Справа №22ц- 1880/10 Головуючий в 1 інстанції:
Палькова В.М.
Категорія 20
Доповідач: Приходько Л.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року червня місяця 24 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.В.
суддів Бездрабко О.В.
Приходько Л.А.
при секретарі Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання попереднього договору та повернення отриманого за ним авансу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, спричинених необґрунтованим ухиленням від укладення договору, передбаченого попереднім договором,
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 27 липня 2009 року про розірвання попереднього договору та повернення отриманого за ним авансу. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15.10.2008 року уклав з ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, за 1616500грн, що є еквівалентом 305000 доларів США. На виконання умов договору він передав відповідачці аванс в сумі 10000 доларів США, що еквівалентно 53000грн. У зв’язку із значним підвищенням курсу долара США до гривні, укладення договору купівлі-продажу стало неможливим. У зв’язку з істотною зміною обставин , просив суд розірвати попередній договір, укладений 15.10.2008 року між ним та відповідачем, стягнути з відповідача аванс в розмірі 77000грн., що еквівалентно 10000 долам США відповідно до курсу долара США до гривні станом на 04.02.2009 року.
В травні 2009 року ОСОБА_4 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, посилаючись на те, що за умовами попереднього договору, укладеного між нею та позивачем, вони досягли угоди про укладення в строк до 15.12.2008 року договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки за 1616500грн, що еквівалентно 305000 доларів США. ОСОБА_3 на підтвердження своїх намірів передав їй до підписання попереднього договору 53000грн, що еквівалентно 10000 доларів США. В строк, визначений попереднім договором, договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не був укладений з підстав відсутності у позивача необхідної суми. Внаслідок не укладення основного договору вона зазнала збитків. Здійснюючи відчуження нерухомого майна вона мала на меті розрахуватися з ВАТ «Морський транспортний банк» за Кредитним договором, про що позивач знав і міг передбачити негативні наслідки яких вона могла зазнати у разі не укладення договору. Проте не уклавши договір купівлі-продажу позбавив її можливості відчужити вказане майно іншим особам. Внаслідок чого вона не змогла вчасно здійснити розрахунки з банком, що зумовило звернення банку 30.01.2009 року до суду з позовом про розірвання кредитного договору та стягнення 2055663.96грн. На дату укладання основного договору - 15.12.2008 року її заборгованість перед банком у вигляді прострочення за кредитом, процентам, щомісячної комісії становила 6694.15 доларів США, що еквівалентно 50025.05грн., на дату звернення банку до суду, тобто на 29.01.2009 року зазначена сума збільшилась на 50861.25грн., що є її збитками спричиненими невиконанням відповідачем свого зобов’язання щодо укладання основного договору, які просила суд стягнути з ОСОБА_3 в її користь.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 53000грн. отриманого авансу за попереднім договором, укладеним між сторонами, 530грн. судового збору та 240грн. сплачених витрат на ІТЗ. В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування збитків 50861.25грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2250грн., 508.61грн судового збору та 34грн. витрат на ІТЗ.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування збитків 50861.25грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2250грн., 508.61грн судового збору та 34грн. витрат на ІТЗ, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок не укладення між сторонами основного договору з вини ОСОБА_3, ОСОБА_4 була позбавлена можливості здійснити розрахунок з банком за Кредитним договором, у зв’язку із чим зазнала збитків, які полягають у збільшенні її грошових зобов’язань перед банком у вигляді відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за кредитом.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
За правилами ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до частини 2 цієї норми сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 15.10.2008 року Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов’язалися до 15.12.2008 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 за ціною 1616500грн, що є еквівалентом 305000 доларів США за встановленим сторонами курсом долар США – 5.30грн (п.2.4 Договору). На підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 отримала гроші в сумі 53000 грн., що еквівалентно 10000 доларів США. Зазначена сума визнана сторонами авансом ( п. 3 Договору).
За умовами п. 5 Договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань за цим договором не допускається.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_3 пояснює неможливість укласти договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки на умовах передбачених попереднім договором різким зростанням в період з 15.10.2008 року 15.12.2008 року курсу гривні відносно до долару США, оскільки вартість нерухомого майна була прив’язана за умовами попереднього договору до долара США.
Враховуючи, що в період часу з 15.10.2008 року по 15.12.2008 року офіційний курс гривні до долара США зріс з 492.000грн. за 100 долари США до 747.310грн. за 100 долари США(а.с.30), вартість нерухомого майна, відповідно до долара США значно зросла (до 2 279 295.50грн.= 305000 * 7.4731). Таке зростання вартості нерухомого майна є істотною зміною умов договору, а отже підстав вважати, що ОСОБА_3 безпідставно ухилявся від укладення спірного договору у суду не було. Будь-яких доказів, що ОСОБА_3 пропонувалося укласти договір за вартістю нерухомого майна визначеної у договорі без прив’язки до долара США, тобто за 1616500грн. ( що становить за курсом НБУ на 15.12.2008 року - 216309.16 доларів США) ОСОБА_4 не надано. Крім того, цієї суми не вистачило б ОСОБА_4 на погашення її заборгованості перед банком.
А отже висновок суду про те, що у ОСОБА_4 не було підстав наполягати на відчуженні свого майна за долари США, оскільки у разі отримання від ОСОБА_3 розрахунку за договором у гривні та подальшої її конвертації у долари США їй би вистачило на погашення кредиту, суперечить встановленим обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що договір купівлі продажу нерухомого майна не був укладений на умовах попереднього договору у зв’язку з істотною зміною умов договору.
Також колегія судів не погоджується з висновком суду про те, що внаслідок не укладення договору ОСОБА_4 зазнала збитків.
Відповідно ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір та 07.08.2007 року додаткова угода до нього, за умовами яких остання отримала кредит в сумі 296 402 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних.
Станом на 15.10.2008 року, тобто на час укладання попереднього договору, прострочений основний борг за кредитом вже складав 1526.18 доларів США, а прострочені відсотки – 3068.80 доларів США. Станом на 11.12.208 року заборгованість по кредиту, процентам, щомісячної комісії зросла і становила 6694.15 доларів США.
За таких обставин висновок суду проте, що саме внаслідок не укладення договору ОСОБА_4 були нараховані штрафні санкції за його несвоєчасне виконання суперечать встановленим обставинам справи. Оскільки заборгованість за кредитом вже мала місце на час укладення попереднього договору. Крім того, отримавши аванс , за умовами попереднього договору, ОСОБА_4 мала реальну можливість погасити існуючи заборгованість, та не допустити нарахування банком штрафних санкції.
Уклавши кредитний договір з банком ОСОБА_4 взяла на себе обов’язок своєчасно погасити кредити, сплатити відсотки за користування кредитом, а також у разі порушення умов договору сплатити банку штрафні санкції.
Нарахування банком штрафних санкцій за невиконання умов кредитного договору, є відповідальністю у зв’язку з невиконанням взятого на себе зобов’язання, та не може вважатися збитками, відповідно до вимог ст. 22 ЦК України.
Крім того, ОСОБА_4 не надано жодного доказу, що нею реально були сплачені банку штрафні санкції в розмірі 50861.25грн.
Враховуючи наведене суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав, встановлених законом чи договором для відшкодування збитків завданих необґрунтованою відмовою від укладення договору, передбаченого попереднім договором.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими, а тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши ОСОБА_4 у задоволені її позовних вимог.
В іншій частині рішення не оскаржувалось, а підстави для його обов’язкового скасування, передбачені ч.3 ст. 303 ЦПК України судом не встановелні.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, ст. 22, 635 ЦК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05 лютого 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, спричинених необґрунтованим ухиленням від укладення договору, передбаченого попереднім договором , та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування збитків 50861.25грн., витрат на правову допомогу в розмірі 2250грн., 508.61грн судового збору та 34грн. витрат на ІТЗ, скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, спричинених необґрунтованим ухиленням від укладення договору, передбаченого попереднім договором, відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верхового Суду України.
Головуючий:
Судді: