Справа №22ц- 2899/10 Головуючий в 1 інстанції:
Терещенко О.Є.
Категорія 37
Доповідач: Приходько Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року червня місяця 24 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Кузнєцової О.В.
суддів Бездрабко О.В.
Приходько Л.А.
при секретарі Ляшенко О.В.
за участю
адвокатів ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_4, діючого на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 квітня 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті його діда ОСОБА_8 відкрилася спадщина на 61/200 частину будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 Херсонської області, яке було придбано у період шлюбу з ОСОБА_9 та документально оформлено на неї. Він, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8 шляхом володіння спадковим майном, оскільки проживав у спадковому будинку як за життя спадкодавця, так і після його смерті. Оскільки доля ОСОБА_8 у спірному домоволодінні виділена за його життя не була у зв’язку із чим він позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріуса, просив визнати за ним право власності на 61/200 частину будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 Херсонської області.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 січня 2010 року до участі у справі в якості відповідача залучено ОСОБА_7.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 61/200 частину будинку та господарських споруд, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_10, діючи на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що рішення суду на їх думку є законним та обґрунтованим, просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 24.03.1951 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 04.02.1998 року(а.с.5-6). В шлюбі народжені діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_5.
Під час перебування у шлюбі подружжям, на земельній ділянці виділеної ОСОБА_9 для будівництва жилого будинку, збудований жилий будинок з надвірними спорудам, розташований за адресою АДРЕСА_1, право власності на який оформлено на ОСОБА_9 (а.с.12-13).
04.05.1990 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_7 39/100 частин жилого будинку з надвірними спорудами (а.с.22-23).
За таких обставин суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, дійшов правильного висновку, що 61/100 частина спірного жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, відповідно до вимог ст. 22 КЗпШС УРСР належить на праві спільній сумісній власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Доводи апелянта про те, що єдиною власницею 61/100 частини буднику була ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року(а.с.9) з тих підстав, що вона за життя не визнавала права власності за ОСОБА_8 на Ѕ частину спільного майна подружжя, згоди на виділ частки померлого чоловіка не давала, позбавлені правового обґрунтування. Будь-яких доказів того, що спірний будинок був збудований нею особисто під час роздільного проживання подружжя при фактичному припинені шлюбі, що могло б бути єдиною підставою для визнання лише за нею права власності на жилий будинок, суду не надано, а судом такі обставини не встановлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер(а.с.6).
За загальним правилом частки подружжя у спільній сумісній власності є рівними.
Отже після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на 61/200 частину жилого будинку з надвірними спорудам, розташованого за адресою АДРЕСА_1
08.01.1998 року ОСОБА_8, відповідно до вимог ст. 541 ЦК УРСР, уклав нотаріально посвідчений заповіт, яким всю належну йому на праві приватної власності частину жилого будинку з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_6(а.с.8). Вказаний заповіт у встановленому законом порядку не скасований, не змінений та не визнаний недійсним і на час розгляду справи є чинним (а.с.36).
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, згідно з вимогами ст. 549 ЦК УРСР, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Встановивши, що будучи на час відкриття спадщини неповнолітнім (а.с.11), ОСОБА_6, разом з батьками, був прописаний та проживав у будинку АДРЕСА_1 (а.с.58-59), який у встановленому законом порядку в натурі між співвласниками не поділений, користувався частиною жилого будинку, що належала ОСОБА_8, як до його смерті так і після, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що позивач в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вступив у володіння спадковим майном, а тому набув право на спадкове майно.
На підтвердження своїх доводів про те, що позивач після смерті діда взагалі не користувався частиною будинку в якій проживав спадкодавець відповідач, а ні в суді першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду справи не надав.
Законодавством, чинним на час відкриття спадщини, не передбачалося обов’язкове звернення спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому доводи апелянта щодо відсутності доказів звернення позивача або його батьків після смерті ОСОБА_8 із заявою до нотаріальної контори, є неприйнятними.
Доводи апелянта про необізнаність ОСОБА_5 про наявність заповіту ОСОБА_8 на ім’я позивача позбавлені правового обґрунтування, оскільки законодавством, чинним як на час відкриття спадщини так і на час розгляду справи, не передбачене повідомлення інших спадкоємців про укладення заповіту.
Доводи апелянта про негативне ставлення батьків позивача до ОСОБА_9 не стосуються предмету даного спору, а тому також є неприйнятними.
Наявність заборгованості за користування електроенергією та відключення у зв’язку із цим , а також у зв’язку із самовільним підключенням, електропостачання в частину будинку, не спростовує факту прийняття позивачем у строки визначені законом спадщини.
Таким чином, встановивши факти та зумовлені ним правовідносини, суд правильно застосував правові норма та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знайшла.
Керуючись ст.ст.303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 подану відповідно до довіреності в інтересах ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 20 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верхового Суду України.
Головуючий:
Судді: