У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.10                                                                                       Справа №9/204-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:     

від позивача    –    не з’явився

від відповідача  – Петренко В.С. (паспорт серії НОМЕР_1 від 16.03.1998 р., директор)

                                                Сабадаш І.В. (довіреність № 03-01/03 від 10.01.2010 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго»(м. Каховка Херсонської області)

на рішення   господарського   суду   Херсонської   області   від   26.01.2010 р.

у справі № 9/204-09

за позовом            Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго»

                              (м. Каховка Херсонської області)

до відповідача     Каховської приватної дитячо-юнацької спортивно-технічної школи

                              Товариства сприяння оборони України (м. Каховка Херсонської області),

                              правонаступником якої є Каховська приватна автомобільна школа  

                              Товариства сприяння оборони України (м. Каховка Херсонської області),

про стягнення суми,

Комунальне підприємство теплових мереж «Каховтеплокомуненерго»звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Каховської приватної дитячо-юнацької спортивно-технічної школи товариства сприяння оборони України       9162,47 грн. заборгованості за теплопостачання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2010 р. у справі             № 9/204-09 (суддя Ребриста С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване недоведеністю позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Комунальне підприємство теплових мереж «Каховтеплокомуненерго»(позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправомірно не прийнято до уваги п. 2.2.2 укладеного між сторонами договору, яким передбачено врахування при розрахунках всіх видів втрат, передбачених робочим проектом. При цьому вказує, що судом не з’ясовано обставин щодо розбіжностей у примірниках договору, наданих сторонами, і не витребувано від відповідача обґрунтованих пояснень відносно закреслення в його примірнику договору пункту 2.2.2. Вважає, що, з огляду на відсутність протоколу розбіжностей, таке закреслення суперечить приписам ст. 118 ГК України.

Також заявник вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми            ст. 23 Постанови КМУ № 1198 від 03.10.2007 р. «Про затвердження правил користування тепловою енергією», згідно з якими розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності).  

Крім того, посилається на підпункт 7.2.43 пункту 7.2 розділу 7 Наказу Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 р. № 71 «Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», яким встановлено, що у разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на дільниці від мережі розділу до місця установки розрахункових приладів. Заявник відзначає, що згідно з умовами п. 2.16 спірного Договору «граница раздела тепловых сетей «Поставщика»и «Заказчика»является фланцевое соединение после задвижки в тепловой камере на отпайке к потребителю –для предприятий и организаций» (мовою оригіналу).

Мотивуючи викладеним, заявник просить рішення господарського суду Херсонської області від 26.01.2010 р. у справі № 9/204-09 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у справі –Каховська приватна автомобільна школа Товариства сприяння обороні України (правонаступник Каховської приватної дитячо-юнацької спортивно-технічної школи Товариства сприяння оборони України)  –апеляційну скаргу позивача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві.

Вважає, що місцевий господарський суд у відповідно сті з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи дійшов правомірного висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Вказує, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено здійснення розрахунків за фактично отриману теплову енергії згідно показників лічильника без зазначення жодних інших витрат або компенсацій (п. 2.1.2 договору), що відповідачем повністю виконувалося. При цьому відзначає, що в п. 2.1.2 договору представником позивача від руки внесено доповнення про розрахунки, що здійснюються в опалювальний сезон, згідно показників лічильника теплової енергії та закреслено ним же п. 2.2.2 договору. Також відповідач посилається на те, що з моменту укладання договору позивач жодних претензій щодо сплати будь-яких витрат поза сум фактичного споживання теплової енергії не заявляв.

Щодо посилання позивача на Робочий проект, який крім фактичного споживання згідно лічильників передбачає інші витрати, відповідач вказує, що жодних вказівок, що це за проект, ким затверджується і що він є невід’ємною частиною договору не має.

Окрім того, зауважує, що умовами договору не передбачено за якими методиками та формулами треба здійснювати розрахунок теплових витрат.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що факт наявності у відповідача заборгованості за теплову енергію позивачем не доведено. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.     

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2010 р. апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго»прийнята до провадження та призначена до розгляду на 15.04.2010 р.  

В судових засіданнях 15.04.2010 р. та 27.05.2010 р. колегією суддів оголошувалася перерва. Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. та від 26.08.2010 р. розгляд справи відкладався.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2602 від 26.10.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –  Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Кагітіна Л.П. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р. вказаною колегією справу прийнято до свого провадження.

Представники відповідача в судовому засіданні 26.10.2010 р. заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання 26.10.2010 р. свого представника не направив.   

           25.10.2010 р. до Запорізького апеляційного суду надійшла телеграма від Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго», в якій позивач просив відкласти розгляд справи у зв’язку з перебуванням представника на лікарняному та неможливістю прибуття у судове засідання.

   Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи на підставі ст. 77 ГПК України у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляд справи, вирішити спір по-суті.

Заперечення позивача на рішення місцевого господарського суду викладені ним у своїй апеляційній скарзі. У разі наявності додаткових доводів, позивач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково і завчасно направити на адресу апеляційного суду.

 Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника позивача (заявника апеляційної скарги), у зв’язку з чим клопотання позивача залишається без задоволення.

За  клопотанням присутніх в судовому засіданні представників відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

  Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2007 р. між Комунальним підприємством теплових мереж «Каховтеплокомуненерго»(постачальником, позивачем у справі) та Каховською приватною дитячо-юнацькою спортивно-технічною школою товариства сприяння оборони України (замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 107 (далі – Договір), згідно з  п. 1.1  якого постачальник забезпечує замовника тепловою енергією на потреби опалення та гарячого водопостачання.  

В  пункті 2.1.2 Договору зазначено (рукописно), що розрахунки здійснюються в опалювальний сезон згідно показів лічильника теплової енергії.

У випадку несправності приладу обліку теплової енергії, розрахунки здійснюються за існуючим тарифом для госпрозрахункових підприємств, виходячи із розміру займаної площі.

У відповідності до  п. 2.2.1 Договору замовник зобов'язаний здійснювати оплату за теплову енергію постачальнику  до 15 числа поточного місяця, шляхом передплати договірної місячної суми. Кінцевий розрахунок –25 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку.

В матеріалах справи містяться два примірники Договору, надані позивачем та відповідачем, в яких наявні розбіжності.

Так, в примірнику Договору, наданому позивачем, в п. 2.1, зокрема в графі «по тарифу»зазначено: «230-72, с 01.01.08г. - 94-14». Пункт 2.2.2. Договору викладено в наступній редакції (мовою оригіналу): «При расчетах за тепловую энергию по приборам учета:

- вести журнал учета потребленной теплоэнергии и расхода сетевой воды;

- ежемесячно до - числа предоставлять данные «Поставщику»о количестве потребленной теплоэнергии и расходе сетевой воды;

при расчетах учитывать все виды потерь, предусмотренные рабочим проектом;

поправка на погрешность счетчика, согласно паспортным данным - %».

В примірнику Договору, наданому відповідачем, в п. 2.1 Договору, зокрема в графі «по тарифу»зазначено: «230-72», а пункт 2.2.2 Договору  викреслено.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості перед ним у розмірі 9162,47 грн., що утворилася у зв’язку з втратами теплової енергії згідно Робочого проекту, які позивач мав оплачувати на підставі п. 2.2.2 Договору.

Відповідач, у свою чергу, заперечує наявність боргу перед позивачем за теплопостачання, посилаючись на покази лічильника та наявні в матеріалах справи платіжні доручення на підтвердження відсутності заборгованості.  

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України.   

Як було вище наведено, позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення боргу з відповідача наявністю теплових витрат згідно Робочого проекту, які відповідач мав оплачувати відповідно до п. 2.2.2 Договору.

В матеріалах справи міститься копії робочого проекту на встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії в приміщенні Каховської приватної автомобільної школи ТСО України, в додатку № 1 якого вказано наступне (мовою оригіналу): «При невозможности выполнения требований п. 8.3.3. абз. 3 «Правил учета, отпуска и потребления тепловой энергии»об установке приборов учета на границе раздела тепловых сетей Абонент дополнительно оплачивает потери тепловой энергии в теплових сетях от границы раздела до места установки теплосчетчика».

Пунктом 2.2.2 Договору, зокрема, передбачено що при розрахунках враховувати усі види витрат, передбачених Робочим проектом. При цьому, яким чином здійснюється розрахунок цих витрат, за якою методикою та формулою, умовами договору не передбачено.  Також умовами Договору не передбачено, що вказаний робочий проект є невід’ємною частиною Договору.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

З розрахунком позивача теплових витрат відповідач не погоджується, оскільки стверджує, що при розрахунку витрат тепла за кожен місяць позивач застосовує одну і ту ж формулу середньорічних теплових витрат, без врахування температури за кожен місяць окремо. Також вважає, що при визначенні формул, за якими здійснюються розрахунки теплових витрат, має враховуватись діаметр та довжина трубопроводу, спосіб прокладки цього трубопроводу –наземний  чи підземний.

Тобто, з викладеного можна зробити висновок, що умовами Договору взагалі не передбачено, яким чином відповідач має розраховувати витрати, передбачені робочим проектом, та як проводити розрахунки за ці витрати. В Договорі не визначено формули, за якою слід розраховувати додаткові витрати тепла, та не міститься будь-яких посилань на методику, на підставі якої здійснюються такі розрахунки.

           З матеріалів справи вбачається, що позивачем 18.05.2009 р. на адресу відповідач була направлена претензія № 05-01/198/1, в якій позивач на підставі п. 2.2.1 Договору вимагав сплатити борг за теплопостачання в сумі 54 672,47 грн. При цьому, будь-яких посилань на пункт 2.2.2. Договору, що стосується оплати додаткових теплових витрат, дана претензія не містить.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана претензія позивача не може вважатися вимогою про оплату боргу за теплові витрати на підставі п. 2.2.2. Договору, оскільки вона не містить таких вимог.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено ані існування підстав для  оплати відповідачем додаткових теплових втрат, а ні наявності таких втрат взагалі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 9162,47 грн. заборгованості.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги  (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

                                         ПОСТАНОВИВ :

            Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Каховтеплокомуненерго»(м. Каховка Херсонської області) залишити  без задоволення.

            Рішення господарського суду Херсонської  області  від 26.01.2010 р. у справі № 9/204-09 залишити  без змін.