КОПІЯ
Справа № 22- 6195 2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 37 Глушка І.В.
Доповідач Пащенко Л.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 29.11.2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Пащенко Л.В.
Суддів: Нагорняка В.А., Мартьянової Л.І.
При секретарі: Пєтуховій Н.О.
За участю адвоката ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Бершадського районного суду від 23 вересня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа – Бершадська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.09.2009 року, усунення від спадкування та визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод в користуванні спадковим майном, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_4.
В заяві зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1. На цей час вона проживала разом зі своєю матір’ю, доглядала її, а також похоронила останню за свої кошти. На той час батько відповідачки і її-позивачки рідний брат – ОСОБА_6 проживав ще зі своєю сім’єю за адресою АДРЕСА_2 і в розмові між ними було вирішено, що материнська спадщина залишиться їй.
Але ОСОБА_6, в тайні від неї, звернувся до Бершадського райсуду з позовом до неї про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно і 08.09.2006 року суд постановив рішення на користь її брата, визнавши за ним право власності на спірний спадковий будинок. Про вказане рішення їй-позивачці стало відомо в січні 2009 року від самого брата ОСОБА_6 та останнім їй було передано рішення суду, техпаспорт на будинок та написано розписку про відмову від житлового спадкового будинку на її користь. Переоформити на себе будинок вона не встигла, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після цього вона звернулась у відповідні судові інстанції і рішення Бершадського райсуду від 08.09.2006 року було скасовано ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10.12.2009 року.
Не дивлячись на те, що вказана справа знаходилась на розгляді в суді і в Бершадську держнотконтору було направлено листа про заборону виконання нотаріальних дій по спірному будинковолодінню, нотконторою 23.09.2009 року було видано свідоцтво про право власності за законом на спірний спадковий будинок після смерті ОСОБА_6 його дочці – відповідачці ОСОБА_4.
Оскільки вона-позивачка є спадкоємицею 1-ї черги за законом після смерті її матері ОСОБА_5, прийняла спадщину після смерті матері, так як проживала з нею однією сім’єю, доглядала, лікувала та хоронила останню за свої кошти, її брат ОСОБА_6 на той час проживав не з матір’ю, а зі своєю сім’єю, нічим не допомагав в лікуванні матері та її похоронах, відповідачка-її племінниця ОСОБА_4 також ніякої участі в лікуванні та похоронах ні бабки ОСОБА_5, ні свого батька ОСОБА_6 не брала, то ОСОБА_3 просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.09.2009 року, видане на ім’я відповідачки ОСОБА_4, визнати за нею право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, а саме: на будинковолодіння АДРЕСА_1 та усунути від права на спадкування ОСОБА_6 після смерті матері ОСОБА_5.
ОСОБА_4, в свою чергу, звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод в користуванні спадковим майном.
В заяві вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок в АДРЕСА_1. Даний будинок її батько прийняв у спадщину після смерті його матері ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживав в цьому будинку разом зі своєю матір’ю до її смерті і продовжував жити в ньому і сплачувати податки до моменту своєї смерті.
Спадкоємцями 1-ї черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є її-позивачки батько-ОСОБА_6 та його сестра – відповідачка ОСОБА_3, між якими лише в 2006 році виник спір з приводу спадкового майна, коли ОСОБА_6 почав оформляти права на спадковий будинок і звернувся в суд з відповідним позовом до ОСОБА_3.
Вона-позивачка ОСОБА_4 оформила спадщину на спірний будинок після смерті батька ОСОБА_6, отримавши в Бершадській держнотконторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.09.2009 року.
Так як рішення Бершадського райсуду від 08.09.2006 року, яким за її батьком ОСОБА_6 було визнано право власності на спірний спадковий будинок, було скасовано, а ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5, у встановлений законом строк, в нотконтору з заявою про прийняття спадщини не зверталась, із спадкодавцем постійно не проживала, з заявою до суду про продовження строку для прийняття спадкового майна не зверталась, то позивачка-ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності на спірний спадковий будинок в порядку спадкової трансмісії відповідно до ст.1276 ЦК України. А також просила усунути їй перешкоди у користуванні спірним спадковим будинком і виселити ОСОБА_3 з вказаного будинку, оскільки остання самовільно вселилась в спірний будинок, незаконно проживає в ньому та користується майном, яке належало померлому ОСОБА_6, чим порушуються її-ОСОБА_4 права власника.
Рішенням Бершадського районного суду від 23 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.09.2009 року, видане на ім’я ОСОБА_4. В решті позову відмовлено.
А позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю.
В апеляційній скарзі позивачка-відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду, як неправильне і постановлене з порушенням вимог закону, скасувати і ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та адвоката, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1. Спадкоємцями 1-ї черги за законом після смерті ОСОБА_5 являлись її діти: донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_6.
Також суд встановив, що ОСОБА_6 постійно проживав зі своєю матір’ю ОСОБА_5 з 1995 року по день її смерті і відмови від прийняття спадщини не подавав, тобто відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_3, в свою чергу, постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала, так як на передодні смерті матері знаходилась тривалий час за межами України, і в супереч вимогам ч.1 ст.1269 ЦК України з заявою про прийняття спадщини ні протягом шестимісячного строку, ні після його спливу до нотаріальної контори не зверталась.
З матеріалів справи вбачається, що в 2006 році ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про продовження строку для прийняття спадщини після смерті їх матері та визнання права власності на спадковий будинок по АДРЕСА_1 і рішенням Бершадського райсуду від 08.09.2006 року його позов було повністю задоволено. А ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. В подальшому вказане вище рішення суду ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10.12.2009 року було скасовано, а справа направлена на новий розгляд. Проте, на момент знаходження зазначеної справи на розгляді в апеляційній інстанції нотаріусом Бершадської держнотконтори відповідачці-позивачці ОСОБА_4 було видано свідоцтво від 23.09.2009 року про право на спадщину за законом на спірний спадковий будинок.
Крім цього, судом встановлено, що після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 у відповідності до закону до нотконтори були подані заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті останнього (а саме: на спірний будинок), його донькою ОСОБА_4 та його сестрою ОСОБА_3.
Це підтверджується доказами, що є в матеріалах справи.
Врахувавши вищевказані обставини та вимоги закону, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 частково та визнав недійсним і скасував свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.09.2009 року, видане на ім’я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6, оскільки воно було видано з порушенням вимог чинного законодавства.
Відмовляючи в решті позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив з того, що підстав для усунення від спадкування за законом немає, оскільки наявність таких підстав, на які посилалась позивачка і які передбачені ч.5 ст.1224 ЦК України, спростована дослідженими по справі доказами.
При цьому судом взято до уваги те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 підтримували між собою відносини як донька і батько, у разі необхідності і по можливості ОСОБА_4 надавала своєму батькові матеріальну допомогу.
Задоволюючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд правильно виходив з того, що ОСОБА_6 після смерті своєї матері ОСОБА_5 належним чином прийняв спадщину, а після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем 1-ї черги є його донька ОСОБА_4, яка теж прийняла спадщину у відповідності до вимог чинного законодавства і тому її вимоги щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок є підставними.
Що стосується вимог щодо усунення перешкод в користуванні спірним спадковим будинком та виселення з нього ОСОБА_3, то суд обґрунтовано задоволив їх, врахувавши те, що остання, маючи власне житло у АДРЕСА_3, на даний час оселилась в спірному будинку по АДРЕСА_1 і не бажає надати можливість користуватися і розпоряджатися ним ОСОБА_4.
Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Посилання ОСОБА_3 в скарзі на те, що судом не взято до уваги її вимогу щодо усунення від спадкування її брата ОСОБА_6 після смерті їх матері, так як останній не приймав ніякої участі в догляді за матір’ю, її лікуванні та в її похованні, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки дане твердження ОСОБА_3 не доведено жодними достовірними, допустимими та переконливими доказами. Крім того, ця вимога останньою пред’явлена вже після смерті брата ОСОБА_6 до його доньки, а не до нього самого за його життя, коли в суді (в 2006 році) розглядалась справа за позовом брата до неї щодо прийняття спадщини після смерті їх матері.
Решта доводів апеляційної скарги також необгрунтовані, безпідставні і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бершадського районного суду від 23 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Судді: підписи:
З оригіналом вірно: