скасувати, провадження по справі припинити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, у зв’язку з чим, він був позбавлений можливості надати свої заперечення проти позову. Відзначає, що копія позовної заяви відповідачем також отримана не була.
Крім того, заявник стверджує, що відповідачу не було відомо про рішення Запорізького територіального відділення про накладення на нього штрафу, оскільки ФОП ОСОБА_3 з січня по грудень 2009 р. включно працював за межами України.
Звертає увагу суду на те, що 16.07.2010 р. місцевим господарським судом було порушено провадження по справі № 6/196/10 про скасування рішення Запорізького обласного територіального відділення від 22.07.2009 р. про накладення штрафу та фінансових санкцій на ФОП ОСОБА_3 в сумі 19900,00 грн.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. апеляційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.08.2010 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.10.2010 р. та до 26.10.2010 р.
Розпорядженням В.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2590 від 26.10.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –Антонік С.Г., судді: Зубкова Т.П. (доповідач), Кагітіна Л.П. Вказаною колегією суддів справу і апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.
Позивач у справі –Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України –апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві.
Посилання заявника апеляційної скарги на неотримання ним ані позовної заяви, ані ухвал і рішення суду позивач вважає безпідставним і зазначає, що твердження заявника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про факт відправки на адресу ФОП ОСОБА_3 позову, уточнень до позову, а також ухвал і рішення суду.
При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що по суті рішення місцевого господарського суду відповідачем не оскаржується. Тому, просить рішення суду по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.
Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з’явився. Адресованою Запорізькому апеляційному господарському суду письмовою заявою (вих. від 14.10.2010 р.) відповідач клопоче про перенесення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів, порадившись, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, як необґрунтоване.
Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Заперечення відповідача на рішення господарського суду викладені ним у своїй апеляційній скарзі. У разі наявності додаткових доводів, відповідач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково направити на адресу апеляційного суду. Відкладення розгляду справи, на думку колегії суддів, є недоцільним.
Крім того, слід відзначити, що законодавець не наділяє сторону в судовому процесі правом встановлювати пріоритетність судових засідань.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
За клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено представнику позивача в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
22.07.2009 р. адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення за № 36-рш у справі № 04/31-09 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким, зокрема, визнано дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, що полягали у одночасному підвищенні з 12.02.2009 р. тарифу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 6 «БДЗСВ –Залізничний вокзал»міста Бердянська з 1,50 грн. до 1,70 грн. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді узгоджених дій суб’єктів господарювання шляхом вчинення схожих дій на ринку послуг з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 6 «БДЗСВ –Залізничний вокзал»міста Бердянська, що здійснюються у режимі маршрутного таксі, які призвели до усунення конкуренції, при цьому аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій.
Рішення Адміністративної колегії мотивовано наступним.
Виконавчий комітет Бердянської міської ради відповідно до ст. 44 Закону України «Про автомобільний транспорт»та пункту 4 «Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. за № 1081, є єдиним замовником (організатором) перевезень на автобусних маршрутах загального користування у місті Бердянську.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільний перевізник –фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтями 43, 44 цього Закону передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Виключні права діяти на ринку послуг з перевезення пасажирів на маршруті № 6, відповідно до результатів конкурсу, проведеного Виконкомом 24.03.2006 р., згідно з рішенням Бердянської міської ради від 28.02.2006 р. № 4 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах м. Бердянська та умов здійснення автомобільних пасажирських перевезень в м. Бердянськ»набули: ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3
Перевезення пасажирів ФОП ОСОБА_3 здійснює на підставі укладених договорів з Виконкомом на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі в м. Бердянськ.
Вартість проїзду на автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі, розраховується (калькулюється) автомобільними перевізниками самостійно, та встановлюється (змінюється) за погодженням з виконавчим органом Ради відповідного рівня.
Пунктом 6 наказу Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65 «Про затвердження методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті»визначено, що калькулювання собівартості –це визначення розміру витрат. Метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (робіт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів (п. 8 наказу № 65). При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівартості перевезень повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних (фактичних) даних щодо витрат.
Наказом Міністерства транспорту України від 25.06.2003 р. № 461 затверджені Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспортного загального користування.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. Методичних рекомендацій, останні розроблені з урахуванням Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про ціни та ціноутворення»та «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу № 65 з метою: забезпечення єдиного методичного підходу і порядку визначення рівня тарифів, їх прозорості і прогнозованості; створення рівних економічних умов для діяльності на ринку пасажирських транспортних послуг суб’єктів господарювання всіх форм власності; захисту прав споживачів пасажирських послуг –пасажирів; перевізників, які надають послуги з перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Згідно із пунктом 1.4 Методичних рекомендацій їх дія поширюється на всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.
Пунктом 1.5. Методичних рекомендацій визначено: порядок формування тарифів на автобусні перевезення маршрутами загального користування в міському, приміському і міжміському сполученнях з урахуванням конкретних умов експлуатації; порядок розрахунків собівартості перевезень на основі економічно обґрунтованих величин витрат; порядок розрахунку тарифів на автобусні перевезення в міському і приміському сполученнях з урахуванням обсягів перевезень пільгових категорій пасажирів та фінансових можливостей відповідних бюджетів щодо відшкодування втрат доходів перевізників.
Величина тарифу перевезення одного пасажира визначається з урахуванням середньої відстані поїздки одного пасажира, яка встановлюється за даними обстеження пасажиропотоків, коефіцієнта використання пасажиромісткості.
Реальні умови експлуатації автобусів на конкретних маршрутах ураховуються через показники, які визначають оптимальність вибору типу рухомого складу для роботи на конкретному маршруті, з урахуванням реального пасажиропотоку.
Таким чином, формування вартості послуг з перевезень пасажирів автомобільним транспортом суб’єктами господарювання –авто перевізниками повинно здійснюватися з урахуванням фактичних витрат конкретного перевізника, незалежно від форми власності і підпорядкування, з урахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного авто перевізника, реального пасажиро потоку на маршруті.
Зазначене вище підтверджує неможливість одночасного підвищення цін (вартості послуг з перевезення пасажирів) на ринку перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування у режимі руху маршрутного таксі в м. Бердянську з 1,50 грн. до 1,70 грн. без попереднього узгодження вартості цих послуг між самими перевізниками.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Тому, зміна тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у режимі маршрутного таксі у місті Бердянськ, фізичними особами –підприємцями (суб’єктами господарювання не комунальної форми власності) можлива тільки за погодженням з Виконкомом.
У зв’язку з розглядом справи проведено дослідження ринку надання послуг з перевезення пасажирів на маршруті № 6 міста Бердянськ, відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України 01.04.2002 р. за № 317/6605.
Товарними межами ринку є послуги з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 6 «БДЗСВ –Залізничний вокзал»міста Бердянськ, який за результатами конкурсу обслуговують перевізники.
Територіальними межами ринку є територія проходження автобусного маршруту загального користування № 6 «БДЗСВ –Залізничний вокзал»м. Бердянськ, який за результатами конкурсу обслуговують перевізники.
Маршрут № 6, що працює у режимі маршрутного таксі, є єдиним прямим маршрутом, що з’єднує початковий і кінцевий пункти маршруту («БДЗСВ –Залізничний вокзал»), інші режими руху автотранспорту на маршруті № 6 у досліджу вальний період відсутні. Отже, для споживачів, які бажають отримати послуги з перевезення в межах цього маршруту з початковим пунктом “БДЗСВ” і кінцевим пунктом призначення «Залізничний вокзал», немає можливості скористатися альтернативними видами транспорту (наземним комунальним електротранспортом чи іншими автобусними маршрутами (як звичайного режиму руху, так і маршрутного таксі) у зв’язку із відсутністю альтернативних перевезень між цими пунктами за визначеним маршрутом руху.
Часовими межами ринку визначено І півріччя 2009 р.
Бар’єрами для вступу на ринок нових суб’єктів господарювання є законодавчо встановлена вимога щодо визначення перевізників на автобусних маршрутах загального користування виключно на конкурсних засадах та необхідність отримання ліцензії для здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів.
Аналіз структури ринку свідчить, що на ринку послуг з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 6 «БДЗСВ –Залізничний вокзал»м. Бердянськ фактично діяли 2 суб’єкти господарювання ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3
Підвищення тарифу не було погоджено.
В поясненнях щодо підстав для самостійного підвищення тарифу на перевезення пасажирів на маршруті № 6 ФОП ОСОБА_3 зазначив п. 5.6. договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі м. Бердянськ.
Відповідно до п. 5.6. договору у разі виникнення форс-мажорних обставин (підвищення вартості ГСМ більше ніж на 30 % від останньої розрахункової і т.п.) перевізник має право здійснювати пасажирські перевезення за тимчасово встановленим тарифом, в період виконання процедури погодження тарифу, згідно з вимогами діючого законодавства.
Головною причиною підвищення тарифу на перевезення стало підвищення вартості палива (газу метан).
За результатами аналізу господарської діяльності в 2008 р. перевізників на міських маршрутах м. Бердянська, встановлено, що фактична собівартість перевезення 1 пасажира, питома вага витрат на паливо у виробничій собівартості перевезень у кожного перевізника є різними і коливаються в межах, відповідно: собівартість перевезення 1 пасажира від 0,28 грн. до 1,33 грн., питома вага витрат на паливо у виробничій собівартості перевезень від 16, 83 % до 77, 90 %.
ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3 на маршруті № 6 використовували різні марки машин. Це дає підстави вважати, що витрати пального у кожного з перевізників є різними.
Фактичні витрати (собівартість) перевізників на перевезення пасажирів є різними, оскільки залежать від фактичної кількості перевезених пасажирів, від організації виробничого процесу –наявності основних фондів (гаражів, ремонтних баз, будівель, обладнання), від ступеню зношеності автомобілів, їх пасажиро місткість, застосовуваного пального, умов забезпечення технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут тощо.
За таких обставин, об’єктивних причин для одночасного підвищення тарифів на перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі в лютому 2009 р. до однакового рівня –1,70 грн. у суб’єктів господарювання не було.
Відповідно до п. 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. за № 90/299, ФОП ОСОБА_3 листом від 03.07.2009 р. № 04-29.3/03-2773 було надіслано завірений витяг з подання про попередні висновки по справі № 04/31-09 для надання доказів, клопотань, пояснень та заперечень стосовно результатів розгляду справи.
ФОП ОСОБА_3 надав заперечення з посиланням на те, що специфіка міста Бердянськ не дозволяє встановити вартість проїзду на кожному маршруті свою, тому ціна проїзду однакова та одночасне підняття вартості проїзду було лише збігом обставин.
Заперечення ФОП ОСОБА_3 спростовані рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення від 22.07.2009 р. № 36-рш.
За вчинення вказаного порушення, згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ФОП ОСОБА_3 (відповідача у справі) притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн.
За поясненнями позивача, витяг з рішення від 22.07.2009 р. № 36-рш, який був надісланий із супровідним листом територіального відділення від 24.07.2009 р. (вих. № 04-29.3/03-3000), ФОП ОСОБА_3 не отримав. У зв’язку з чим, на підставі ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», інформацію про прийняте адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу»від 22.07.2009 р. № 36-рш у відношенні ФОП ОСОБА_3, було оприлюднене в газеті «Запорізька правда»від 15.09.2009 р.
У визначений законодавством двомісячний строк для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, ФОП ОСОБА_3 до господарського суду з позовом про визнання недійсним Рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, не звернувся.
Штраф в розмірі 10000,00 грн. ФОП ОСОБА_3 у встановлений термін також не сплачено.
За прострочення терміну сплати штрафу позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 9900,00 грн.
Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_3 10000,00 грн. штрафу та 9900,00 грн. пені стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення i припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Пунктами 1, 4, 15 ч. І ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Виходячи з положень ст.ст. 48, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають відповідне рішення, яке може бути оскаржене.
Частиною 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Статтею 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством. Особливості порядку надання та оприлюднення рішень, розпоряджень встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації), рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розглянута справа № 04/31-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ФОП ОСОБА_3.
22.07.2009 р. за № 36-рш Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято Рішення «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»з боку ФОП ОСОБА_3 Вказаним Рішенням визнано дії ФОП ОСОБА_3, що полягають у вчиненні схожих дій на ринку послуг з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 6 «БДЗСВ –Залізничний вокзал»міста Бердянська, що здійснюються в режимі маршрутного таксі, які призвели до усунення конкуренції, при цьому аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій.
На підставі ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за вчинення вказаного порушення, ФОП ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10000, грн.
Матеріали справи свідчать, що копія Рішення від 22.07.2009 р. № 36-рш, 24.07.2009 р. була надіслана позивачем відповідачу рекомендованим листом (вих. від 24.07.2009 р. № 04-29.3/03-3000), що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.07.2009 № 6214443, який було повернуто на адресу позивача з позначкою поштового відділення «За закінченням терміну зберігання» (арк. справи 15, 17-18).
Враховуючи неможливість вручення ФОП ОСОБА_3 копії Рішення, на підставі ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», інформацію про прийняте адміністративною колегією територіального відділення рішення «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу»від 22.07.2009 № 36-рш у відношення ФОП ОСОБА_3, було оприлюднене в газеті «Запорізька правда»від 15.09.2009 р.
В силу вимог ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
У встановлений Законом термін сума штрафу відповідачем сплачена не була.
У зв’язку з чим, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за 66 днів прострочення сплати штрафу (з наступного дня після закінчення строку сплати - 26.11.2009 р. та до моменту подання позовної заяви - 15.01.2010 р. включно), позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 9900,00 грн.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що територіальне відділення при накладенні штрафу не вийшло за межі наданої йому компетенції, в частині розміру накладеного штрафу, оскільки дотримувалось вимог ч. ч. 2, 6 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та п. 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням органи Антимонопольного комітету України стягують штраф у судовому порядку.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт прострочення, вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн. штрафу та 9900,00 грн. пені заявлені позивачем обґрунтовано та правомірно задоволені судом у повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що йому не було відомо про рішення Запорізького територіального відділення про накладення штрафу, оскільки з січня 2009 р. по грудень 2009 р. він працював за межами України, колегією суддів до уваги не приймаються.
Про обізнаність відповідача, що Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розглядається справа № 04/31-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ФОП ОСОБА_3, свідчить, зокрема, Рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.07.2009 р. № 36-рш, зі змісту якого вбачається, що відповідно до п. 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, ФОП ОСОБА_3 листом від 03.07.2009 р. за № 04-29.3/03-2773 був надісланий завірений витяг з подання про попередні висновки по справі № 04/31-09 для надання доказів, клопотань, пояснень та заперечень стосовно результатів розгляду справи. У відповідь, ФОП ОСОБА_3, листом від 10.07.2009 р., направив до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України заперечення на попередні висновки по справі № 04/31-09.
Отже, знаючи про існування порушеної відносно нього справи щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, ФОП ОСОБА_3, в подальшому, мав би, принаймні, поцікавитись про результати її розгляду, однак не зробив цього.
Перебування в період з січня 2009 р. по грудень 2009 р., як стверджує відповідач, за межами України, не спростовує факту порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції та не звільняє від обов’язку нести у зв’язку з цим відповідальність.
До того ж, належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності ФОП ОСОБА_3, у вказаний ним період в країні, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.
Також не знаходить свого підтвердження посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява та уточнення до неї були направлені Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на адресу ФОП ОСОБА_3 відповідно 14.01.2010 р., що підтверджується фіскальним чеком № 7198 від 14.01.2010 р., та 23.02.2010 р. (фіскальний чек № 8437 від 23.02.2010 р.)
В свою чергу, ухвалу від 15.01.2010 р. про порушення провадження у справі № 5/37/10 та призначення її до розгляду на 11.02.2010 р. було направлено судом першої інстанції на адреси обох сторін, зазначені в позовній заяві, 19.01.2010 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України. Треба відзначити, що адреса відповідача, вказана у позовній заяві, співпадає з адресою, зазначеною ним самим у апеляційній скарзі.
У зв’язку з неявкою представника відповідача господарським судом розгляд справи було відкладено до 10.03.2010 р. Зазначена ухвала також була направлена на відповідні адреси сторін.
Згідно з підпунктом 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відтак, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце слухання справи. Проте всі копії ухвал господарського суду від 15.01.2010 р., від 11.02.2010 р,, а також копія рішення суду від 10.03.2010 р, які було направлено за місцем проживання фізичної особи-підприємця, повернулися з відмітками поштового відділення «За закінченням терміну зберігання».
Виходячи з положень ст. ст. 75, 77, 104 ГПК України розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування рішення господарського суду.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.
Крім того, колегія суддів не вбачає визначених статтею 80 ГПК України підстав для припинення провадження у справі (про що просить заявник апеляційної скарги).
При цьому, слід зауважити, що в порядку статей 112-114 ГПК України, судове рішення, за заявою сторони, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами (за умови наявності таких обставин).
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача (заявника апеляційної скарги).
Керуючись ст. ст. 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (м. Бердянськ Запорізької області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2010 р. у справі № 5/37/10 залишити без змін.