Справа №  2- а- 1404/10

                                                                П О С Т А Н О В А

                                                             ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

               02  грудня  2010 року.   Амвросіївський районний суд Донецької області

                                   у  складі:  головуючої            -            судді  Ладе В.Р.,

                                                 при секретарі            -                       Бачуріній М.В.,

                                      за  участю позивача            -                       ОСОБА_1,

                                  представника відповідача       -                       М»ясникова  А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду м. Амвросіївка адміністративний позов  ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов»язання  нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги «дітям війни»,

                                                               В С Т А Н О В И В:

15  листопада  2010 року позивачка  ОСОБА_1  звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов»язання  здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії «дітям війни» за період з 01 січня 2009 року по дату ухвалення рішення.  На обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-6 від 18.11.2004 року вона,  ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до дітей війни і має право на одержання  соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком щомісячно, але відповідач не виплачує цю допомогу, порушуючи її права.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про  Державний бюджет України на  2007 рік»  зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року   та  від 22 травня 2008 року ці положення Законів України «Про Державний бюджет України» визнані неконституційними, оскільки  відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно правовими актами. Згідно з ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов»язані  діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тому, вважає позивачка, невиплата їй соціальної допомоги, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  є протиправною і такою, що суперечить  Конституції та законам України. Зважаючи на прожитковий мінімум, затверджений Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, позивач просить стягнути з відповідача  невиплачені їй  кошти з 01 січня  2009 року по дату ухвалення рішення.

Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України  для звернення до адміністративного суду  за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється строк, який обчислюється  із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод і інтересів.

Позивачка вважає, що її права  були обмежені шляхом прийняття окремих  неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, законами України. Крім того, їй не було повідомлено про належні їй, як дитині війни,  виплати, тому про факт  порушення прав позивачці стало відомо  лише після висвітлення  зазначених вище подій  у пресі в зв»язку з ухваленням відповідних рішень Конституційного Суду України.

Отже, про грубе порушення прав позивача остання довідалася  тільки у 2010 році. Просить визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною і поновити його.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, посилаючись на вище вказане, просить їх задовольнити в повному обсязі, просить зобов»язати відповідача нарахувати їй 30% до пенсії щомісячно, починаючи з 01 січня 2009 року по  дату ухвалення рішення у справі.

 Через юридичну необізнаність вона не звернулася до суду із позовом в передбачений законом річний строк, оскільки через свій похилий вік,  слабке здоров»я і невелику грамотність вона не мала можливості розібратися в нових законах. Просить визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною і поновити його.

На стягненні судових витрат з відповідача чи державного бюджету не наполягає, оскільки витрати для неї незначні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи, що  жодним нормативно-правовим актом  не встановлений обов»язок  органів Пенсійного фонду України здійснювати виплату соціальної допомоги дітям війни. Згідно п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися  до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів  та не підлягають вилученню  з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду, і не можуть використовуватися  на цілі, не передбачені цим законом. До того ж відсутні кошти  і джерела здійснення виплат  та порядок обчислення  такого підвищення до пенсії.

Представник відповідача також зауважив, що  законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі  нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою  нового нормативного акту може поширювати свою дію на відповідні правовідносини.  А ні рішеннями  Конституційного суду України  від 09.07.2007 року та  від 22.05.2008 року, ані іншим нормативно-правовим актом  не передбачено відновлення дії ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Для врегулювання ситуації  28.05.2008 року Кабінетом  Міністрів України  була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання чи  державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 гр., з 01 липня – 48,20 гр., та з 01 жовтня – 49,80 гр.    

Проти поновлення строку для звернення до суду представник відповідача заперечує, вказуючи, що позивачем пропущений передбачений законом річний строк для звернення до суду без поважної причини, оскільки юридична необізнаність не може бути поважною причиною для пропуску строку, всі закони в нашій країні оприлюднюються.

Просить відмовити позивачці в її позові.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані  докази, вважає, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню. До цього висновку суд дійшов  з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка  ОСОБА_1  відноситься до категорії «діти війни», це підтверджується довідкою Амвросіївського управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від  18 листопада  2004 року № 2195 - 1V дітям війни  пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Дію цієї статті  було зупинено на 2006 рік згідно із законом № 3235 – 1V від 20 грудня 2005 року . Зупинення цієї норми не було визнано неконституційним.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  дія ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  була зупинена на 2007 рік. Але рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції, серед інших і положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до вимог ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року  № 422/96-ВР у разі, якщо ці акти або окремі їх положення  визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними  і втрачають чинність від дня прийняття  Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Частина 2 цієї статті передбачає, якщо суд визнає причину пропущеного строку  звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається  і вирішується в порядку, встановленому кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ст. 102 ч. 1 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом  за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд, зважаючи на вік позивачки, її стан здоров»я, юридичну необізнаність,  вважає за можливе  визнати причину пропуску строку  для звернення до суду поважною і поновити його.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначені основи соціального захисту  дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону  передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до  Закону «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, статтею 6 цього Закону  після внесення змін передбачалося, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10 – рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  та «Про внесення змін  до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-У1  не вносилися зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  В ст. 71 зазначеного Закону вказано про надання права Кабінету  Міністрів  України  в 2009 році встановлювати розміри  соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася на 2010 рік.

Але суд не приймає посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530, зокрема, п. 8 цієї постанови, що вказує, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви  нацистських переслідувань»),  до пенсії або  щомісячного  довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гр., з 01 липня – 48,2 гр., з 01 жовтня – 49,8 гр., оскільки саме п. 8 цієї постанови  визнаний незаконним  постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2009 року № 2/385, що набула чинності.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади, органи місцевого  самоврядування, їхні посадові особи повинні  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд не може погодитися з посиланням відповідача на те, що органи Пенсійного фонду України  не повинні виплачувати зазначене підвищення, оскільки це спростовується їхніми функціями та повноваженнями, а також тим, що виплата підвищення здійснюється саме до пенсії позивача, а не окремим видом виплат.

Визначення мінімального розміру пенсій за віком встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Суд не приймає посилання відповідача про те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком,  визначений законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише при визначенні розміру пенсій, призначених за цим законом. З огляду на принцип законності, закріплений ст. 9 КАС України, де ч. 7 вказує, що в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачки в частині поновлення строку позовної давності для звернення до суду та  зобов»язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично виплачених сум підвищення за періоди  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по  02 грудня  2010 року.

На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від  09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 2,11,17,18, 87, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167  та 186 КАС України, суд

                                                 П О С Т А Н О В И В:    

Позовні вимоги  ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі Донецької області про поновлення строку для звернення до суду та зобов»язання  здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2009 року по  дату ухвалення рішення  задовольнити   повністю.

ОСОБА_1     п о н о в и т и    строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

З о б о в » я з а т и   управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  Донецької області  з д і й с н и т и    нарахування  та виплату  ОСОБА_1   підвищення  до пенсії в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди  з   01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 02 грудня 2010 року , виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону  України  «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

Постанова може бути оскаржена до  Донецького апеляційного адміністративного суду  через Амвросіївський районний суд на протязі десяти днів з дня її проголошення.

                                                            Суддя: