Справа №22ц-1331/10                         Головуючий в  1  інстанції:

                                Стамбула Н.В.

Категорія 52

                                                                                    Доповідач:                                                 Приходько  Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2010 року   червня місяця  10 дня колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних  справах  апеляційного  суду  Херсонської області  в  складі:

        головуючого         Кузнєцової  О.В.

        суддів                   Бездрабко  О.В.    

                    Приходько Л.А.

        при  секретарі     Ляшенко  О.В.

        за  участю адвоката     ОСОБА_3

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Херсоні апеляційну   скаргу Херсонського ясел-саду №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей  на  рішення  Комсомольського     районного  суду  м. Херсона   від   27   січня  2010  року в  справі

за позовом

ОСОБА_4 до Херсонського  ясел-садка №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей   про визнання  неправомірними  звільнення, відновлення  на  роботі  та   переводу, про  відновлення  на    попередній   посаді ,  видачу   дублікату   трудової  книжки,   стягнення недоотриманої  заробітної  плати  та  моральної  шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

22 травня 2009  року    ОСОБА_4 звернулася в  суд з  позовом    до Херсонського ясел-садка №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей (далі ясла-садок)  про   стягнення недоотриманої  заробітної плати  та   моральної  шкоди.

В  обґрунтування   своїх  вимог  зазначила, що    перебувала  в  трудових  відносинах    з   відповідачем,  працюючи  на  посаді  вчителя-логопеда.  20.10.2008 року, на  підставі  наказу  №95   від  20.10.2008  року, була  звільнена за   п.1 ст. 40  КЗпП України (скорочення  штату). Вказане  звільнення  вважає незаконним  оскільки  звільнення    проведено  в  період її   тимчасової непрацездатності,   за   спливом   місяця  з  часу  отримання  згоди профспілковим   комітетом  на  її  звільнення,  в  період  її  вагітності.  22.10.2008 року,  наказом №96  від 22.10.2008 року, формально  поновлена   на  посаді    вчителя-логопеда, та  в  той же  день, на  підставі  наказу №98  від 22.10.2008 року, без  її  згоди та  попередження,    переведена  на  0.5  ставки  вчителя-логопеда, 0.1ставки   вихователя  логопедичної групи та 0.31 ставки  вихователя  загальної  групи.  Внаслідок   незаконних  дій  адміністрації   ясел-садка  вона  зазнала   душевних страждань.

Під   час розгляду   справи   ОСОБА_4  доповнила   свої   позовні   вимоги,  та остаточно  просила    визнати  неправомірними   її  звільнення  на  підставі  наказу   від  20.10.2008 року  №95,  її  поновлення  на  роботі на  підставі  наказу  від 22.10.2008 року  №96,   її переведення  з 22.10.2008 року   на  0.5  ставки   вчителя –логопеда, на  0.1  ставки вихователя   логопедичної  групи, на   0.31   ставки   вихователя  звичайної групи;  зобов’язати    відповідача поновити  її на   попередній   посаді   вчителя-логопеда з 20.10.2008 року;   зобов’язати    відповідача   видати  позивачу «Дублікат»  трудової   книжки   без  внесення   до неї  запису,  визнаного   недійсною;  стягнути  з   відповідача  на  її користь  недоотриману заробітну  плату    в  розмірі  2048.85грн., моральну  шкоду   в  розмірі  5000грн.,  та  понесені  нею  судові   витрати (а.с.80).

Рішенням   Комсомольського  районного  суду   м. Херсона  від  27 січня  2010  року   позовні  вимоги  задоволені   частково. Позивачці  поновлено   строк   позовної давності,   позовні  вимоги   ОСОБА_4   задоволено   частково.  Визнано  неправомірними:   звільнення  ОСОБА_4  на  підставі  наказу  №95   від 20.10.2008 року;  відновлення  ОСОБА_4   на  роботі  з  22.10.2008 року  на  підставі  наказу  №96  від 22.10.2008 року;   перевід  ОСОБА_4 з 22.10.2008 року на  0.5  ставки   вчителя –логопеда, на  0.1  ставки вихователя   логопедичної  групи, на   0.31   ставки   вихователя  звичайної групи. Зобов’язано   відповідача     відновити   ОСОБА_4  на  попередній   посаді   вчителя-логопеда  з  20.10.2008 року; видати  ОСОБА_4  «Дублікат»  трудової   книжки  без   внесення запису,  визнаного  недійсним.   Стягнуто  з   ясла-садка  на   користь  ОСОБА_4   недоотриману  заробітну  плату   в  сумі  2048.85грн., моральну  шкоду   в  сумі  1000грн.,  судові   витрати    у  сумі  37.50грн.,    а  також   судовий  збір  на  користь  держави   у  сумі  51грн.

В   апеляційній   скарзі Херсонський  ясла-садок №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей,  посилаючись на  порушення   судом  норм   матеріального та  процесуального  права, просить  рішення   суду   скасувати,   справу   направити на  новий  розгляд до  суду  першої  інстанції.

Під  час  розгляду   справи  представник  відповідача Коваленко Г.В.,  апеляційну    скаргу підтримала,  просить рішення   скасувати,  як  постановлене   з  порушенням  норм  матеріального та  процесуального  права.

Заперечуючи  проти  апеляційної   скарги  ОСОБА_4, та  її  представник ОСОБА_6, зазначили, що рішення   суду, на  їх  думку, є законним  та  обґрунтованим.  Просять   апеляційну   скаргу  відхилити, рішення  суду  залишити  без  змін.

Заслухавши  доповідача,  перевіривши   законність  та обґрунтованість  рішення   суду  в  межах,  визначених  ст.  303  ЦПК  України ,  колегія  суддів  дійшла  висновку, що  апеляційна   скарга  підлягає  задоволенню  частково з наступних підстав.

Задовольняючи  позовні вимоги  суд  першої  інстанції  виходив  з того, що ОСОБА_4  звільнена з  порушенням  вимог  п.1 ст.40 КЗпП України,  без отримання  згоди профспілкового  комітету на  її  звільнення,  без  її персонального  попередження   про   майбутнє  звільнення не  пізніше   ніж  за  два  місяці, а  також  під  час   тимчасової  непрацездатності.  Відновлення  позивачки  на  роботі  з  22.10.2008 року, та її   перевод   в  той  же  день  на  0.5  ставки   вчителя –логопеда,  0.1  ставки вихователя   логопедичної  групи та   0.31   ставки   вихователя  звичайної групи,  проведені  з  порушенням  норм трудового  законодавства,    без своєчасного  попередження    про  суттєві  зміни   умов  та  оплати  праці.

Проте  з  такими  висновками  суду  погодитися  не  можна.

З   матеріалів   справи   вбачається, що   ОСОБА_4    перебуває   в  трудових  відносинах з   відповідачем з 06.02.2001  року,  працюючи    на  посаді    вчителя-логопеда Херсонського  ясел-садка №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей.

На  підставі   рішення  виконавчого   комітету  Херсонської  міської  ради   від   16.09.2008 року  №439  «Про   затвердження   мережі   дошкільних  навчальних  закладів   міста  на  2008-2009 навчальний  рік»  затверджена  одна   спеціалізована  (логопедична) група,  у  зв’язку  із  чим   здійснено  скорочення  штату,  а   саме   штатної одиниці   вчитель-логопед.   Вказані  обставини  сторонами  не  заперечуються, та  підтверджуються   доказами, зібраними   по  справі,   а   саме  штатними  розкладами.

На  підставі наказу  по  яслам-садку №69   санаторного типу  від 28.07.2008 року  №64  ОСОБА_4,  відповідно до  вимог  ст.  49ІКЗпП України  попереджена  про  майбутнє   скорочення    посади    вчителя-логопеда   з 01.10.2008 року  та   за  запропоновано  посаду    вихователя, з  чим   вона  не  погодилася(а.с.26,27). Звіт  про   заплановане  вивільнення   працівника, а   саме  ОСОБА_4, поданий  28.07.2008 року  до  Херсонського   міського   центру  зайнятості.

13.08.2008 року, на  виконання  вимог  ст. 43 КЗпП України, на засіданні   первинної  профспілкової  організації дошкільного навчального закладу №69 дана  згода на   звільнення   у  зв’язку  із  скороченням   штату   ОСОБА_4,  враховуючи те, що     ОСОБА_7 не   може  бути  звільнена   відповідно до вимог  ч.3 ст.  184 КЗпП України,  як   одинока   мати(а.с.29-30).

З 30.09.2008 року по  18.10.2008 року  ОСОБА_4  знаходилася  на   стаціонарному   лікуванні(а.с.37),  у  зв’язку   із  чим  наказом по  яслам-садку №69   санаторного типу   №86   звільнення   ОСОБА_4    перенесено з 01.10.2008 року    до  закінчення  терміна  лікарняного листа (а.с.38).

Наказом по  яслам-садку №69   санаторного типу   від  20.10.2008 року   ОСОБА_4  звільнена з посади   вчителя-логопеда  з  20.10.2008 року у  зв’язку   із  скороченням  штату  на  підставі п.1  ст.  40  КЗпП України.

Суд на   вказані  обставини    уваги  не  звернув, та  дійшов  помилкового  висновку, що  відповідачем    порушений   порядок   звільнення  позивачки за  п.1 ст.  40  КЗпП України.

Проте  на   час  звільнення   ОСОБА_4  була   вагітною,  а  відповідно до  ч.3  ст.  184  КЗпП  України  звільнення   вагітних жінок з ініціативи  власника   або  уповноваженого ним  органу   не  допускається,  крім  випадків    повної  ліквідації  підприємства,  установи, організації,  коли  допускається  звільнення  з   обов’язковим   працевлаштуванням.

До   часу  звільнення   ОСОБА_4    не  повідомляла  про  свою  вагітність  відповідача.  Після   отримання  відповідачем   відомостей  щодо  вагітності  ОСОБА_4, наказом по  яслам-садку №69   санаторного типу     від 22.10.2008 року,  позивачка,    поновлена   на  посаді   вчителя-логопеда  з  22.10.2008 року.  При  цьому    відповідачем   помилково   ОСОБА_4  поновлена  на  роботі  не  з  21.10.2008 року,  а  з  22.10.2008 року.

Наказом по  яслам-садку №69   санаторного типу   від 31.03.2009 року   накази  №95  від   20.10.2008 року «Про  звільнення   у  зв’язку   із скороченням штату»  та  № 96   від  22.10.2008 року «Про   відновлення  на  посаді  ОСОБА_4.»  визнані  недійсними.

Тобто,    відповідачем   у  добровільному   порядку, ще  до  звернення    позивачки за  захистом   своїх  прав до  суду, відновлено її   порушене   право, а  тому   вимоги позивача, щодо    визнання  неправомірними її звільнення  та   відновлення   на  роботі на  посаді   вчителя-логопеда, є  необґрунтованими  та   задоволенню не  підлягають.

Також   колегія  суддів  не  може  погодитися   з  висновком    суду   першої  інстанції   про  визнання  неправомірним   переведення   позивачки.

Так, наказом по  яслам-садку №69   санаторного типу   від  22.10.2008 року  №36   ОСОБА_4 та  ОСОБА_8, попереджені   про  зміну   істотних умов  праці  у  зв’язку із  скороченням   штату.

Наказом по  яслам-садку №69   санаторного типу   від  22.10.2008 року  №98  у  зв’язку  з   виробничою  необхідністю зменшено   з  22.10.2008 року  навантаження деяким працівникам  ясел-садку,  в  тому  числі ОСОБА_4 встановлено навантаження 0.5  ставки   вчителя –логопеда,  0.1  ставки вихователя   логопедичної  групи та   0.31   ставки   вихователя  звичайної групи.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на  іншу  роботу  допускається тільки за згодою працівника.  Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж  підприємстві,  в  установі, організації на інше робоче місце,  в інший структурний підрозділ у тій же  місцевості,  доручення  роботи  на  іншому  механізмі  або агрегаті  у   межах   спеціальності,   кваліфікації   чи   посади, обумовленої  трудовим  договором.  У зв'язку  із  змінами  в  організації  виробництва  і  праці допускається  зміна  істотних умов праці при продовженні роботи за  тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці працівник  повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не  може  бути  збережено,  а працівник  не  згоден  на  продовження  роботи в нових умовах,  то трудовий  договір  припиняється  за  пунктом  6  статті  36  цього Кодексу.

    Суд на  зазначені обставини  справи  та вимоги  закону   уваги не  звернув, та  дійшов  помилкового  висновку, що   відбулося   переведення   позивачки  на   іншу  роботу  без   її  згоди.

Враховуючи, що  в   яслах-саку   відбулися   зміни   в організації  виробництва   і   праці,  у  зв’язку   із затвердженням    власником   однієї   спеціалізованої  (логопедичної) групи на  2008-2009   навчальний  рік,  внаслідок   чого   була   скорочена  одна   одиниця   вчителя – логопеда( що  не  заперечується  позивачем),  проте обидва   працівника,  які  займають  посаду    зазначену   посаду  не   можуть  бути  звільнені     відповідно до  ч.3  ст.184  КЗпП України, та  продовжують   роботу  за   тією ж    спеціальністю,   кваліфікацією та  посадою, відповідачем ,  відповідно до  вимог   ч.3  ст.  32  КЗпП України, змінені істотні   умови  праці  деяких  працівників,  в  тому  числі  ОСОБА_4,  а   саме змінено  навантаження.

Проте,   в   порушення   вимог  ч.3  ст. 32  КЗпП  України,   позивачка  не  була   повідомлена   про   зміну   істотних  умов  праці   не  пізніше  ніж  за  два  місяці.

Однак  недодержання роботодавцем   цього  строку не   є  підставою для відновлення попередніх  умов  праці,  а  отже   вимога   позивача  про  стягнення    з  відповідача   недоплачену їй заробітну  плату  за   період  з  листопада 2008 року  по   липень  2009 року   в   сумі  2048.85грн., є  необґрунтованими  та   задоволенню не  підлягають.

Разом  з тим  у  випадку  недодержання   роботодавцем  двомісячного  строку  надає  працівнику   право  вимагати   доплати  до   середнього заробітку  за  період, на   який  було   скорочено    строк   попередження.

З   матеріалів   справи  вбачається, і  це  визнано  сторонами, що ОСОБА_4, протягом  двох   місяців після  зміни   істотних  умов праці отримувала  виплати за  листками  непрацездатності у розмірі    середньої  заробітної  плати,  а  тому  також   відсутні  підстави  для  стягнення   на    користь  позивачки   доплати   до  середнього  заробітку за   період  на   який  було   скорочено   строк  попередження.

Також   колегія  суддів  не  погоджується  з  висновком    суду  щодо  відшкодування    позивачці   моральної  шкоди. Так, позивачкою, на  виконання  вимог  ст.  60 ЦПК України, не  надано будь-яких доказів на  підтвердження   своїх   доводів, що    внаслідок неправомірних  дій   відповідача    вона  зазнала  моральних  страждань, нею  були  втрачені  нормальні  життєві  зв’язки, вона  була  вимушена прилагати  додаткових  зусиль   для  організації    свого життя,  а  також  наявності    причинного зв’язку    між  діями    відповідача  та порушенням  нормального тривання  її  вагітності,  враховуючи  ту  обставину, що ще  до  її  звільнення   вона  знаходилася  на   стаціонарному   лікуванні  у  зв’язку   з загрозою  переривання  вагітності.

На  підставі  викладеного   колегія   суддів  прийшла  до  висновку, що рішення  суду   в  частині визнання  неправомірними:   звільнення  ОСОБА_4  на  підставі  наказу  №95   від 20.10.2008 року;  відновлення  ОСОБА_4   на  роботі  з  22.10.2008 року  на  підставі  наказу  №96  від 22.10.2008 року;   переводу  ОСОБА_4 з 22.10.2008 року на  0.5  ставки   вчителя –логопеда, на  0.1  ставки вихователя   логопедичної  групи, на   0.31   ставки   вихователя  звичайної групи,  а  також   в  частині зобов’язання  відповідача     відновити   ОСОБА_4  на  попередній   посаді   вчителя-логопеда  з  20.10.2008 року,  стягнення  на   користь  ОСОБА_4   недоотриманої заробітної плату   в  сумі  2048.85грн. та моральної  шкоди   в  сумі  1000грн.,  слід   скасувати, та  ухвалити  нове  рішення,   яким    відмовити  у  задоволені   позовних  вимог  в  цій  частині.

Зважаючи  на  те, що  в  трудовій   книжці   ОСОБА_4  наявні  записи   про  її звільнення,  поновлення,  які на  теперішній   час визнано  недійсними, відповідно до  п.2.10   Інструкції  про  порядок   ведення  трудових  книжок    працівників,  затвердженої   наказом   міністерства    праці  України, Міністерства  юстиції  України, Міністерства   соціального захисту  населення  України    від  29.07.1993  року  № 58,    позивачка   має права   вимагати  видачі  «Дублікату»   трудової   книжки  без  внесення  до неї  записів,  визнаних недійсними.  Тому  підстав  для скасування  рішення  в цій   частині   колегія  суддів  не   вбачає.

Керуючись  ст.  3030,307,309,314  ЦПК  України,  ст.ст. 32,40,43,49І,184,237№ КЗпП  України,  колегія  суддів, -

ВИРІШИЛА :

          Апеляційну   скаргу Херсонського ясел-саду №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей  задовольнити  частково.

          Рішення   Комсомольського   районного суду м. Херсона  від   27   січня   2010  року   в   частині  визнання  неправомірними   звільнення  ОСОБА_4  на  підставі  наказу  №95   від 20.10.2008 року,  відновлення  ОСОБА_4   на  роботі  з  22.10.2008 року  на  підставі  наказу  №96  від 22.10.2008 року,   перевід  ОСОБА_4 з 22.10.2008 року на  0.5  ставки   вчителя –логопеда, на  0.1  ставки вихователя   логопедичної  групи, на   0.31   ставки   вихователя  звичайної групи; зобов’язання   ясла-сад №69 «Салют»     відновити   ОСОБА_4  на  попередній   посаді   вчителя-логопеда  з  20.10.2008 року,  а  також  стягнення  з   ясел –садка №69 «Салют  на   користь  ОСОБА_4   недоотриманої  заробітної  плати   в  сумі  2048.85грн.та  моральної  шкоди   в  сумі  1000грн.   скасувати,  та   ухвалити  в  цій   частині  нове  рішення.

У  задоволені   позовних  вимог   ОСОБА_4    в  частині визнання  неправомірними звільнення  на  підставі  наказу  №95   від 20.10.2008 року,  відновлення  на  роботі  з  22.10.2008 року  на  підставі  наказу  №96  від 22.10.2008 року,   перевід   з 22.10.2008 року на  0.5  ставки   вчителя –логопеда, на  0.1  ставки вихователя   логопедичної  групи, на   0.31   ставки   вихователя  звичайної групи; зобов’язання  Херсонських ясел-саду №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей відновити   ОСОБА_4  на  попередній   посаді   вчителя-логопеда  з  20.10.2008 року,  а  також  стягнення з Херсонських ясел-саду №69   санаторного типу для   часто  хворіючи   дітей  на   користь  ОСОБА_4   недоотриманої  заробітної  плати   та  моральної  шкоди   відмовити.

В решті  рішення  залишити   без  змін.

Рішення    набирає  законної  сили з  моменту проголошення, та  може  бути  оскаржене  шляхом  подачі   касаційної   скарги  протягом  двох  місяців  з  дня  набрання  законної  сили  безпосередньо до  Верхового   Суду  України.

Головуючий:

Судді: