У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.10.10 Справа №28/154/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників сторін:
від позивача – Баранова Т.А. (довіреність № 3638/10 від 10.09.2009 р.)
від відповідача – Сашков М.В. (довіреність № 141/01.3.4-2 від 08.04.2010 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (м. Вільнянськ Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 28/154/10
за позовом Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької
області (м. Вільнянськ Запорізької області)
до відповідача Михайлівської сільської ради (с. Михайлівка Вільнянського району
Запорізької області)
про визнання права власності на житловий будинок,
Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання за державою в особі Вільнянської МДПІ Запорізької області права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 28/154/10 (суддя Яцун О.В.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області (позивач у справі) звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи. У зв’язку з цим просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 28/154/10 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Зокрема, заявник вважає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми ЦК України в редакції 1963 року, а також Прикінцеві та перехідні положення ЦК України в редакції 2003 року.
Мотивує тим, що спадщина відкрилась ще у 1997 році, а держава в особі Вільнянської МДПІ її прийняла, отже, спірні цивільні правовідносини виникли до 01.01.2004 р. (тобто, до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 р.) і продовжують існувати після набрання ним чинності.
Наголошує, що метою поданого Вільнянською МДПІ позову є усунення невизначеності відносин власності щодо майна, власником якого є позивач. Підкреслює, що підставою позову є обставини, які підтверджують право власності позивача на майно, та стаття 16 ЦК України, яка визначає визнання права як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Також, за доводами заявника, умовою задоволення позову про визнання права власності на майно, є наявність у нього доказів, які підтверджують його право власності на майно. Заявник вказує, що Цивільний кодекс України, визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на свій розсуд, в той же час не визначає конкретних доказів, якими останній повинен підтверджувати своє суб'єктивне право.
Акцентує увагу суду на тому, що доказами, які підтверджують наявність у позивача права власності на майно, є акт опису і попередньої оцінки прийнятого на облік майна від 08.01.2004 р. за № 19.
Крім того, заявник не погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права. Вважає, що обраний ним по даній справі спосіб захисту його порушеного права відповідає способу, що встановлений у статті 392 ЦК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.07.2010 р. апеляційна скарга Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.09.2010 р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено до 28.10.2010 р.
Розпорядженням В.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2625 від 28.10.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді Хуторной В.М., Яценко О.М. Вказаною колегією суддів справу № 28/154/10 і апеляційну скаргу Вільнянської МДПІ Запорізької області прийнято до свого провадження.
Відповідач у справі –Михайлівська сільська рада –апеляційну скаргу позивача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві.
Зокрема, зазначає, що питання про взяття на облік нерухомої речі повинно ставитися органом місцевого самоврядування і вирішуватися в місцевому районному суді.
Посилаючись на приписи ст.ст. 12, 13 та 14 ЦК України, відповідач вказує, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Отже, з позовом про визнання права власності може звертатися особа, яка вважає, що право власності належить їй, а не іншій особі, і інша особа оскаржує це право. Підкреслює, що доказів порушення її прав, а також доказів оскарження її права власності іншою особою (в т.ч., відповідачем) Вільнянська МДПІ суду не надала. Наведене, на думку відповідача свідчить, що позивачем обраний не вірний спосіб захисту прав та інтересів. Тому просить рішення суду по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено представникам сторін в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, заслухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
На обліку Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції знаходиться майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1.
На облік вказаний будинок поставлений згідно з Актом опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік до рішення відповідного органу про визнання майна безхазяйним від 18.01.2004 р. за № 19.
За твердженням позивача даний акт опису та попередньої оцінки майна складений у відповідності до Постанови КМУ від 25.08.1998 р. № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого майна та іншого майна, що переходить у власність держави, та розпорядження ним».
Листами від 18.02.2004 р. (вих. № 537/9/24-22), від 16.01.2006 р. (вих. № 69/10/24-011) та від 08.05.2007 р. (вих. № 188/9/24/04) Вільнянська МДПІ зверталась до голови Михайлівської сільської ради з проханням надати інформацію про власника вищевказаного нерухомого майна.
На запит інспекції Михайлівська сільська рада своїм листом від 13.07.2007 р. (вих. № 02-21/208) повідомила, що за вказаною адресою знаходяться залишки житлового будинку, який на праві приватної власності належав ОСОБА_1 (свідоцтво про право власності датоване 13.12.1990 р. № 87). Громадянин ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, залишивши за заповітом 1/2 частину будинку ОСОБА_2 та 1/2 частину своїй дружині –ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, залишивши за заповітом свою частину будинку ОСОБА_4, проте ніхто із спадкоємців спадщину не прийняв; ділянка, на якій розташований будинок, не приватизована.
Згідно з інформацією, наданою Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації (вих. № 11557 від 12.10.2009 р.), право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 досі зареєстровано за ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право приватної власності.
Відповідно до інформації, наданої Відділом реєстрації актів цивільного стану Вільнянського районного управління юстиції (вих. № 981/02-125 від 07.10.2009 р.), відділ підтвердив, що 09.03.1997 р. зареєстрована смерть ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис про смерть за № 20.
З посиланням на приписи статей 525, 555 ЦК УРСР, статей 328, 392 ЦК України та п. 12 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу, Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання за державою в особі Вільнянської МДПІ Запорізької області права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказана позовна вимога стала предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Для повного та об’єктивного розгляду справи необхідно визначитись із законодавством, яке необхідно застосовувати до спірних правовідносин, оскільки частина доводів позивача обґрунтовується необхідністю застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу УРСР (1963 р.).
Як вбачається з матеріалів справи, початок виникнення правовідносин, що стали предметом судового розгляду, позивач опосередковано пов’язує з двома обставинами: смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього власника спірного майна ОСОБА_1 та складенням 08.01.2004 року акту опису та попередньої оцінки майна.
01.01.2004 р. набув чинності Цивільний кодекс України (2003 р.). Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки акт опису та попередньої оцінки майна складено 08.01.2004 р., тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення саме Цивільного кодексу України.
Стосовно доводів заявника про виникнення спірних правовідносин від дати смерті ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Крім того, згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
Як вбачається з матеріалів справи, жоден із спадкоємців вищевказаного нерухомого майна не прийняв спадщину, що, в тому числі, було зазначено позивачем в якості підстави звернення із даним позовом, а відтак і у разі, якщо моментом виникнення спірних правовідносин вважати саме день смерті ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК України (2003 р.).
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Звертаючись із позовом, в якості нормативних підстав для визнання права власності позивачем зазначено статті 328, 392 ЦК України.
Статтями 316, 317, 319 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем, всупереч вимог статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, що його право оспорюється або не визнається іншою особою (в тому числі, не доведено, що його законне право оспорюється Михайлівською сільською радою, визначеною ним в якості відповідача за позовом), не доведено також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Щодо визнання права власності на підставі статті ст. 335 ЦК України колегія судів зазначає наступне:
Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 335 ЦК України набуття права власності на безхазяйне майно є одним із способів виникнення права власності. Таке право власності на нерухоме майно згідно із даною статтею, виникає тільки у територіальної громади, або у фізичної особи.
Вільнянська МДПІ не є повноважним представником територіальної громади та не є громадянином (фізичною особою), а відтак у суду відсутні підстави визнавати за нею право власності на підставі статті 335 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, (згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності та нерухоме майно від 18.02.2002 р. таким органом є БТІ), за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік з метою виявлення власника має бути зроблено оголошення у друкованих засобах масової інформації (при цьому, виходячи з матеріалів справи, жодних оголошень відповідного змісту в друкованих засобах масової інформації не було). Така постановка на облік є адміністративним актом, а не юридичним фактом, що впливає на цивільні відносини, об'єктом яких є дана нерухомість. Значення взяття на облік нерухомої речі полягає в тому, що з даного моменту починається перебіг строку (один рік), необхідного для пред'явлення відповідної вимоги до суду, а саме: про винесення рішення щодо передачі такої речі у комунальну власність.
До того ж, слід зауважити, що питання про взяття на облік нерухомої речі повинно ставитися органом місцевого самоврядування, і вирішується воно в місцевому районному суді.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на статтю 1277 ЦК України в якості підтвердження правомірності його звернення із позовними вимогами в рамках даної справи, з огляду на те, що відповідно до положень статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини та відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, до якої Вільнянська МДПІ не відноситься. При цьому цивільна справа підсудна місцевому районному суду.
Стосовно можливості позивача звертатись із подібними позовними вимогами на підставі п. 12 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.
Відповідно до положень вищезазначеного нормативно-правового акту до функцій державних інспекцій відноситься проведення роботи, пов'язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна та майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів та конфіскованого майна.
Позивач на виконання положень вище зазначеної норми виявив та поставив на облік майно, але вказана стаття не надає позивачу права звертатись із позовними вимогами про визнання права власності на майно в інтересах держави в особі органів податкової служби.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
При розгляді заявленої позовної вимоги суд враховує, що пред’явлення позову не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити –чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить.
В даному випадку, позивач не надав належних доказів того, що його право власності на спірне нерухоме майно виникло з підстав, які заявлено, правомірно, в установленому законом порядку. Не довів також порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку Михайлівської сільської ради, визначеної ним в якості відповідача, а відтак суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (м. Вільнянськ Запорізької області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2010 р. у справі № 28/154/10 залишити без змін.