Справа №22ц-2108/10 Головуючий в 1 інстанції:
Охтень А.А.
Категорія 27
Доповідач: Приходько Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року липня місяця 01 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцовій О.А.
суддів Приходько Л.А.
Бездрабко О.В.
при секретарі Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 березня 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 березня 2010 року позов задоволений. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 27000грн. боргу по розписці від22.02.2008 року, 3888грн. процентів за період з 25.04.2008 року по 16.09.2008 року та понесені судові витрати в сумі 390грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати і ухвалити нове рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення суд, згідно ст. 214 ЦПК України, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що ОСОБА_3, у строки визначені розпискою не повернуті позивачці гроші в сумі 27000грн., а тому зазначена сума боргу, відповідно до вимог ст.ст.526,546, 543 ЦК України, разом з відсотками підлягає стягненню солідарно з відповідачів.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2008 року ОСОБА_6 видав розписку, згідно якої він зобов’язався повернути ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 27000грн до 25.04.2008 року за продані ним автомобільні причепи, взяті під реалізацію. У випадку несвоєчасного повернення грошей зобов’язався сплатити пеню в розмірі 3% від загальної суми заборгованості за кожний прострочений місяць. Зазначив, що гарантом його платоспроможності є його дружина ОСОБА_4
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 1046,1047,1049,1050 ЦПК України тим, що нею були передані ОСОБА_3 автомобільні причепи для реалізації на загальну суму 27000грн. На виконання свого зобов’язання ОСОБА_3 22.02.2008 року написав розписку в якій зобов’язався повернути їй грошові кошти отримані від реалізації автомобільних причепів в розмірі 27000грн. не пізніше 25.04.2008 року. Цією ж розпискою зобов’язання забезпечено неустойкою(пенею) та гарантією ОСОБА_4
Заперечуючи проти заявленого позову ОСОБА_3 зазначав, що гроші за продані ним автомобільні причепи та непродані ним автомобільні причепи він повернув позивачці, а будь-яких боргових зобов’язань він перед нею не має.
В порушення вимог ст. 214 ЦПК України суд першої інстанції не встановив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, не з’ясував у повному обсязі характер спірних правовідносин та правову норму, що підлягає застосуванню.
Стягуючи проценти суд не звернув уваги на те, що, відповідно до розписки, виконання зобов’язання взятого на себе відповідачем щодо повернення грошових коштів забезпечено неустойкою (пенею), та не перевірив чи не пропущений позивачем строк спеціальної позовної давності, передбачений ч.2 ст. 258 ЦК України.
Суд встановив, що ОСОБА_4 є гарантом виконання зобов’язання взятого на себе ОСОБА_3, проте суд не звернув уваги на те, що відповідно до вимог ст. 560 ЦК України, гарантом може бути лише банк, інша фінансова установа, страхова організація, які гарантують перед кредитором виконання боржником свого зобов’язання.
Отже судом першої інстанції фактично позовні вимоги, заявлені ОСОБА_5 не розглянуті, що відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати мотиви з яких скасовано рішення суду, сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи і залежно від встановлено, відповідно до вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 303,307,311, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 березня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з часу набрання нею чинності безпосередньо до Верховного Суду України..
Головуючий:
Судді: